Ухвала суду № 44156306, 30.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року м. Київ К/9991/13716/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олбрізсервіс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року

у справі № 10/599

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олбрізсервіс»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва,

за участю Прокуратури Дарницького району м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олбрізсервіс» (далі - ТОВ «Олбрізсервіс»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва; відповідач), в якому просило визнати протиправними дії контролюючого органу щодо винесення податкових повідомлень-рішень № 00003082304/0/30052 від 05 серпня 2008 року та № 00003752304/0/33688 від 04 вересня 2008 року, а також визнати нечинними вказані акти індивідуальної дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Олбрізсервіс», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланові документальні перевірки ТОВ «Олбрізсервіс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку за лютий, березень та квітень 2008 року, за результатами яких складено акти № 3505/2304/23392043 від 21 серпня 2008 року та № 3043/2304/23392043 від 24 липня 2008 року.

На підставі вказаних актів перевірок та з огляду на порушення товариством підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 5.12.2 пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003752304/0/33688 від 04 вересня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 1 000 180,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 00003082304/0/30052 від 05 серпня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 185 102,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган наголошував на тому, що не вся сума податкового кредиту, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), підлягає бюджетному відшкодуванню, а лише та її частина, яка перевищує суму податкових зобов'язань, що виникла в поточному податковому періоді.

Судові інстанції цілком об'єктивно погодились із зазначеними доводами відповідача, зважаючи на таке.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, сума податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкових зобов'язань кожного окремого звітного періоду. Декларування такої різниці відображається в рядку 18.2 розділу ІІІ податкової декларації з податку на додану вартість та є необхідною, але не достатньою умовою для отримання права на бюджетне відшкодування. Сума від'ємного значення, за винятком врахованої у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні періоди з податку на додану вартість, зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається в рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного періоду).

Таким чином, для отримання права на бюджетне відшкодування від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно хоча б частково зберегтись за наслідками наступних податкових періодів (не бути погашеним податковими зобов'язаннями наступних періодів).

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олбрізсервіс» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.