Ухвала суду № 44172881, 15.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 336/9092/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/9092/14-к Головуючий в 1 інстанції

№ провадження 11-кп/778/811/15 Зарютін П.В.

Категорія ч. 2 ст. 289 Доповідач в 2 інстанції

КК України Татарінова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Гриценка С.І.,

суддів: Татарінової А.І., Жечевої Н.І.,

при секретарі Соляковій С.Г.,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

представника потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя Стольник І.А., заступника прокурора Запорізької області Воронова О.О., обвинуваченого ОСОБА_4, на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Грізне Вільнянського району Запорізької області, громадянин України, який має середню освіту, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1 15 липня 2014 року засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт, відбув покарання 01.10.2014 року,

визнаний винним у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в сумі 393,12 гривень.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно вироку, 30 липня 2014 року приблизно о 22-10 год. ОСОБА_4, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на автомийці "Niko-S" по вул. Чарівна, 163 в м. Запоріжжі, де працював мийником, шляхом вільного доступу зайшов до службового приміщення автомийки, де без дозволу користувача автомобіля "Nissan Qashqai", держномер НОМЕР_1, ОСОБА_7, фактичним власником якого є ОСОБА_8, взяв зі столу ключі від вказаного автомобіля, який ОСОБА_7 залишила на автомийці для миття.

В подальшому ОСОБА_4, продовжуючи свій злочинний умисел, відчинив водійські двері названого автомобіля, не маючи на те жодних прав на його керування, сів за кермо автомобіля та за допомогою ключа запустив двигун і розпочав рух, виїхавши за територію автомийки, тим самим ОСОБА_4 незаконно заволодів автомобілем "Nissan Qashqai", держномер НОМЕР_1, та направився у бік вул. Вороніна в м. Запоріжжі, де, рухаючись заднім ходом, при здійсненні маневру розвороту скоїв дорожньо-транспортну пригоду, чим пошкодив автомобіль, спричинивши своїми діями потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 37 761,89 гривень.

В апеляційних скаргах, вимоги яких є тотожними, прокурор прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя Стольник І.А. і заступник прокурора Запорізької області Воронов О.О., не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважають вирок таким, що підлягає скасуванню, через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, а також неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК України. Крім того вказують, що суд не зазначив у резолютивній частині вироку своє рішення щодо призначення або не призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна. Просять вирок скасувати і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

В апеляційній скарзі обвинувачений, не заперечуючи доведеність вини та кваліфікацію її дій, просить вирок змінити у зв'язку з його суворістю і невідповідністю тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і призначити покарання з випробуванням.

Потерпіла ОСОБА_8 про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, та заявила клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційні скарги прокурорів, та заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, який в дебатах та в останньому слові просив задовольнити його апеляційну скаргу, а апеляційні скарги прокурорів залишити без задоволення; захисника - про залишення без задоволення скарг прокурорів, та задоволення скарги обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у скоєнні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 289 КК України, в апеляційних скаргах не оспорюється.

При апеляційному розгляді справи не встановлені підстави для скасування або зміни судового рішення, передбачені ст. 409 КПК України.

В наданих апеляційних скаргах, як стороною обвинувачення так і захисту є посилання на те, що призначене покарання судом першої інстанції не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Згідно вимог ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції виконав вимоги ст. 65 КК України.

Колегія суддів знаходить необґрунтованими доводи апеляційних скарг про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

При призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, та дані про особу винного.

Так, суд врахував, що обвинувачений, який хоча і раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно. Суд визнав за обставини, що пом'якшують покарання: визнання вини та сприяння розкриттю злочину. Із матеріалів справи вбачається, та суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 визнає свою провину та критично ставиться до скоєння кримінального правопорушення, мешкає з матір"ю -ОСОБА_9, яка має ряд захворювань (а.с.103-127), що враховано судом при призначенні покарання у якості обставини, що пом'якшує покарання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, з огляду на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 289 КК України.

Суд врахував, що особа вчинила злочин в стані алкогольного сп'яніння та обрав вид покарання у вигляді позбавлення волі.

В ході досудового розслідування та судового розгляду вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявлено не було.

Колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_4, відповідає критерію справедливості та меті порання за скоєне, та буде сприяти його виправленню та запобігати вчиненню нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, призначено покарання необхідне і достатнє. Підстав для посилення покарання, як і для звільнення від відбування з випробуванням, колегія суддів не вбачає.

Мотивуючи свої висновки суд першої інстанції послався на те, що особі призначається покарання без конфіскації майна, зважаючи на те, що не встановлена корислива мета у злочинному діянні обвинуваченого, та відповідно до резолютивної частині вироку, призначив покарання без конфіскації майна.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги заступника прокурора Запорізької області Воронова О.О. та прокурора прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя Стольник І.А. та апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2015 року стосовно ОСОБА_4, залишити без змін.

Касаційна скарга може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: 1 2 3