Ухвала суду № 44135951, 12.05.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19576/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

при секретарі судових засідань Куса Л.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Шемовньова Г.В.,

захисника ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора Шемовньова Г.В. про тимчасовий доступ до речей і документів в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и в:

На розгляді у Дніпровському районному суді м. Києва на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурором прокуратури Печерського району м. Києва було подано письмове клопотання про надання тимчасового доступу до документів, стосовно інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій ТОВ "Астеліт", стосовно абонентських номерів НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, а саме: щодо дати, часу та тривалості вхідних та вихідних телефонних з'єднань, вхідних та вихідних СМС та ММС повідомлень, інформацію про GPRS - трафік, з урахуванням нульових дзвінків вказаних номерів, з посиланням на ретранслятор та прив'язку до базових станцій, вказівку ідентифікатора руху, за період часу з 00 год. 00 хв. 25.03.2014 року по 24 год. 00 хв. 30.04.2014 року, інформацію чи обслуговуються вказані номери та яка їх форма обслуговування (передплата чи договір), із зазначенням кому останні належать, за умови, що телекомунікаційні послуги надаються з оформленням договірних відносин з підстав викладених у його мотивувальній (прохальній) частині.

У судовому засіданні сторона захисту заперечувала проти надання тимчасового доступу, оскільки такі дії повинні були бути проведені на досудовому розслідуванні, саме ж надання доступу являється втручанням в особисте життя володільців вказаних абонентських номерів.

В свою чергу, з урахуванням положень ст.ст. 7, 26, 28 та безпосередніх норм ст. 163 КПК України з урахуванням вимог, як частини 2, так і статті в цілому, визнано за можливе провести розгляд клопотання без участі представника особи у володінні, якої знаходяться речі і документи.

Тож, суд, заслухавши думку учасників процесу, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК), приходить до наступного.

У випадку необхідності отримання інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 162 КПК України, становить охоронювану законом таємницю, сторона кримінального провадження має право, згідно положень ст. 160 КПК України, звернутись до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.

Як убачається з клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, у ОСОБА_5 було вилучено телефон з абонентським номером НОМЕР_1, а у ОСОБА_4 з абонентськими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3.

В ході судового провадження свідки сторони захисту ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надавали суду показання що ОСОБА_4, серед іншого, користувався абонентськими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5, тож, дані обставини, на думку автора клопотання, підтверджують необхідність надання тимчасового доступу, з метою встановлення відомостей визначених ст. 91 КПК України, у даному кримінальному провадженні та виконання завдань визначних ст. 2 КПК України.

З положень ст. 22 КПК України слідує, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

За таки умов, доводи сторони захисту про те, що тимчасовий доступ повинен був бути отриманий стороною обвинувачення на етапі досудового розслідування є неспроможними, оскільки необхідність його отримання обумовлена саме наданими у судовому засіданні показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а в частині абонентських номерів обвинувачених з метою виконання завдань кримінального провадження, захисту самих обвинувачених та суспільства від кримінальних правопорушень в сфері обігу наркотичних речовин, оскільки у справах такого роду однозначно наявні справжні суспільні інтереси, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, та жоден невинуватий не був засуджений.

В частині порушення права володільців абонентських номерів на приватне спілкування, то суд вважає таку позицію сторони захисту сумнівною, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України) враховуючи таке.

Згідно із ч. 4 ст. 258 КПК України, втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкуванню мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.

У справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Окрім того, у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

У судовому засіданні встановлено, що стороною обвинувачення у клопотанні взагалі не порушується питання про надання доступу до самого змісту спілкування, а наголошується на необхідності отримання даних про дату, часу та тривалість вхідних та вихідних з"єднань, однак не про їх зміст.

При цьому, враховує те, що у разі надання тимчасового доступу, у відповідності до імперативних положень ст. 15 КПК України, інформація про приватне життя особи, отримана в порядку виконання судового рішення, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження, кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя особи, в порядку виконання даного судового рішення, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації, тобто навіть інформація про дату, часу та тривалість вхідних та вихідних з"єднань не буде використана інакше як для виконання завдань цього кримінального провадження, а виконавці будуть зобов'язані запобігати будь-якому розголошенню.

За таких умов, судом у судовому засіданні з висловлених стороною захисту доводів не було встановлено відомостей, які б беззаперечно свідчили, що надання дозволу на тимчасовий доступ становитиме особистий та надмірний тягар, та/або порушить таємницю приватного життя, тобто апріорі таке втручання не є свавільним, оскільки отримання дозволу на його проведення здійснено з дотриманням принципу законності та воно є пропорційним до тяжкості вчиненого правопорушення та відповідає справжнім інтересам суспільства.

При цьому, суд постановляє ухвалу про надання доступу до речей і документів за умови, що сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що вони мають суттєве значення для встановлення важливих обставин, та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч. 5 та ч. 6 ст. 163 КПК України).

У судовому засіданні судом встановлено, що клопотання сторони обвинувачення за своєю суттю в цілому відповідає вимогам ч. 6 ст. 132, ст. 160 КПК України, обставин, регламентованих п. п. 1-3 ч. 3 ст. 132, ст. 161 та абз. 2 ч. 6 ст. 163 КПК України, не встановлено.

Порушень вимог Глави 10 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Глави 15 КПК України - тимчасовий доступ до речей і документів, у судовому засіданні, не виявлено.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали клопотання та безпосередньо саме кримінальне провадження в оригіналі, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи, та інші) свідчать про те, що стороною обвинувачення у судовому засіданні, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, надано ґрунтовні докази, які дають змогу прийти до висновку про неможливість іншим способом, на даному етапі, довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч. 4 ст. 132, ч. 6 ст. 163 КПК України), забезпечити повноту, всебічність та неупередженість судового розгляду вищезазначеного кримінального правопорушення, отримати відомості, що є необхідними для з'ясування всіх важливих обставин у їх сукупності, кореспондуються з вимогами ст. 132 КПК України, а тому воно підлягає задоволенню з метою виконання завдань кримінального провадження, захисту самих обвинувачених та суспільства від кримінальних правопорушень в сфері обігу наркотичних речовин, оскільки у справах такого роду однозначно наявні справжні суспільні інтереси, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, та жоден невинуватий не був засуджений.

Керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 159-166, 369-372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Надати розпорядження (забезпечити) прокурору прокуратури Печерського району м. Києва Шемовньову Г.В. право тимчасового доступу до речей і документів ТОВ "Астеліт", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 11-А, стосовно абонентських номерів НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, а саме: щодо дати, часу та тривалості вхідних та вихідних телефонних з'єднань, вхідних та вихідних СМС та ММС повідомлень, інформацію про GPRS - трафік, з урахуванням нульових дзвінків вказаних номерів, з посиланням на ретранслятор та прив'язку до базових станцій, вказівку ідентифікатора руху, за період часу з 00 год. 00 хв. 25.03.2014 року по 24 год. 00 хв. 30.04.2014 року, інформацію чи обслуговуються вказані номери та яка їх форма обслуговування (передплата чи договір), із зазначенням кому останні належать, за умови, що телекомунікаційні послуги надаються з оформленням договірних відносин.

Строк дії ухвали, не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Прокурора прокуратури Печерського району м. Києва Шемовньову Г.В. зобов'язати надати доступ до отриманих матеріалів стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України та надати вказані матеріали в розпорядження суду.

Роз'яснити, особі, яка зазначена в ухвалі суду про тимчасовий доступ до речей і документів, як володілець речей або документів, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії, з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Особа, яка зазначена в даній ухвалі слідчого судді, як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених речей і документів вказаній особі за умови пред'явлення копії цього судового рішення.

Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов'язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, або ж на вимогу останнього залишено копію вилучених документів.

У разі невиконання даної ухвали, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до інформації, яка міститься в оператора та провайдера телекомунікацій, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК України.

Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку виконання даного судового рішення, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження.

Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя особи, в порядку виконання даного судового рішення, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 08 год. 25 хв. 15.05.2015 року.

С у д д я: О.В. Бірса