Ухвала суду № 44175181, 12.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4381/15

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.

суддів: Бабія А.П., Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан Авто" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору не дійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суд м. Одеси від 27.03.2015 року, -

встановила:

27.03.2015 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року, укладений в м. Одесі між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Одеса", Код ЄДРПОУ: 37810464 та ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 02 лютого 1996 року); скасувати державну реєстрацію автомобіля марки Hyundai Santa Fe DM CRDi Yop AT 2014 року випуску № кузову: НОМЕР_4, № двигуна: НОМЕР_5, колір: ceramic white (білий), державний номерний знак НОМЕР_1.

Одночасно з подачею позову, позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль марки Hyundai Santa Fe DM CRDi Yop AT 2014 року випуску № кузову: НОМЕР_4, № двигуна: НОМЕР_5, колір: ceramic white (білий), державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_3, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 02 лютого 1996 року), місце реєстрації: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, з подальшою передачею транспортного засобу на відповідальне зберігання до ТОВ "Богдан -Авто Одеса", код ЄДРПОУ 37810464, за адресою: 65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 114.

Ухвалою Київського районного суд м. Одеси від 27.03.2015 року заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволена.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з постановленням нової ухвали про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Таким заходом забезпечення позову, як арешт (заборону), суд захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Накладання арешту (заборони) - забезпечення позовних вимог позивача по справі не носять дискримінаційного характеру по відношенню до відповідача по справі.

Відповідно до ст. 152 ч. 3 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд першої інстанції вважав, що клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню та необхідно вжити заходи забезпечення до завершення розгляду справи по суті. Не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання майбутнього рішення суду.

Колегія погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі, що вжиті заходи забезпечення позову є фактичним вирішенням позовних вимог є помилковим.

Частиною 1 п.7 ст. 152 ЦПК України передбачено забезпечення позову передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Зазначення в апеляційній скарзі, що посилання суду першої інстанції, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання майбутнього рішення суду є помилковим не відповідає обставинам справи, оскільки в разі відчуження транспортного засобу чи його викрадення чи знищення може призвести до невиконання майбутнього рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову як на підставу для задоволення апеляційної скарги є помилковим, оскільки суд вправі але не зобов'язаний покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову.

Зазначення в апеляційній скарзі на порушення прав відповідача користування належним йому транспортним засобом як на підставу для відмови у вжитті заходів забезпечення позову є помилковим, оскільки питання відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову врегульовані ст. 155 ЦПК України.

На підставі наведеного колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Ухвалу Київського районного суд м. Одеси від 27.03.2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Ступаков

А.П. Бабій

В.А. Станкевич