Ухвала суду № 44175260, 12.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/370/15

Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.

Доповідач Доценко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Доценко Л.І.,

суддів - Заїкіна А.П., Кононенко Н.А,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії державних виконавців Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА :

28.10.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державних виконавців Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Скаргу мотивував тим, що постановою державного виконавця від 08.06.2011 року з ОСОБА_2 стягнуто виконавчий збір, оскільки він не виконав рішення суду у добровільному порядку у встановлені строки. Однак сторони зверталися до державного виконавця у строк для самостійного виконання рішення суду з заявою про затвердження мирової угоди та в подальшому мирову угоду було затверджено судом та ОСОБА_2 добровільно без заходів примусового виконання виконав рішення суду згідно мирової угоди. Тому заявник просить суд визнати стягнення з нього виконавчого збору необґрунтованим та скасувати постанови державних виконавців від 08.06.2011 року про стягнення виконавчого збору та від 20.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державних виконавців Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відмовлено.

Ухвалу суду оскаржує ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, визнати стягнення з нього виконавчого збору необґрунтованим та скасувати постанови державних виконавців від 20.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та від 08.06.2011 року про стягнення виконавчого збору, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 08.06.2011року та постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 20.10.2014року не вбачається.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв;язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, обов;язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов;язковість яких надана Верховною Радою України- і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов;язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови , що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Таракановою О.Г. № В-25/758 від 01.06.2011року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-3827 виданого 17.06.2010року Суворовским районним судом м. Одеси про стягнення грошової суми з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1001857 грн. Запропоновано ОСОБА_2 самостійно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту винесення постанови ( а.с. 26).

03.06.2011року стягувач ОСОБА_4 та боржник ОСОБА_2 звернулись із заявою про затвердження мирової угоди ( а.с. 27).

08.06.2011року постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 100185,70грн. ( а.с. 28).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.06.2011року визнано мирову угоду, укладену 03 червня 2011року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ( а.с.5).

Постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 20.10.2014 року відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору в розмірі 100185грн. 70коп. з ОСОБА_2

Відповідно до роз;яснень, вказаних в п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014року " Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" вбачається, що відповідно до статтей 28,41,89 Закону про виконавче провадження при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов;язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв;язку із цим справа щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат , пов;язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накаладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належить до компетенції адміністративних судів.

Суд першої інстанції на вказані роз;яснення уваги не звернув і розглянув справу, яка не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1п.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору від 08.06.2011року та від 20.10.2014року.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2п.2, 312 ч.1п.2, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2014 року скасувати та постановити нову.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державних виконавція Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції закрити.

Повідомити ОСОБА_2, що розгляд даної справи віднесено до компетенції адміністративних судів.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Л.І. Доценко

Судді А.П. Заїкін

Н.А.Кононенко