Постанова № 44161189, 07.05.2015, Вишгородський районний суд Київської області

"07" травня 2015 р. Справа № 363/5135/14-а

П О С Т А Н О ВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Войнаренко Л.Ф.

при секретарі Клименко В.В..

розглянувши в судовому засіданні в м.Вишгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області щодо визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 2 грудня 2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області щодо визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що він 7 серпня 2013 року подав заяву до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №2»А»-4017\2011 від 31 липня 2013 року, яким визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 пенсії не у відповідності з вимогами ст..39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23 травня 2011 року по 22 липня 2011 року, зобов»язано Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, щомісячної грошової доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, відповідно до вимог ст..39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23 травня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням вже виплачених сум.

15 серпня 2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Чертоком О.Ф. відкрито виконавче провадження ВП №40145921.

14 квітня 2014 року він звернувся до відповідача зі скаргою щодо повідомлення йому про проведення виконавчих дій, однак відповіді не отримав. Кошти до цього часу не отримав. 24 жовтня 2014 року він повторно звернувся до відповідача зі скаргою, однак відповіді не отримав. Вважає, що відповідачем не вжито всіх заходів до примусового виконання рішення суду, тому вважає, бездіяльність відповідача неправомірною.

Невиконання судового рішення завдає йому великих душевних страждань. Враховуючи похилий вік, моральні страждання спричинені несправедливістю по відношенню до нього погіршують і стан його здоров»я. Розмір грошового відшкодування моральної та матеріальної шкоди (листування з відповідачем, складання позову, ксерокопіювання документів) оцінює в сумі 1000 грн.

Просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов»язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області в повному обсязі вчинити виконавчі дії щодо виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області у справі №2»А»-4017/2011 про зобов»язання Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі здійснити перерахунки пенсії за період з 23 травня 2011 року по 22 липня 2011 року та виплату на його користь коштів в сумі 13212,92 грн.(недоотримана сума державної та додаткової пенсії, а також підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру , який проживає на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, з урахуванням вже виплачених сум, у відповідності до рішення суду та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з Державної казначейської служби на його користь відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 1000 грн., зобов»язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в цій справі.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги (а.с.19-21).

Вказав, що він отримав від відповідача 8 грудня 2014 року лист, з якого дізнався, що після винесення постанов про накладення на боржника штрафів в розмірі 680 грн. та 1360 грн. та подання матеріалів до Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», самої постанови він не отримав. Вважає, що всіх виконавчих дій не було вчинено, постанова була винесена передчасно.

Просить визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області протиправними, скасувати постанову ВП №40145921 від 15 жовтня 2014 року про закінчення виконавчого провадження, зобов»язати відновити виконавче провадження №40145921 щодо примусового виконання виконавчого листа №2»А»-4017/11, , зобов»язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області в повному обсязі вчинити виконавчі дії щодо виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області у справі №2»А»-4017/2011 про зобов»язання Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі здійснити перерахунки пенсії за період з 23 травня 2011 року по 22 липня 2011 року та виплату на його користь коштів в сумі 13212,92 грн., визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не звернення на стягнення з боржника коштів в сумі 13212,92 грн. та не звернення до виконання постанов про накладення штрафів та не отримання відповіді в Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області, щодо неповідомлення про закінчення виконавчого провадження, стягнути з Державного бюджету через Державну казначейську службу відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 1000 грн., ., зобов»язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в цій справі.

В судове засідання сторони не з»явились, позивач надав суду заяву про слухання справи в його відсутність.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд прийшов до такого висновку, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с.8).

7 серпня 2013 року Михайлик подав заяву до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №2»А»-4017\2011 від 31 липня 2013 року, яким визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 пенсії не у відповідності з вимогами ст..39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23 травня 2011 року по 22 липня 2011 року, зобов»язано Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 провести пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, відповідно до вимог ст..39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23 травня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням вже виплачених сум (а.с.9).

15 серпня 2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Чертком О.Ф. відкрито виконавче провадження ВП №40145921 (а.с.11).

Двічі позивач (10 квітня та 24 жовтня 2014 року) звертався до відповідача зі скаргами на невиконання постанови суду.

28 листопада 2014 року позивачу ОСОБА_1 була надана відповідь про те, що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.22).

З клопотання ОСОБА_1 (а.с.42) вбачається, що йому 3 лютого 2015 року був повернутий виконавчий лист і даний виконавчий лист знаходиться в нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу», державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, видані у тому числі на підставі рішень третейського суду є виконавчими документами, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до ст.. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти дії.

Відповідно до п. 2 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Заходом примусового виконання рішень є - звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, згідно ст. 32 ЗУ «про виконавче провадження.

У відповідності до п. 3 ст. 49 ЗУ «про виконавче провадження», про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовою особою), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Частиною 3 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Під час судового розгляду, та в поданій позовній заяві, позивач не конкретизував які саме норми права були порушені при здійсненні виконавчого провадження, належним чином не обгрунтував свої вимоги, а з обставин справи незаконності прийнятої постанови про закінчення виконавчого провадження та самого виконавчого провадження не вбачається. Крім того, позивач не позбавлений права повторно звернутись до виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, позовні вимоги суд вважає безпідставними і необгрнунтованими, тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок, постанова) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до ч 2. ст. 87 ЗУ «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ні в наданих суду матеріалах справи, ні в поясненнях самого позивача не зазначено, в чому полягали його моральні страждання. Похилий вік позивача, невиконання рішення суду не може служити підставою для стягнення моральної шкоди. Більш того, позивач зазначив про необхідність стягнення матеріальної та моральної шкоди з Державного бюджету через Державну казначейську службу, однак Державна казначейська служба не була і не є відповідачем по справі, доказів про завдання службою збитків позивачу не надано.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач не навів доказів завдання йому моральної та моральної шкоди, тому суд відмовляє в задоволенні цих позовних вимог.

.

На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів відповідно до ст. 186 КАС України.

Суддя Л.Ф.Войнаренко