Ухвала суду № 44172869, 12.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/2045/15 Головуючий у 1 інстанції: Ачкасов О.М.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий Бондар М.С.,

Судді Кримська О.М.,

Дашковська А.В.

При секретарі Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 15 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю "Запорізькій центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна" про стягнення заборгованості по заробітній платі, усунення перешкод щодо перебування на робочому місті, скасування наказів №3-к від 21.01.2014 року та №6-к від 16.01.2014 року Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю "Запорізькій центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна" та відшкодування заподіяної внаслідок незаконних дій моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, уточнивши який, посилався на те, що 01.10.2013 року його на підставі наказу було призначено на посаду юриста Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю "Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна" (далі - ЗЦЛП), про що зроблено запис до трудової книжки.

Із січня 2014 року по теперішній час йому заробітна плата не виплачується, на звернення до бухгалтерії закладу, отримав відповідь, що на рахунку відсутні грошові кошти.

16.01.2014 року охороною підприємства позивача не було допущено до свого робочого місця внаслідок зміни керівника ЗЦЛП, в результаті чого ОСОБА_3 звертався із заявою до органів внутрішніх справ та прокуратури. Зазначає, що на теперішній час його не звільнено, але охорона не допускає його до ЗЦЛП.

06.03.2014 року під час виплати заробітної плати, бухгалтером ЗЦЛП Шелуденко Т.П. йому було пред'явлено для ознайомлення наказ №6-к від 16.01.2014 року про переведення усіх працівників центру на один робочий день на тиждень у зв'язку з тяжким матеріальним становищем та наказ №3-к від 21.01.2014 року про скорочення десяти посадових одиниць, в тому числі і посади юриста, яку позивач займав.

Вважає, що вказані накази є такими, що суттєво змінюють умови праці, є незаконними, адже його за два місяці до набрання ними сили не було ознайомлено, що, на думку позивача, тягне виплату йому як заборгованості із заробітної плати, так і середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з 21.03.2014 по день ухвалення рішення суду, крім того, зазначає, що порушенням його трудових прав йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 5000 грн..

Посилаючись на вказані обставини остаточно просив суд визнати незаконними та скасувати накази ЗЦЛП №6-к від 16.01.2014 року про переведення робітників ЗЦЛП на 1 робочий час на тиждень, та наказ №3-к від 21.01.2014 року про скорочення чисельності працівників ЗЦЛП; зобов'язати керівництво ЗЦЛП допустити позивача до свого робочого місця, яке знаходиться на території ЗЦЛП; поновити позивача на посаді юриста ЗЦЛП; стягнути з ЗЦЛП на користь позивача 8125,38 грн. - заборгованість по заробітній платі з 01.01.2014 року по 10.04.2014 року (включно), середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 21.03.2014 року по 15.01.2015 року, яка становить 15 349,88 грн., та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., всього на загальну суму 28 475,26 грн.; судові витрати 121,80 грн. за подання заяви про витребування доказів покласти на відповідача.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 15 січня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю "Запорізькій центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна" на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2014 року по 06.05.2014 року у сумі 3 957,15 грн..

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції Запорізької області не з'явився, повідомлений про місце та час розгляду справи у відповідності до ст.ст.. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) ( а.с.248).

Причини неявки в судове засідання не повідомили, будь - яких письмових клопотань, заперечень або пояснень по справі від відповідача не надходило.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст..ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності відповідача, який не прибув в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України при змінах в організації виробництва і праці власник має право без згоди працівника змінювати істотні умови праці, а саме: системи та розміри оплати праці, зменшувати надані пільги, змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час, суміщення професій, змінювати розряди і найменування посад тощо, повідомивши про це працівника не пізніше ніж за два місяці. Якщо працівник відмовився від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, ця обставина є підставою для припинення з таким працівником трудового договору, а працівник підлягає звільненню за п. 6 ст.36 КЗпП України.

Так, виходячи з роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18, від 25 червня 1998 року № 15) (далі - постанова), припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників.У тому ж разі, коли такі зміни в організації виробництва і праці супроводжуються скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями може мати місце звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Встановлено, що наказом Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю "Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна" (далі - ЗЦЛП) № 18-к від 01.10.2013 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду юриста ( а.с.8).

Рішенням профспілкового комітету ЗЦЛП № 2 від 01 листопада 2013 року надана згода адміністрації підприємства на запропоновані зміни графіку роботи ЗЦЛП з 01 січня 2014 року, які викликані відсутністю тривалий час господарської діяльності ( а.с.97).

На виконання даного рішення 01.11.2013 року за підписом директора ЗЦЛП та голови профкому видані повідомлення-попередження про заплановані зміни в режимі роботи підприємства з яким всіх працівників ознайомлено під особистий підпис ( а.с.94 зворот)

У зв'язку з відсутністю 01.11.2013 року позивача на робочому місці, його 01.11.2013 року в телефонному режимі та 06.11.2013 року особисто попереджено про вищеназвані зміни, проте від підпису він відмовився про що складено відповідні акти ( а.с.98,99 ).

На виконання рішення адміністрації підприємства та рішення профкому від 01.11.2013 року, було видано Наказ В.о. директора ЗЦЛП №6-к від 16.01.2014 року у зв'язку з тяжким матеріальним становищем на підприємстві, усіх працівників центру переведено на один робочий день на тиждень ( а.с.49).

З даним наказом позивач під підпис ознайомлений 06 березня 2014 року ( а.с.74 зворот).

Отже, з мотивів, викладений вище, колегія суддів приходить до висновку, що твердження апеляційної скарги про те, що заплановані зміни у графіку роботи ЗЦЛЦ, не було доведено до відома позивача у порядку, визначеному трудовим законодавством, є безпідставними.

Відповідно до довідки нарахування заробітної плати позивачу здійснювалось нарахування зарплати із розрахунку 1 день на тиждень. Нарахована зарплата позивачу за період: січень - травень 2014 року складає - 3957 грн. 15 коп., із яких 550 грн. було сплачено ОСОБА_3 у березні 2014 року. Даний факт сторонами не заперечується.

Нарахування заробітної плати здійснювалось відповідно Наказу №6-к від 16.01.2014 року та табелів виходу на роботу та ( а.с.113-118).

Посилання апелянта на те, що йому має бути виплачена заробітня плата за період: січень 2014 року - 10 квітня 2015 року, є безпідставними, оскільки звільнення позивача відбулося з 06 травня 2014 року, згідно наказу № 16-к від 05 травня 2014 року та як пояснив ОСОБА_3 в судовому засідання суду апеляційної інстанції з 16 січня 2014року він був відсутній на робочому місці з поважних причин, так як вважав, що його з цієї дати було не допущено до виконання своїх службових обов'язків.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з січня по травень 2014року, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наданих сторонами письмових доказів.

13 січня 2014 року затверджена адміністрацією підприємства в особі В.О. директора ЗЦЛП та погоджена заступником міністром Інфраструктури Організаційна структура складу ЗЦЛП ( а.с.110).

Наказом В.о. директора ЗЦЛП №3-к від 21.01.2014 року у зв'язку з реорганізацією підприємства скорочено десять посадових одиниць, в тому числі і посада юриста з 21 березня 2014 року ( а.с.9).

У січні 2014 року двічі названий наказ надсилався на адресу ОСОБА_3 поштою, однак листи поверталися до підприємства із відміткою " за закінченням терміну зберігання" ( а.с.101-102; 103-104).

З даним наказом позивач ознайомлений 06 березня 2014 року під особистий підпис ( а.с.75 зворот).

У зв'язку з тим, що фактично ОСОБА_3 ознайомлений з наказом №3-к від 21.01.2014 року про скорочення штату був 06 березня 2014 року, наказом В.О. директора ЗЦЛП № 16-к від 05 травня 2014 року ОСОБА_3 звільнено з посади юриста з 06 травня 2014 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та компенсацією за невикористані дні відпустки (а. с. 73, 106 ).

Названий Наказ позивачем не оскаржено.

До відома ОСОБА_3 доведено у телефонному режимі про його звільнення з роботи з 06 травня 2014 року та необхідність отримання заробітньої плати та розрахункових коштів при звільненні, про що надано відповідачем відповідні Акти від 05 травня 2014року ( а.с.70, 71, 72).

Запис про звільнення у трудовій книжці позивача зроблено не було, оскільки 05 листопада 2013 року ОСОБА_3 забрав трудову книжку та станом на час розгляду справи її не повернув до відділу кадрів.( а.с.213)

ОСОБА_3 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що він не є членом профспілкової організації.

Посилання апеляційної скарги на те, що 16 січня 2014 року його не було допущено на робоче місце є безпідставним, так як належних та допустимих доказів на підтвердження факту недопущення особисто позивача на робоче місце суду не надано.

Так, із відповіді Начальника Запорізького РВ від 21 січня 2014 року перевірка проводилась за зверненням ОСОБА_3 щодо можливого незаконного злому дверей службових кабінетів, а також за заявою начальника гаражу ЗЦЛП щодо недопущення його 16 січня 2014 року на робоче місце. В ході названих перевірок допитано ОСОБА_3 Результатами перевірок не встановлено в діях посадових осіб складу кримінального правопорушення ( а.с.. 53, 54-55).

Твердження апелянта про те, що всі оскаржувані накази є сфальсифіковані, є неприйнятними, оскільки належних та допустимих доказів у розумінні ст.. ст.. 58, 59 ЦПК України не надано.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції, правильно виходив із того, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог закону, доказів на підтвердження факту недопущення до робочого місця не надано, а також правові підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 15 січня 2015 року у цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: