Ухвала суду № 44180478, 12.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 р. Справа № 657/13/15-а

Категорія: 2 Головуючий в 1 інстанції: Максимович І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: Херсонський прикордонний загін- Зугут О.І. (довіреність); - Жукова О.С. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на Постанову Каланчацького районного суду Херсонської області від 02 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Херсонського прикордонного загону про захист прав на вільне та безперешкодне пересування в межах всієї території України в тому числі і на тимчасово окупованій території АР Крим, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Херсонського прикордонного загону про захист прав на вільне та безперешкодне пересування в межах всієї території України в тому числі і на тимчасово окупованій території АР Крим.

Постановою Каланчацького районного суду Херсонської області від 02 лютого 2015 року в задоволені позову ОСОБА_7 відмовлено.

ОСОБА_7 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Каланчацького районного суду Херсонської області від 02 лютого 2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2014 року близько 09 години позивач ОСОБА_7 разом з дружиною ОСОБА_8 на автомобілі ВАЗ 2103 д/н НОМЕР_1 слідували по автодорозі 2202 Чаплинка-Армянськ до м. Армянськ автономної республіки Крим з метою бути присутніми на заручинах доньки, котре відбувалось саме вказаного дня, а також з метою відвідання кумів та родичів, які проживають на даній території АР Криму яка відповідно до Конституції України та ЗУ "Про державний кордон України" входить до складу України та є територією України.

Під час проходження паспортного контролю на тимчасовому посту прикордонного пункту пропуску "Чаплинка", якій знаходиться на землях Каланчакського району на адміністративному кордоні між Херсонською областю та АР Крим, позивачем було пред'явлено свій дійсний, установленого зразка паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , в якому чітко зазначено його місце народження; с. Іллінка Сакського району республіки Крим, та пояснив мету свого візиту до АР Крим як відвідання рідних та близьких, також додатково пред'явив довідку Кучерявоволодимирівської сільської ради №1/2-26 від 24.04.2014 року.

Службовими особами тимчасового прикордонного пункту пропуску "Чаплинка" близько 09 години 30 хв. 18.10.2014 року позивачу було заборонено перетин адміністративного кордону та виїзд до тимчасово окупованої території АР Крим, у виїзді за межі України, та позивача було примусово повернуто назад до Херсонської області.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно ст. 2, 3, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлюється особливий правовий режим на території АР Крим, визначаються особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та місто Севастополь, внутрішні води України цих територій. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим, зокрема перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено: зокрема, на тимчасово окупованих територіях. Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.

Колегія суддів зазначає, що встановлюючи особливий режим перетину меж окупованої території Автономної Республіки Крим, законодавцем передбачене застосування обмежень щодо виїзду громадян до такої території. На окупованій території Автономної Республіки Крим діють Конституція України та Закони України, однак відсутні органи державної влади України, тобто громадянин України, який перебуває на окупованій території не може бути перевірений щодо виконання своїх обов'язків перед державою або іншими громадянами, такий контроль та перевірка громадян України, іноземців та осіб без громадянства можлива лише уповноваженими прикордонними органами України на спеціальних контрольних пунктах в'їзду-виїзду.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» функціями Державної прикордонної служби України є здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску до тимчасово окупованої території і з неї осіб.

Тобто у органів Державної прикордонної служби України існують повноваження та вони повинні здійснювати прикордонний контроль у разі виїзду особи до тимчасово окупованої території.

Здійснення прикордонного контролю регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України». Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», передбачено підстави для обмеження права виїзду за межі України, зокрема, такими підставами можуть бути у разі якщо громадянин має неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, громадянин він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Аналізуючи обставини справи, колегія суддів зазначає, що законодавством не встановлено виключний перелік підстав обмеження свободи пересування. Як встановлено матеріалами справи, для ОСОБА_7 встановлено тимчасову заборону у виїзді з території України на підставі судового рішення.

Отже, посилання апелянта на ту основину, що нормами означених Законів України не має будь-яких обмежень, винятків чи застережень, в тому числі з посиланням про заборону за рішенням суду є безпідставними.

Враховуючи ті обставини, що на тимчасово окупованій території АР Крим діяльність державних органів обмежена, виконання судового рішення щодо ОСОБА_7, з виїздом позивача на тимчасово окуповану територію буде ускладнено, або не виконано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 про захист прав на вільне та безперешкодне пересування в межах всієї території України в тому числі і на тимчасово окупованій території АР Крим належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, - залишити без задоволення.

Постанову Каланчацького районного суду Херсонської області від 02 лютого 2015 року по справі № 657/13/15-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 13 травня 2015 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук