Рішення № 44138511, 19.03.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 441/2470/12 22-ц/774/621/К/13

Справа №441/2470/12 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/621/К/13 Тарасенко О.В.

Категорія - 27 (ІV) Доповідач - Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакова В.П.

суддів: Остапенко В.О., Турік В.П.

при секретарі: Бондаренко І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 грудня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

Представник позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - Бродько Анатолій Іванович, -

В С Т А Н О В И Л А:

15 березня 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.02.2007 року станом на 22.12.2011 року в сумі 23 198,04 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним кредитним договором в частині повернення отриманих в кредит грошових коштів.

Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 грудня 2012 року, описки у якому виправлено ухвалою цього ж суду від 28.01.2013р., позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість у сумі 14 435,93 грн. та судовий збір у розмірі 462,12 грн.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ставить питання про зміну рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені та комісії та ухвалення нового рішення про задоволення цих вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для застосування ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки для її застосування потрібна наявність одночасно двох умов: розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказували на наявність таких обставин, як не встановлено судом вини кредитора у виникненні чи збільшенні заборгованості. Крім того, комісійні виплати не є неустойкою та їх зменшення законом взагалі не передбачено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 14 435,93 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 2 910,30 грн., відсотків у розмірі 8 613,57 грн., комісії у розмірі 831,20 грн., пені у розмірі 500 грн., штрафів у вигляді процентної складової у розмірі 1 080,86 грн. та фіксованої складової у розмірі 500 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиконання боржником своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного повернення кредиту та того, що саме таке співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій за порушення зобов'язання та суми кредиту буде співмірним.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що 14.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір споживчого кредиту № KRХRRСD08540044, відповідно до якого банком відповідачу надано грошові кошти у розмірі 2 910,30 грн. на строк 24 місяці з 14.02.2007р. по 12.02.2009р. включно зі сплатою 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 46,56 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 264,57 грн., а ОСОБА_3 зобов'язалася повернути кредит, сплатити відсотки, винагороду та комісію у порядку та строки визначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 22.12.2011 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 198,04 грн., яка складається з:

- 2 910,30 грн. - заборгованість за кредитом;

- 8 613,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 931,20 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 9 162 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1 080,86 грн. - штраф (процентна складова).

Вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій не суперечать умовам договору, які визначені сторонами і погоджені ними.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходячи з того, що боржник не виконала зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, дійшов до висновку про стягнення з боржника - відповідача по справі суми заборгованості за кредитом, яку визначив у розмірі 14 435,93 грн., зменшивши суму пені та комісії.

Так, відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 при укладенні кредитного договору зобов'язалася сплачувати банку щомісячний платіж у розмірі 183,78 грн., який складається із заборгованості за кредитом, відсотків у розмірі 1,0 % на місяць та комісії у період сплати, за який приймається період з " 14" по " 19" число кожного місяця.

При цьому, п. 4.2. кредитного договору передбачено, що при порушення позичальником терміну повернення кредиту, позичальник зобов'язується сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 8,5% в місяць від суми залишку непогашеного кредиту.

Таким чином, сума заборгованості по комісії, порядок нарахування та сплати якої погоджено сторонами при укладенні договору, без застосування штрафних санкцій, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, становить 931,20 грн. та підлягає стягненню з відповідача, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Стаття 611 ЦК України містить перелік правових наслідків, які можуть застосовуватись до порушника в сукупності або окремо, залежно від умов, передбачених договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Як убачається із п. 5.1. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які є невід'ємною частиною договору, у разі порушення позивальником будь-якого із зобов'язань Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню у розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.

Отже і законом і договором передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань і сторони передбачили саме таку відповідальність у договорі.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права при зменшенні розміру пені у відповідності до ч.3 ст. 551 ЦК України є обґрунтованими.

Так, поняття неустойки надане в ч.1 ст. 549 ЦК України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому, закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність з розміром основного зобов'язання.

Встановивши, що сума пені перевищує суму заборгованості за кредитом, що вказує на неспівмірність співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, суд першої інстанції зменшив розмір неустойки, яка підлягає стягненню до 500,00 грн.

Однак, судом першої інстанції не враховано роз'яснення, викладені у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30 березня 2012 року, згідно яких положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 участі у судових засіданнях суду першої інстанції не приймала, заяв про застосування ч.3 ст. 551 ЦК України до суду не надавала, а тому суд не мав підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки) через їх неспівмірність з розміром основного зобов'язання.

Таким чином, рішення суду у частині зменшення розміру пені підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до вимог ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України.

Розмір суми заборгованості за кредитом, заборгованості по процентах за користування кредитом, неустойки за прострочення виконання зобов'язання, наданий позивачем (а.с. 3), відповідає нормам матеріального та процесуального права і сторонами не оскаржується.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір стягнутої з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором з 500,00 грн. до 9 162,11 грн., а розмір комісії з 831,20 грн. до 931,20 грн., у зв'язку з чим збільшити розмір загальної заборгованості, що підлягає стягненню до 23 198,04 грн., виходячи із наведених розрахунків.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - задовольнити.

Заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 грудня 2012 року в частині розміру стягнутої пені, комісії та загальної заборгованості за кредитом змінити.

Збільшити стягнутий з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором з 500,00 грн. до 9 162,11 грн., розмір заборгованості по комісії за користування кредитом з 831.20 грн. до 931, 20 грн., а розмір загальної суми, що підлягає стягненню з 14 435,93 грн. до 23 198,04 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: