Рішення № 44164126, 19.03.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39111/14-ц

Провадження №8/761/28/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 березня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.,

при секретарі Клим Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2010 року, ухваленим у справі № 2-17246/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності позовні вимоги задоволено, визнано за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду від 22 жовтня 2010 року залишено без змін.

В грудні 2014 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року.

Заява мотивована тим, що 12 грудня 2014 року представником ОСОБА_1 було отримано довідку Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, зі змісту якої вбачається, що, по-перше, відповідно до інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 не існує; по-друге, в будинку АДРЕСА_1 проінвентаризовано всього - 43 житлові квартири, а не 44; по-третє, квартира АДРЕСА_2 розташована на 4 поверсі і займає два поверхи і мансардне приміщення, є цілісним об'єктом нерухомого майна та має лише один вхід до квартири на рівні 4 поверху; по-четверте, що дозвільні документи і документи щодо присвоєння АДРЕСА_1 до Бюро технічної інвентаризації не надавалися; по-п'яте, що зміни в матеріалах технічної інвентаризації щодо розмірів квартири АДРЕСА_2 відсутні.

Крім того, заявник стверджує, що технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, який покладено в основу рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2010 року, є неавтентичним, тобто не виготовлявся підприємством, печатка якого проставлена на технічному паспорті.

Також, заявник вважає, що рішення суду від 22 жовтня 2010 року порушує його права як власника квартири АДРЕСА_2, оскільки місцезнаходженням квартири АДРЕСА_1 позивач вбачає місцезнаходження двох верхніх рівнів квартири АДРЕСА_2, що слідує з рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року, ухваленого у справі № 761/25070/13-ц про виселення заявника.

Враховуючи викладене, а також те, що під час розгляду справи № 2-17246/10 Шевченківським районним судом міста Києва не було досліджено обставини, які мали бути враховані при прийнятті рішення, заявник звернувся до суду з вказаною заявою, згідно з якою просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року, ухвалене у справі № 2-17246/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 заяву підтримала та просила задовольнити її, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року, ухвалене у справі № 2-17246/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні щодо задоволення заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами заперечувала, посилаючись на те, що заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 361 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. Рішення ж Шевченківського районного суду від 22 жовтня 2010 року набрало чинності 01 листопада 2010 року, а тому у відкритті провадження за нововиявленими обставинами у даному випадку слід відмовити, незалежно від поважності причини пропуску вказаного строку. Крім того, представник зазначив, що ОСОБА_1 не має права на подання заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки він не був залучений до розгляду справи в якості сторони чи третьої особи в жодній судовій інстанції по цій справі. У цьому разі особа має право звернутися до суду з апеляційною або касаційною скаргою із заявлениям клопотання про поновлення строку на оскарження, чим ОСОБА_1 скористався, проте, йому було відмовлено у скасуванні рішення судами апеляційної і касаційної інстанцій. Також представник позивача вказав, що обставини, на які заявник посилається є новими, а не нововиявленими і вони не спростовують існування квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підтримав та просив задовольнити, рішення від 22 жовтня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволені позову повністю. Також відповідач пояснив, що рішення суду про задоволення позову мотивовано тим, що грошові кошти на будівництво квартири АДРЕСА_1 були йому передані, житло збудоване, проте, не передане у власність позивачеві згідно укладеного між ними Договору про участь в інвестуванні будівництва. Однак, при задоволенні позову судом абсолютно не досліджено обставини справи та природу фактичних правовідносин між ним та позивачем, оскільки суд не дослідив докази та не звернув уваги, що зазначений Договір є обопільно невиконаним, оскільки йому не були сплачені грошові кошти на виконання Договору, а у звязку з не оплатою позивачем будівельних робіт, такі роботи ним не проводилися. Тобто, роботи з забудови горища будинку АДРЕСА_1 відповідач не починав, не здійснював та не завершував. Відповідно він нічого і не передавав за цим Договором ОСОБА_4 та Акт прийому передачі нової житлової квартири АДРЕСА_1 не підписував. Будь яка дозвільна документація на розроблення проекту та будівництво квартири АДРЕСА_1 ним не отримувалась.

Окрім того, відповідач зазначив, що у 2000 роках він здійснював забудову мансарди в будинку АДРЕСА_1, на що і було отримано дозвіл ДАБК у 2006 році, проте будівництво такого об'єкта як квартира АДРЕСА_1 там ним не здійснювалося, будівельні роботи над квартирою АДРЕСА_2 за цією адресою ним не проводилися, оскільки площа над квартирою АДРЕСА_2 була огороджена стіною, а дозвіл ДАБК на будівництво містив виняток «за виключенням площі над квартирою АДРЕСА_2».

Також відповідач зазначив, що суду необхідно врахувати доказ недійсності технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, наданий заявником з матеріалів кримінального провадження, та нововиявлену обставину, що квартира АДРЕСА_1 фактично збудована не була.

Окрім того, відповідач зазначив, що ухвалене у справі рішення суттєво порушує права та інтереси ОСОБА_1 тим, що є підставою прийняття іншого рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року у справі № 761/25070/13-ц про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, під якою суд має на увазі другий та третій рівні квартири АДРЕСА_2 у цьому будинку.

Заслухавши пояснення представника заявника, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що заява представника ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 22 жовтня 2010 року, ухваленого у справі №2-17246/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

За положенням п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» від 27 лютого 1981 року № 1, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов'язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, тощо).

Аналізуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При цьому, згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 3, 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що у 2000 році між ним та ОСОБА_5 було укладено Договір про участь в інвестуванні будівництва житла, відповідно до якого відповідач, як забудовник, взяв на себе зобов'язання збудувати та передати позивачеві новостворене майно у вигляді квартири АДРЕСА_1. Позивач вважав, що свої зобов'язання за договором ним були виконані, а майно збудоване, проте не передане йому у власність відповідачем.

Судом встановлено, що на підтвердження наявності новоствореного майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 позивачем було надано суду наступні документи: план за поверхами на квартиру АДРЕСА_1, виконаний ТОВ «Червона капелюшка», та технічний паспортом на квартиру АДРЕСА_1, виконаний Київським міським бюро технічної інвентаризації, договір про участь в інвестуванні будівництва житла від 01 листопада 2000 року; висновок № 4971 спеціаліста з будівельно-технічних досліджень від 21 червня 2006 року, виконаний на замовлення відповідача; заключення державного НДІ будівельних конструкцій від 03 жовтня 2006 року; дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва за № 1912-Шв/Р від 28 березня 2006 року.

Проте, згідно довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 12 грудня 2014 року, адресованої ОСОБА_1, вбачається, що відповідно до інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 не існує; в будинку АДРЕСА_1 проінвентаризовано всього 43 житлові квартири, а не 44; дозвільні документи і документи щодо присвоєння АДРЕСА_1 до Бюро не надавалися (т. 3 а.с.14).

Наведені у вказаній довідці обставини є істотними для справи обставинами, що не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, тобто є нововиявленими в розумінні положень п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.

При цьому, представником позивача не надано до суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані обставини, не виявлено наявності таких доказів і під час розгляду справи в суді, оскільки відповідних клопотань в судовому засіданні представником позивача не заявлялось.

Більш того, згідно пояснень відповідача ОСОБА_5, наданих в судовому засіданні, Договір про участь в інвестуванні будівництва житла від 01 листопада 2000 року ним ніколи не підписувався. Відповідач зазначив, що що жодних грошових коштів за Договором від 01 листопада 2000 року він не отримував. Окрім того, відповідач зазначив, що у 2000 роках він здійснював забудову мансарди в будинку АДРЕСА_1, на що і було отримано дозвіл ДАБК у 2006 році, проте будівництво такого об'єкта як квартира АДРЕСА_1 ним не здійснювалося, будівельні роботи над квартирою АДРЕСА_2 за цією адресою ним не проводилися, оскільки площа над квартирою АДРЕСА_2 була огороджена стіною, а дозвіл ДАБК на будівництво містив виняток стосовно площі над квартирою АДРЕСА_2.

Слід зазначити, що з висновку № 4971 спеціаліста з будівельно-технічних досліджень від 21 червня 2006 року вбачається, що спеціаліст проводив обстеження всього горища будинку АДРЕСА_1, проте такий об'єкт нерухомого майна, як квартира АДРЕСА_1, у висновку не вказується. Також, суд звертає увагу, що цей висновок також містить винятки щодо квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 7-12).

Із заключення державного НДІ будівельних конструкцій від 03 жовтня 2006 року слідує, що висновок надавався щодо можливості добудування та введення в експлуатацію двохповерхової мансарди будинку, без зазначення про квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 13-17).

З дозволу на виконання будівельних робіт, виданого відповідачеві Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва за № 1912-Шв/Р від 28 березня 2006 року, вбачається, що дозвіл надавався на виконання будівельних робіт з реконструкції горищних приміщень будинку (крім площі над квартирою АДРЕСА_2) з влаштуванням квартир на двох рівнях за адресою: АДРЕСА_2. Авторський нагляд за проведенням таких робіт здійснювало ТОВ «Червона капелюшка» (т. 1 а.с. 19).

З поверхового плану на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що цей план був складений ТОВ «Червона капелюшка», а не БТІ (т. 1 а.с. 20).

Однак, зі змісту листа ТОВ «Червона капелюшка» від 07 квітня 2014 року вбачається, що це товариство не має відношення до квартири АДРЕСА_1, оскільки товариство не здійснює діяльності з проведення інвентаризації та виготовлення технічних паспортів на об'єкти нерухомого майна (т. 3 а.с. 62).

На обставини, вказані у листі ТОВ «Червона капелюшка» від 07 квітня 2014 року, заявник посилається як на одні із нововиявлених.

Також, згідно розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації № 660 від 05 травня 2003 року та № 1777 від 07 грудня 2007 року вбачається, що адміністрацією розглядалася проектна документація, розроблена ТОВ «Червона капелюшка», на реконструкцію приміщення будинку АДРЕСА_1 з влаштуванням квартир в двох рівнях, крім площі над квартирою АДРЕСА_2. Перелік квартир, введених в експлуатацію розпорядженням № 1777, обмежується квартирою № 43 та не містить квартири номер 44 (т. 3 а.с. 43, 44).

Договором про участь в інвестуванні будівництва житла від 01 листопада 2000 року, укладеного між ОСОБА_4 «Інвестор» та ОСОБА_5, що був покладений в основу прийняття рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22.10.2010 року, передбачено обов»язок забудовника (відповідач ОСОБА_5) збудувати і передати квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.5-6).

Між тим, висновком почеркознавчої експертизи № 1147 від 16 березня 2015 року, проведеної в межах кримінального провадження № 12013110100012665 від 08 серпня 2013 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, судовий експерт стверджує, що рукописний запис «ОСОБА_5» від імені ОСОБА_5, що міститься в графі «Забудовник» на другому аркуші електрофотографічної копії Договору про участь в інвестуванні будівництва житла від 01 листопада 2000 року, укладеного між ОСОБА_4 «Інвестор» та ОСОБА_5 «Забудовник», - виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою (т. 3 а.с. 137-143).

Вказані обставини підтверджують показання відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні про не проведення ним будівництва такого об'єкта як квартира АДРЕСА_1 та не проведення будівельних робіт над квартирою АДРЕСА_2 за цією ж адресою.

Судом також було досліджено висновок будівельно-технічної експертизи від 17 березня 2014 року, проведеної в межах зазначеного кримінального провадження, у якому стверджується, що двоповерхова надбудова над квартирою АДРЕСА_2 була побудована саме заявником, що підтверджується графічним зображенням плану 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 (т.3 а.с.47-61).

Таким чином, суд дійшов висновку, що будівництво такого об'єкта нерухомого майна, як квартира АДРЕСА_1, відповідачем не починалося, не проводилося та не завершувалося, оскільки Договір від 01 листопада 2000 року відповідачем не підписувався, відповідно, грошові кошти за цим договором відповідачем не отримувались, положення цього договору ні позивачем, ні відповідачем не виконувалися. Відтак, підстави визнання права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1 відсутні.

Також суд бере до уваги те, що між заявником та позивачем існував спір про усунення перешкод у користуванні майном (квартирою АДРЕСА_1) та виселення з квартири АДРЕСА_1, що вбачається з рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року у справі № 761/25070/13-ц про виселення заявника, яке було переглянуто та скасовано рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року у справі №761/19535/14-ц (т. 3 а.с. 107-122).

З наведених судових рішень вбачається, що місцезнаходженням квартири АДРЕСА_1 позивач вважає місцезнаходження двох верхніх рівнів квартири АДРЕСА_2.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був та є власником квартири АДРЕСА_2, на підставі Договору дарування квартири від 25 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.П. ( т.1 а.с.93,94).

Зокрема, до цього квартира АДРЕСА_2 належала дружині заявника - ОСОБА_12 - на підставі Договору купівлі-продажу від 19 липня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красієм В.Я. (т.1 а.с.95).

29 серпня 2000 року Радянська районна державна адміністрація м. Києва своїм рішенням за № 890 надала ОСОБА_12 згоду на виготовлення проектно-кошторисної документації на влаштування жилих приміщень на горищі будинку АДРЕСА_1 над належною їй квартирою АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 96).

22 листопада 2000 року на виконання вищезазначеного рішення № 890 ОСОБА_12 уклала з Комунальним підприємством житлового господарства Радянського району Радянського району, що діяло за дорученням Радянської РДА м. Києва, Інвестиційний контракт № 38 на влаштування жилих приміщень на горищі будинку АДРЕСА_1 над квартирою АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 97, 98).

03 травня 2001 року розпорядженням Радянської районної державної адміністрації м. Києва за № 531 було затверджено вищевказану проектно-кошторисну документацію на влаштування жилих приміщень на горищі над квартирою АДРЕСА_2 та дозволено ОСОБА_12 за власні кошти виконати роботи згідно з розробленим проектом (т. 1 а.с. 99).

Також, судом встановлено, що декларація про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції квартири АДРЕСА_2 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві за номером КВ083133050333 від 01 листопада 2013 року (т.3 а.с.28-30).

Декларація про готовність до експлуатації була зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві за номером КВ14313343098 від 09 грудня 2013 року (т.3 а.с.35-39).

Підставами отримання цих документів були дозволи та розпорядження, отримані заявником до ухвалення рішення суду від 22 жовтня 2010 року про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 1556194 було видане заявнику 23 грудня 2013 року на загальну площу квартири АДРЕСА_2 - 207,1 кв.м., що складають три рівні цієї квартири, відтак, правовстановлюючі документи заявника підтверджують належність йому на праві власності трьохповерхової квартири АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 41, 42), без включення в неї квартири АДРЕСА_1.

Судом враховано, що правовстановлюючі документи заявника на квартиру АДРЕСА_2 наразі не оскаржені та є дійсними та її фізичне існування підтверджене дослідженими в суді доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що два мансардні поверхи над квартирою АДРЕСА_2 були побудовані згідно з отриманою дозвільною документацією, з чого слідує, що квартира АДРЕСА_2 є цілісним трьохповерховим приміщенням.

В межах виконавчого провадження по виконанню рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року, ухваленого у справі № 761/25070/13-ц, актами державного виконавця - від 09 грудня 2014 року та від 27 січня 2015 року, складеними в результаті виходу до будинку АДРЕСА_1, було встановлено неможливість проведення виселення заявника з причини невиявлення квартири АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 123-127).

Так, в акті від 09 грудня 2014 року позивача було зобов'язано надати документи щодо доведення будівництва надбудови, які в подальшому дадуть можливість встановити місцезнаходження дверей, що підлягають відновленню. В акті державного виконавця від 27 січня 2015 року зазначено, що жодних документів, які б дали можливість встановити наявність квартири АДРЕСА_1, представники позивача не надали. З поверхового плану будівлі також не вбачається наявність такого об'єкта нерухомого майна, як квартира АДРЕСА_1.

З огляду на це суд не приймає до уваги твердження сторони позивача про наявність реєстрованого права власності за кв.АДРЕСА_1 за позивачем ОСОБА_4 ( т.3 а.с.96-100), оскільки заявником не оспорюється саме державна реєстрація вказаної квартири, а оспорюється сам факт визнання площі над квартирою АДРЕСА_2 площею квартири АДРЕСА_1, що серед ішного є підставою для перегляду рішення від 22.10.2010 року за нововиявленою обставиною.

Слід зазначити, що уся дозвільна документація позивача містить винятки для простору над квартирою АДРЕСА_2. В той же час, правовстановлююча та технічна документація на квартиру АДРЕСА_2 є дійсною та не оскаржена в законному порядку.

Окрім того, квитанціями про сплату комунальних послуг підтверджується те, що заявник оплачував опалювальну площу 206,9 кв.м. ще до існування рішення суду від 22 жовтня 2010 року про визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджує наявність новоствореного майна тільки стосовно квартири АДРЕСА_2, що належить заявнику. У свою чергу, позивач не надав суду докази щодо здійснення користування цим житловим приміщенням за будь-який час.

Суд не приймає до уваги та вважає помилковими твердження сторони позивача про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами те, що заявник ОСОБА_1 не стороною у цій справі, а тому не може подавати таких заяв, оскільки заявника було допущено до участі у справі під час розгляду його апеляції на рішення суду від 22.10.2010 року, а відтак він визнаний стороною у вказаній цивільній справі справи, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 27.03.2013 року (т.3 а.с.12-13).

Крім того, суд враховує, що вказаним судовим рішенням від 22.10.2010 року порушені його права як власника майна на вільне володіння та користуванням ним.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, є нововиявленими обставинами, тобто такими, що не були відомі на момент розгляду справи суду та мають істотне значення для справи, а саме, свідчать про відсутність підстав для визнання права власності за позивачем на новостворене майно в порядку ст. 331 Цивільного кодексу України, у звязку з чим заява про перегляд рішення за ново виявленими обставинами підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 365 ЦПК України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд приймає нове судове рішення або ухвалою залишає її без задоволення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку, що рішення про визнання права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1 є таким, що підлягає скасуванню, а у справі слід прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності відмовити.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 331 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296, 365, 366 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2010 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2010 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, - скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ