Рішення № 44150462, 12.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/41/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 Справа № 908/1646/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, буд. 1)

до відповідача Державного підприємства "Донецька залізниця" (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68)

про стягнення 12198,20 грн. збитків

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Шевелев В.Г., довіреність №09/38 від 01.01.2015р.;

від відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

16.03.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь (далі за текстом скорочено - ПАТ «ММК ім. Ілліча») з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк (ДП «Донецька залізниця») про стягнення 12198,20 грн. збитків для розгляду справи відповідно до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Статтею 1 Закону України від 12.08.2014 р. № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов'язано забезпечити розгляд: господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

У відповідності до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно із Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Згідно Довідки про автоматизований розподіл справ між суддями від 16.03.2015р. справу № 908/1646/15-г призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2015р. порушено провадження у справі № 908/1646/15-г, справі № 908/1646/15-г присвоєно номер провадження 4/41/15, судове засідання призначено на 15.04.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Ухвалою суду від 15.04.2015р., на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 12.05.2015р.

В судовому засіданні 12.05.2015р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмового доповнення, отриманого в судовому засіданні 12.05.2015 р. щодо механічної помилки, заявлені позивачем вимоги полягають в тому, що на виконання зобов'язань за договором № ММД-13.50-13-0757/152 від 31.12.2013 р. між ПАТ «ММК ім. Ілліча» та ТОВ «Метінвест Холдінг» на адресу позивача за накладною № 53437596 у напіввагонах № 56213051, 62009535 прибув кокс доменний вологий. Перевізником є відповідач. На шляху прямування була виявлена часткова втрата спірного вантажу, про що на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці 03.11.2014 р. були складені комерційні акти БН №№ 723230/744, 723231/745. Вказаними актами встановлені і доведені факти часткової втрати спірного вантажу відповідачем у наступному розмірі: акт БН № 723230/744 у вагоні № 56213051 у кількості 1800 кг; за актом БН № 723231/745 у вагоні № 62009535 у кількості 3150 кг. Відповідач, як перевізник, належним чином не виконав обов'язки в частині збереження вантажу, що перевозиться, що призвело до заподіяння позивачу збитків у вигляді часткової втрати вантажу. Розмір збитків із урахуванням норм природної втрати (2%) наведений у позовній заяві за кожним комерційним актом, загальний розмір збитків складає 12198,20 грн. Обґрунтовуючи позов ст. ст. 526, 527, 612 ЦК України, ст. 110 Статуту залізниць України ст.ст. 224, 225 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача суму 12198,20 грн. збитків.

07.05.2015р. на електронну адресу господарського суду Запорізької області від відповідача отримано відзив по справі №908/1646/15-г, в якому останній позов не визнав та повідомив, що під час огляду вагонів №№ 56213051, 62009535 на станції призначення було виявлено наступне: навантаження у зазначених вагонах рівномірне. У вагоні 56213051заглиблення над 1-2 люками 1200мм х 1000мм х 5000мм, у вагоні № 62009535 заглиблення над 1-3 люками 1800мм х 1000мм х 600 мм.; над. 7 люком 1000мм х 800мм х 500мм. Вагони прибули у технічному стані справними, люка закриті, витікання вантажу немає.

Вказані обставини зафіксовані у акті загальної форми від 03.11.2014р, № 1-181, комерційних актах від 03.11.2014р. №№ БН 723230/744, БН 723231/745. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладні. Залізниця має право, а не обов'язок, перевіряти правильність цих відомостей, що зазначаються у накладній. Просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 р. зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відправником ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за залізничною накладною № 53437596 одержувачу: ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» був направлений вантаж: кокс доменний вологий, загальною масою вантажу 2076830 кг, в тому числі у вагонах: № 56213051 масою 43450 кг (за документом), № 62009535 масою 41200 кг (за документом).

У накладній мається відмітка про складення комерційних актів: вагон №56213051 - недостача 1800 кг, комерційний акт БН №723230/744, у вагоні № 62009535 недостача 3150 кг, комерційний акт БН №723231/745.

Відповідно до комерційного акту БН № 723230/744 від 03.11.2014 р., складеного за Формою ГУ-22 на відправку за накладною № 53437596 вагону № 56213051 ПВ, зазначено: «на підставі акту загальної форми ст. Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці № 1-181 від 03.11.2014 р. проводилось комісійне переважування вагону № 56213051. По документу значиться вантаж кокс доменний, навалом. Вага визначена відправником на електронних вагах: брутто не зазначено, тара - 22500 кг, нетто - 43450 кг. При переважуванні вага виявилася: брутто - 64150 кг, тара - 22500 кг, нетто - 41650 кг, що менше документу на 1800 кг».

Відповідно до комерційного акту БН № 723231/745 від 03.11.2014 р., складеного за Формою ГУ-22 на відправку за накладною № 53437596 вагону № 62009535 ПВ, зазначено: «на підставі акту загальної форми ст. Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці № 1-181 від 03.11.2014 р. проводилось комісійне переважування вагону № 62009535. По документу значиться вантаж кокс доменний, навалом. Вага визначена відправником на електронних вагах: брутто не зазначено, тара - 23500 кг, нетто - 41200 кг. При переважуванні вага виявилася: брутто - 61550 кг, тара - 23500 кг, нетто - 38050 кг, що менше документу на 3150 кг».

У даних комерційних актах вантажовідправником зазначено ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", що, відповідно до письмового доповнення позивача до позовної заяви, яке надійшло до суду 12.05.2015 р., є помилкою, оскільки вантажовідправником є ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод".

Вантаж надійшов до позивача згідно з укладеного між позивачем та ТОВ «Метінвест Холдінг» договору № МДМ-13.50-13-0757/152 від 31.12.2013 р. на поставку коксової продукції виробництва, зокрема, ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод».

Позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, про стягнення з відповідача збитків у сумі 12198,20 грн. на підставі ст. 110 Статуту залізниць України, ст. 612 ЦК України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні приписи містить ст. 307 ГК України.

Частиною 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут залізниць), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Приписи аналогічного змісту викладені в Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р.

Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (Правила приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).

У статті 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Статтею 110 Статуту залізниць визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 113 Статуту залізниць).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

У статті 129 Статуту залізниць визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин невідповідності маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

У разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Маса вантажів визначається відправником. Тип ваг указується у накладній.

Згідно з пунктам 5 і 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 р. № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 р. за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

У пункті 15 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, встановлено, що у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера). Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта. Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагона (контейнера) зазначається в комерційному акті.

Як вбачається з залізничної накладної № 53437596 від 01.11.2014 р., відправником ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на адресу позивача зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у напіввагони №№ 56213051, 62009535 був навантажений кокс доменний вологий, код вантажу 171030. Згідно даних накладної загальна маса вантажу - 2076830кг, відповідно до відомості вагонів до даної накладної у вагон № 56213051 навантажено - 43450 кг, у вагон № 62009535 - 41200 кг. Зазначено, що вантаж розміщений та закріплений згідно 17 гл. 1 р. 4,7,8 ТУ р. 2 п. 4,5,9, завантажений вантажовідправником. У графі 55 накладної зазначено про підтвердження відправником правильності внесених відомостей.

У комерційних актах БН №№ 723230/744, 723231/745 від 03.11.2014 р. були зафіксовані факти про недостачу вантажу: у вагоні №56213051 - 1800 кг, у вагоні №62009535 - 3150 кг. Зазначено, що при повторному переважуванні вагонів недостача вантажу підтвердилася, вагони прибули в технічному відношенні справні.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Таким чином, приймаючи вантаж до перевезення, відповідач мав право візуально оглянути вагон, у який відправником завантажений вантаж та, відповідно, виявити несправності напіввагонів. Будь-яких доказів стосовно факту несправності напіввагонів № 56213051, 62009535 при завантаженні його відправником, відповідачем суду не надано.

Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери (ст. 31 Статуту залізниць).

Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційними актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 р. зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Досліджені у судовому засіданні вищенаведені письмові докази свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах - вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Згідно з рахунком-фактурою № 90075479 від 01.11.2014 р. ціна коксу доменного становить 3607,68 грн. за 1 тонну з ПДВ.

Маса встановленої недостачі вантажу у вагоні № 56213051 - 1800 кг кг. Позивач, розраховуючи суму збитків, застосовує ціну вантажу (коксу доменного) - 3607,68 грн. з ПДВ та 2% норми природної втрати як на вантаж, зданий до перевезення у вологому стані (43450 кг (вага за документом х 2% = 869 кг).

Відповідно, вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні № 56213051, становить 3358,75 грн., із розрахунку 931 кг (1800 кг (маса недостачі вантажу) - 869 кг (норма природної втрати)) х 3607,68 грн.

Маса встановленої недостачі вантажу у вагоні № 62009535 - 3150 кг. Позивач, розраховуючи суму збитків, застосовує ціну вантажу (коксу доменного) - 3607,68 грн. з ПДВ та 2% норми природної втрати як на вантаж, зданий до перевезення у вологому стані (41200 кг (вага за документом х 2% = 824 кг).

Відповідно, вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні № 62009535, становить 8839,45 грн., із розрахунку 2326 кг (3150 кг (маса недостачі вантажу) - 824 кг (норма природної втрати)) х 3607,68 грн.

Розрахунок суми збитків позивачем здійснений вірно. Загальний розмір збитків у зв'язку з недостачею вантажу у вагонах №№ 56213051, 62009535 складає 12198,20 грн. (3358,75 грн. + 8839,45 грн.).

Відповідно до п. 3.3. роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" господарським судам слід мати на увазі таке. Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акта у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (ст. 43 ГПК України).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, надіслав відзив на позов, який спростовується вищевикладеними обставинами.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, основаними на законі та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця», (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191129) 12 198 (дванадцять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 20 коп. збитків та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "13" травня 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.