Ухвала суду № 44180528, 14.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6996/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Вербицької Н.В.судді -Коваля М.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Пост Медіа» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

встановила:

Позивач - ПП «Пост Медіа» звернувся до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просив визнати та скасувати податкове повідомлення рішення від 29 травня 2012 року №0001352301 та податкову вимогу від 27 листопада 2014 року №1103-25.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в акті перевірки від 07.05.2012 року № 459/22-02/35503245, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість, в т.ч. за рахунок завищення податкового кредиту, на загальну суму 57340,26 гривень. Позивач зазначив, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення, рівно як і податкова вимога, - неправомірні та підлягають скасуванню.

Справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року позовні вимоги були задоволенні. Було визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 29.05.2012 року №0001352301 та податкову вимогу ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 27 листопада 2014 року № 1103-25.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неявкою сторін до судового засідання та з урахуванням положення п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що на підставі рішення керівника ДПІ у Київському районі м. Одеси, оформленого наказом від 09.04.2012 року № 120-п, відповідно до п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України співробітником податкової інспекції було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Пост Медіа» з питань правових відносин із ПП «Одеська Технопромислова Група» за період: липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, за результатами якої був складений акт 07.05.2012 року №459/22-02/35503245 (а.с. 17-25).

Перевіркою встановлено порушення ПП «Пост Медіа» вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено податковий кредит на 57340,26 гривень, чим занижено податкові зобов'язання на 57340,26 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0001352301, яким було визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 57340,26 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 14335,07 гривень (а.с. 14).

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПС в Одеській області із первинною скаргою листом (від 14.06.2012 року) та до ДПС України із повторною скаргою (від 20.07.2012 року), які рішеннями, викладеними в листах від 09.07.2012 року № 17837/10/10-2007 та від 09.08.2012 року № 148/0/61-12/100-2115 були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

01 грудня 2014 року на адресу ПП «Пост Медіа» надійшла податкова вимога від 27.11.2014 року № 1103-25 на суму 70517,53 гривень (56182,46 гривень - основний платіж, 14335,07 гривень - штрафні (фінансові) санкції (а.с.135).

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

31.03.2009 року ПП «Пост Медіа» (Замовник) було укладено із ПП «Одеська Технопромислова Група» (Виконавець) договір про надання кур'єрських послуг №09, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо розповсюдження різноманітної поліграфічної продукції, листів, бандеролей в обсягах та у спосіб, узгоджених із Замовником (п.1.1 Договору). Згідно п.2.1 Договору по кожній конкретній доставці оформлюється додаток до договору, в якому зазначаються строк, обсяг та вид доставки, перелік об'єктів доставки та вартість послуг Виконавця (а.с. 82).

На виконання вищезазначеного договору контрагентом позивача - ПП «Одеська Технопромислова Група» в липні, серпні, вересні та жовтні 2010 року надані ПП «Пост Медіа» кур'єрські послуги, про що складені акти прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 103-122), податкові накладні (а.с. 83-102). Оплата отриманих послуг здійснена позивачем у повному обсязі, згідно платіжних доручень (а.с. 123-133). Суми податку на додану вартість (57340,26 грн.) включені та відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ (а.с. 48-81).

На думку перевіряючого віднесення вищезазначеної суми до податкового кредиту було здійснено позивачем безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачених договірними домовленостями між ПП «Пост Медіа» та ПП «Одеська Технопромислова Група», місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки ґрунтуються на акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року № 20714/7/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська Технопромислова Група», в якому були зроблені висновки про неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської діяльності цього підприємства.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси перевіряючи дійшли висновку про те, що ПП «Одеська Технопромислова Група» не мало можливості надавати роботи/послуги на адресу ПП «Пост Медіа». Виходячи із зазначеного, за результатами перевірки було зроблено висновок про те, що ПП «Одеська Технопромислова Група» в липні, серпні, вересні, жовтні 2010 року документувало операції по наданню кур'єрських послуг з метою отримання податкової вигоди третіх осіб. Наслідком діяльності в ланцюзі постачання послуг ПП «Одеська Технопромислова Група» - ПП «Пост Медіа» є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, що на думку перевіряючих підтверджує відсутність доказів фактичного отримання послуг ПП "Пост Медіа".

Згідно з чинним на момент виникнення спірних правовідносин підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті того ж Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на матеріали справи, в ході документальної перевірки ПП «Одеська Технопромислова Група» перевіряючим встановлено та взято до уваги, що підприємство має стан «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», а згідно довідки ф.1ДФ кількість працюючих на підприємстві в IV кварталі 2010 року складала 5 чоловік, які, на думку перевіряючих, не могли здійснювати такий обсяг роботи.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що податковий орган обмежився посиланням на лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 року № 20714/7/23-5 про незнаходження підприємства за юридичною адресою та без провадження передбачених пунктом 1.4.5 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальна служба України № 22 від 31.07.2014 року, процедур, констатував відсутність контрагента позивача за місцем реєстрації. При цьому неподання державному реєстратору юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації ПП "Одеська Технопромислова Група" щодо його місцезнаходження не свідчить про його відсутність за місцем реєстрації на момент здійснення спірних господарських операцій (у періоді липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року).

Також колегія суддів погоджується з критичним ставленням суду 1-ї інстанції на посилання в акті перевірки, як на підставу для висновку про неможливість надати певний обсяг кур'єрських послуг, на те, що чисельність працюючих на ПП «Одеська Технопромислова Група» - 5 осіб, оскільки це не свідчить про невиконання контрагентом взятих не себе договірних зобов'язань, так як, по-перше, послуги можуть надаватись силами залучених осіб, а по-друге, незрозумілим є констатація податковим органом факту недостатності такої кількості працюючих для надання кур'єрських послуг.

Також колегія суддів визнає безпідставним посилання податкового органу на відсутність складських приміщень та основних виробничих фондів, як підставу для висновку про неможливість надати у перевіреному періоді (4 місяці 2010 року) кур'єрські послуги в обсягах, що відображені в актах прийому-передачі виконаних робіт.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договір виконано сторонами в повному обсязі (послуги надані). Зазначені обставини повністю підтверджуються сукупністю матеріалів справи, а саме актами прийому-передачі виконаних робіт № 100610 від 10.06.2010 р., № 250610 від 25.06.2010 р., № 300610 від 30.06.2010 р., № 260710 від 26.07.2010 р., № 270710 від 27.07.2010 р., № 290710 від 29.07.2010 р., № 190810 від 19.08.2010 р., № 250810 від 25.08.2010 р., № 260810 від 26.08.2010 р., № 270810 від 27.08.2010 р., № 300810 від 30.08.2010 р., № 270910 від 27.09.2010 р., № 290910 від 29.09.2010 р., № 211010 від 21.10.2010 р., № 251010 від 25.10.2010 р., № 261010 від 26.10.2010 р., № 271010 від 27.10.2010 р., № 281010 від 28.10.2010 р., № 281010-1 від 28.10.2010 р., № 291010 від 29.10.2010 р. та виставленими до сплати рахунками (а.с. 103-122); податковими накладними, які відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 103-122).

Колегія суддів зазначає, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Одеська Технопромислова група» на момент розгляду справи не знаходиться в процесі припинення.

Таким чином, встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентом, дотримання ПП «Пост Медіа» вимог податкового законодавства, пред'явлення ним до контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та похідної від нього податкової вимоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Пост Медіа» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Н.В. ВербицькаСуддя:/підпис/М.П. Коваль