Рішення № 44138501, 15.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3325/13-ц 22-ц/774/1473/К/14

Справа № 210/3325/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/1473/К/14 суддя Сільченко В.Є.

Категорія - 27 ( ІV ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.

при секретарі: Булах К.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 30 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, третя особа Виконком Дзержинської районної у місті ради, про звернення стягнення на майно.

Особи, що беруть участь у розгляді справи:

відповідач ОСОБА_3,

прокурор Дзержинського району м.Кривого Рогу - Ширинов Руслан Михайлович,

представник третьої особи Виконкому Дзержинської районної у місті ради - Пилипенко Юлія Миколаївна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно.

ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначало, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор-Плюс», укладено договір факторингу, відповідно до якого Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками. У цей же день між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками.

Внаслідок укладення цих договорів відбулась заміна кредитора, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу кредитора/стягувача за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3 07 квітня 2008 року, згідно якого позичальник отримав у ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», кредит в сумі 22 500 доларів США.

В забезпечення кредитного договору було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки боржником зобов`язання належним чином не виконується, утворилась заборгованість за кредитним договором.

Позивач, посилаючись на перехід до нього права вимоги за кредитним договором, просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» у сумі 128 346, 64 грн. Ухвалою суду від 17 жовтня 2013 року залучено до участі у справі у якості третьої особи Виконком Дзержинської районної у місті ради.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 30 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем не доведено правомірності переходу до нього права вимоги як за кредитним договором, так і за договором іпотеки, суд першої інстанції не врахував, що позивачем у судове засідання для огляду надавались нотаріально засвідчені копії договорів факторингу, а оригінал договору суд не вимагав.

Посилаючись на відсутність у боржника обов'язку сплачувати борг новому кредитору через ненадання йому доказів про перехід права вимоги, суд не врахував наявні в матеріалах справи відомості щодо повідомлення відповідача про перехід прав до нового кредитора та заяви представника відповідача ОСОБА_6 про можливість розгляду питання про погашення заборгованості шляхом викупу предмета іпотеки, що свідчить про визнання боржником свого обов'язку погасити заборгованості саме на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Представник ТОВ «Кредитні ініціативи», будучи завчасно (17.09.2014 року) належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи (про що свідчить його розписка про отримання повідомлення про призначення судового засідання на 15.10.14 року), в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_3, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, прокурора Дзержинського району м.Кривого Рогу Ширинова Р.М. та представника третьої особи виконкому Дзержинської районної умісті ради Пилипенко Ю.М., які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили суд захистити права малолітніх дітей, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на те, що при передачі права вимоги за договором, що є предметом спору, від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Кредитні ініціативи» не було додержано вимог законодавства, а отже ТОВ «Кредитні ініціативи» не має права вимоги за спірним договором.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він зроблений судом з порушенням норм цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Судом встановлено, що 07 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0308/0408/71-082, за умовами якого ВАТ «Сведбанк» надав відповідачу кредит у розмірі 22 500,00 доларів США на строк до 06 квітня 2018 року включно для придбання квартири АДРЕСА_1, зі сплатою 11,9% річних за користування кредитом. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється шляхом щомісячного внесення відповідачем коштів на позичковий рахунок через касу Банку згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с.24-27, 28).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - Фактор), укладено договір факторингу № 15, за умовами якого Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку передбаченому даним договором (п.2.1 договору).

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що з моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів по відношенню до боржників, у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору,але настане у майбутньому (а.с.13-20).

28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого «Вектор Плюс» відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку передбаченому договором. Після переходу права вимоги заборгованості до Фактора, він має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, та ціна продажу визначаються в день передачі по акту приймання - передачі в реєстрі заборгованості боржників, який є днем укладення даного договору.

Передача документації здійснюється шляхом укладення між сторонами відповідного акту прийому-передачі документації за формою, встановленою в додатку № 4 до цього договору. Акт прийому-передачі документації підписується уповноваженими представниками сторін, а їх підписи скріплюються печатками сторін. Акт прийому-передачі документації є невід'ємною частиною даного договору (а.с.8-12) .

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У ч.1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1ст.1077 ЦК України).

Отже, при відступлені права вимоги кредитор може відступити лише ті права та у тих обсягах, які має на час передачі вимоги та які визначені між ним та іншою особою, яка ці права приймає у окремому договорі.

Представник позивача надав суду належно завірені копії договору купівлі - продажу кредитного портфелю та акта від 28 листопада 2012 року приймання - передачі кредитного портфелю до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 28 листопада 2012 року. В акті приймання-передачі зазначено про те, що на виконання п.п. 2.3.,3.1 договору факторингу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (Клієнт) передав, а Фактор прийняв Реєстр заборгованості боржників, відповідно до якого Фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Реєстр заборгованості боржників та витяг з вказаного реєстру (а.с.186-187, 22) підтверджують, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором від 07 квітня 2008 року, укладеним з відповідачем.

За таких обставин договір факторингу між фактором і клієнтом укладено у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 514 та ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом і заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ч.1 ст.1082 ЦК України).

Із змісту листа вих. №S12/КИ, направленого ТОВ «Кредитні ініціативи» 08 квітня 2013 року на ім'я ОСОБА_3 рекомендованим поштовим відправленням вбачається, що він був повідомлений про відступлення права вимоги, вказана сума грошової вимоги в розмірі 128 346,64 грн. станом на 01.03.2013 року, яка підлягає виконанню на користь нового кредитора та зазначено нового фактора (а.с.41,42).

Вказана обставина свідчить про дотримання позивачем вимог ст.1082 ЦК України.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що йому не було надано доказів переходу права вимоги до нового кредитора, а тому у нього відсутні будь-які зобов'язання перед ТОВ «Кредитні ініціативи», колегією суддів відхиляються, адже з матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від 11.11.2013 року, неодноразово зверталась до ТОВ «Кредитні ініціативи» із письмовими заявами про розгляд питання можливості часткового погашення заборгованості за кредитом (а.с. 188,189), а сам ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що неодноразово консультувався з директором ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо вирішення питання мирним шляхом, що свідчить про обізнаність відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.

У п.3.1. кредитного договору № 0308/0408/71-082 від 07 квітня 2008 року сторони погодилися, що погашення заборгованості за цим договором здійснюється шляхом щомісячного внесення відповідачем платежу згідно графіка, визначеного у Додатку № 1 до цього Договору (а.с.24 - зворот, 28).

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, щомісячні платежі на погашення заборгованості сплачував не у повному обсязі, а останній платіж було здійснено у грудні 2012 року (а.с. 124-125), у зв'язку з чим станом на 01 березня 2013 року має прострочену заборгованість: за кредитом - 14 744,51 дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.03.2013 року становить 117 852,87 грн., по відсотках - 686,30 дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.03.2013 року становить 5 485,60 грн., пеня - 626,57 дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.03.2013 року становить 5 008,17 грн., а всього 128 346,64 грн. (а.с. 39, 40, 126-160.

На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув увагу і без урахування фактичних обставин справи з формальних підстав відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем умови кредитного договору не виконуються, розмір заборгованості не спростовано, що є підставою для стягнення з ОСОБА_3 128 346,64 грн. на погашення кредитної заборгованості.

07 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким останній надав в іпотеку належну йому на праві власності однокімнатну квартиру, розташовану на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 35,9 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0308/0408/71-082 від 07 квітня 2008 року (а.с. 31-33).

Пунктом 11 договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель (ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»,) має право звернути стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

Станом на 01.03.2013 року ОСОБА_3 допустив заборгованість за кредитним договором та у добровільному порядку її не погашає.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, за умовами якого Банк відступає Фактору одночасно з відступленням права вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу від 28 листопада 2012 року №15, свої права вимоги за іпотечними договорами наведеними у додатку №1 до цього Договору (п. 1.1., 1.2. Договору), яким, серед інших, є договір укладений 07 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0308/0408/71-082.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстровано у реєстрі за № 6970, а отже є чинним (а.с. 182-187).

28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечним договором, за умовами якого ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступає ТОВ «Кредитні ініціативи» одночасно з відступленням права вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу від 28 листопада 2012 року №15, свої права вимоги за іпотечними договорами наведеними у додатку №1 до цього Договору (п. 1.1., 1.2. Договору), яким, серед інших, є договір укладений 07 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0308/0408/71-082.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миронюк О.В. та зареєстровано у реєстрі за № 2189, а отже є чинним (а.с. 23, 22).

Звертаючись до суду з позовом, представник ТОВ «Кредитні ініціативи» послався на наведені вище обставини та просив суд у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.528 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Так, укладаючи 07.04.2008 року договір іпотеки, сторони домовилися про набуття, зміну або припинення своїх прав та обов'язків, закріпивши їх в договорі, який ними підписано (а.с. 31-32).

Пунктом 12.1 Договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду.

При цьому, сторони погодились, що вартість предмета іпотеки становить 130 840,00 гривень, тоді як його вартість згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №1806376 від 28.03.2008 року становить 21 817,00 грн. (п. 3, 5 договору іпотеки).

Підписавши вказаний договір, відповідач погодився із його змістом, в тому числі й зі змістом пункту 11 щодо права Іпотекодержателя, яким на теперішній час виступає ТОВ «Кредитні ініціативи», звернути стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки, відповідно до принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України), сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формулюють його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами, колегія суддів приходить до висновку про можливість захисту порушених прав позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» на виконання приписів 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» направив на адресу відповідача ОСОБА_3 письмову вимогу про усунення порушення (а.с. 41).

Відмовивши позивачеві в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд фактично припинив дію договору іпотеки, чим позбавив позивача на задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

Відповідно до ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Доводи відповідача ОСОБА_3 щодо реєстрації та проживання у квартирі двох малолітніх дітей не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, адже малолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент укладення іпотечного договору від 07.04.2008 року не мав права користування даною квартирою, а ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, взагалі народилась після укладення цього договору, а Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 02.06.2005 року №2623-ІУ (ч. 4 ст. 12) вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для вчинення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права користування якими мають діти.

Проживання ж у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, двох малолітній дітей жодним чином не впливає на права Іпотекодержателя, оскільки вони користуються квартирою без його попередньої письмової згоди, що прямо заборонено п. 9.1. іпотечного договору (а.с. 32), а тому не можуть вважатись такими, що набули право користування спірною квартирою та відчуження предмета іпотеки не призведе до порушення їх прав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права згідно п. 4 ч. 1 ст. 209 ЦПК України та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів приймає до уваги Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року №1304-VІІ, та, зважаючи на те, що цей закон стосується квартир площею не більше 140 кв. м і житлових будинків не більше 250 кв. м., які використовуються як місце постійного проживання позичальника, за умови що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме майно, а загальна площа предмету іпотеки за даним позовом становить 35,9 кв.м. і є єдиним нерухомим майно та місцем проживання боржника ОСОБА_3 (а.с. 31-33, 220-221, 222), приходить до висновку, що його дія поширюється на правовідносини сторін.

Відповідно до ст. 1 даного Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, даним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.

Відчуження - це перехід права власності від однієї особи до іншої. Примусове відчуження майна можливе лише в порядку, визначеному законом, зокрема Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до даного Закону таке примусове відчуження полягає у реалізації майна з прилюдних торгів.

Мораторій - це відстрочення виконання зобов'язань на певний термін або до закінчення будь-яких певних подій.

Судова колегія вважає, що мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, що є предметом іпотеки за валютними кредитами, не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишення позовної заяви без розгляду, зупинення чи закриття провадження за такою позовною заявою. Даний мораторій поширюється лише на виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на його примусову реалізацію з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що мораторій не є перешкодою для ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак воно не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року №1340-VІІ.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесенні нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, колегія суддів стягує з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 1 925,20 гривень (1 283,47 грн. - за розгляд справи у суді першої інстанції (а.с. 4) + 641,73 грн. - за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (а.с. 198) = 1 925,20 грн.).

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 30 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, третя особа Виконком Дзержинської районної у місті ради, про звернення стягнення на майно - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0308/0408/71-082 від 07.04.2008 року, яка станом на 01.03.2013 року становить 128 346,64 грн. та складається з заборгованості: за кредитом - 117 852,87 грн., по відсоткам - 5 485,60 грн., пеня - 5 008,17 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру, розташовану на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 35,9 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної дійльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір в сумі 1925,20 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року №1340-VІІ.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: