Ухвала суду № 44177032, 07.05.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №686/250/15-ц

Провадження №22-ц/792/896/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Фанди В.П., Купельського А.В.,

при секретарі - Дорощук О.М.

за участю: апелянта - ОСОБА_1,

представника позивача - Верхогляда Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником - ОСОБА_3, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановила:

В січні 2015 року позивач публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 як солідарного боржника заборгованість ТОВ «Інтеркристал» по кредитному договору №010/315966/0188835 від 24.12.2013 року в сумі 824619грн.64коп. в тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 782000грн.; заборгованість по відсотках- 26223грн.77коп.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 5982грн.32коп.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 413грн.55коп.; штраф за неподання фінансової звітності - 10000грн.

13.01.2015 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на рухоме та нерухоме майно відповідача ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в межах суми позову у розмірі 824619грн.64коп. Заяву обґрунтовує тим, що у відповідача існує реальна можливість уникнути цивільно-правової відповідальності шляхом відчуження власних активів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2014 року заяву задоволено та накладено арешт на все належне ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканцю АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків

_______________

Головуюча в першій інстанції - Бацуца Т.М.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: ухвала

/ідентифікаційний номер/ НОМЕР_1, на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно в межах заявленої суми позову у розмірі 824619грн.64коп.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 квітня 2015 року виправлено описку в ухвалі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про забезпечення позову, зазначивши, що ухвала винесена 14 січня 2015 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права. Апелянт вказує, що в ухвалі суду допущено помилку у зазначенні дати постановлення ухвали. Суддею було накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно відповідача, однак не зазначено опису конкретного об'єкта обтяження та не враховано, що вказане майно належить відповідачу на праві спільної сумісної власності. При цьому судом не враховано, що його частку в цьому майні в натурі виділено не було, а тому накладення арешту на усе майно без його конкретизації та опису порушує права інших співвласників майна, зокрема його дружини ОСОБА_6 В ухвалі суду про вжиття заходів забезпечення позову по справі не наведено мотивів, з яких суд дійшов висновку щодо доцільності накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно. Відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець і накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності. Зазначає, що підстави для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб були відсутні, так як немає доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про його задоволення. Позивачем не було доведено до відома судді про те, що грошове зобов'язання є забезпеченим, оскільки між ним та банком укладено договір іпотеки від 24.12.2013 року. Також, при накладенні арешту не було враховано співмірність розміру заборгованості по кредиту із вартістю майна, на яке накладається арешт.

Апелянт ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що накладення арешту не дозволяє йому відчужити рухоме та нерухоме майно, яке не використовується в його підприємницькій діяльності.

Представник позивача - публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи заяву публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття цих заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору №010/315966/0188835 від 24.12.2013 року в сумі 824619грн.64коп.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

За змістом п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 статті 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача в межах заявлених вимог суд першої інстанції дотримався встановленого ч.3 ст.152 ЦПК України принципу співмірності.

Доводи апелянта про безпідставність заяви позивача про забезпечення позову, а також про те, що суд, постановляючи ухвалу, не виконав вимог закону щодо з'ясування обсягу позовних вимог, співмірності виду забезпечення позову заявленим вимогам є безпідставними та не спростовують правильності постановленої судом першої інстанції ухвали.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що накладення арешту на нерухоме та рухоме майно перешкоджає господарській діяльності відповідача, не впливають на висновки суду, оскільки накладення арешту не перешкоджає доступу до цих приміщень, користуванню майном та проведення законної господарської діяльності.

Частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. В судовому засіданні сторони не заперечували, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку», не здійснювалось, а тому посилання апелянта на необхідність погашення заборгованості за рахунок іпотечного майна не заслуговує на увагу.

Апелянт ОСОБА_1 вказує також на скасування ухвали суду з підстав порушення прав його дружини, однак він не наділений повноваженнями на захист її інтересів.

Згідно роз'яснень, викладених в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Тому, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, колегія суддів приходить до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому можливого рішення суду про задоволення позову, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова