Ухвала суду № 44180489, 12.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р. Справа № 523/18437/14-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Пепеляшков О.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, КП „Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, Державного нотаріуса Другої Одеської державної нотаріальної контори Арабаджи Катерини Георгіївни, Державного нотаріуса Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Туйсик Фаїни Леонтіївни, треті особи: ОСОБА_7, інженер КП „Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради ОСОБА_8 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зобов'язати виготовити технічну документацію на домоволодіння, -

встановиЛА:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, КП „Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, Державного нотаріуса Другої Одеської державної нотаріальної контори Арабаджи Катерини Георгіївни, Державного нотаріуса Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Туйсик Фаїни Леонтіївни, треті особи: ОСОБА_7, інженер КП „Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради ОСОБА_8 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зобов'язати виготовити технічну документацію на домоволодіння.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

ОСОБА_4 не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції від 03 березня 2015 року по справі № 523/18437/14-а та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та прийнятою з порушенням норми права.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 2 частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом (в частині зазначення наявності гаражу за літерою „О", відображений у технічному паспорті від 04.09.2007р., та в частині зазначення розміру земельної ділянки спадкодавця), зобов'язання здійснення певних дій 29.04.2014р. та у своєму позові посилається на те, що про відсутність існування гаражу під літ. „О йому стало відомо з рішення суду від 05.11.2013р.

Суд першої інстанції, як на підставу залишення позову без розгляду послався на те, що в рішенні суду від 05.11.2013р. зазначено, що 29-30 квітня 2007 року ОСОБА_4 був знесений гараж, відображений у технічному паспорті від 04.09.2007р. під літ. „О" - тобто, позивач власноруч зніс гараж 29-30 квітня 2007 року, а тому суд не може прийняти до уваги його посилання на те, що про це йому стало відомо лише з рішення суду від 05.11.2013р.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі вказує, що висновки суду першої інстанції є передчасними та те, що свідоцтво про право на спадщину за законом № ВКА № 583969 ОСОБА_7 отримала 24.10.2007 року, в тому числі і спадщину на неіснуючий гараж, якій відображено під літ. «О» в технічному паспорті від 04.09.2007 року. Про існування гаражу, відображеного під літерою «О» в технічному паспорті ділянки № 50 від 04.09.2007 року апелянт дізнався лише 05.11.2013 р. під час перегляду рішення Суворовського районного суду м. Одеси.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт знесення власноруч гаражу 29-30 квітня 2007 року ОСОБА_4 встановлений в рішенні суду від 05.11.2013р., не є доказом того, що Позивач знав про існування гаражу, відображеного під літерою «О» в технічному паспорті ділянки № 50 від 04.09.2007 року.

Відповідно до ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950 року, - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Про недопущення порушення права на доступ до суду неодноразово вказував Вищій адміністративний суд в своїх інформаційних листах від 11.05.2012 р. № 1234/12/13-12 "Про виконання рішень Європейського суду з прав людини" та від 10.04.2012 р. № 1024/11/13-12.

З огляду на вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв Ухвалу від 03 березня 2015 року про залишення позовної заяви ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зобов'язати виготовити технічну документацію на домоволодіння без розгляду із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання (п. 1 ч. 1 ст. 204 КАС України).

Керуючись ст.ст. 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2015 року по справі № 523/18437/14-а, - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук