Ухвала суду № 44159694, 14.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/2445/15-ц Провадження № 22-ц/795/1008/2015 Головуючий у I інстанції -Косач І. А. Доповідач - Позігун М. І.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Позігуна М.І.

суддів: Губар В.С., Мамонової О.Є.

при секретарі: Зіньковець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16 квітня 2015 року, якою закрито провадження в даній справі, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Незаконність судового рішення апелянт обгрунтовує невідповідністю висновку суду щодо наявності підстав для закриття провадження фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 посилається, що з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 він звертався ще в грудні 2012 року, тобто відповідач ще з кінця 2012 року не визнає право позивача на отримання земельної ділянки у власність. За доводами апелянта, мова йде про конкретну земельну ділянку з будівельним номером АДРЕСА_1 відповідно до розробленої за частковим фінансуванням позивача проектної документації, що свідчить про те, що в даному випадку має місце порушення міською радою цивільного права ОСОБА_1, а саме: гарантованого законодавством права на безкоштовне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив зобов'язати Чернігівську міську раду на найближчій сесії розглянути в межах норм закону його заяву від 12 листопада 2013 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Закриваючи провадження в даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно роз'яснень, викладених в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні №10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року надав офіційне тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: - положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування „вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; - положення пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; - положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

В позовній заяві ОСОБА_1 ставив питання про зобов'язання Чернігівської міської ради вчинити певні дії, а саме розглянути його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Тобто в даному випадку спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень щодо оскарження бездіяльності останнього у сфері владних управлінських функцій, який відповідно до ст.17 КАС України повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства. Оскільки право ОСОБА_1 на земельну ділянку Чернігівською міською радою не вирішувалось, то підстави вважати порушеним цивільне право позивача відсутні.

В зв'язку з викладеним, посилання апелянта, що даний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства, не грунтуються на вимогах закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, ухвалу постановлено з додержанням вимог закону, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 16 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: