Рішення № 44134245, 13.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/214/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1548/15Головуючий у 1-й інстанції Кравець С. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів:Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

та рішення Машівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05.10.2007 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11229475000, за умовами якого останній надано кредит в сумі 42 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ними було укладено договір іпотеки нерухомого майна від 05.10.2007 року, за яким ОСОБА_5 передано банку в іпотеку нерухоме майно квартиру загальною площею 37,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. 22 листопада 2010 року господарським судом Харківської області прийнято постанову, згідно якої фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_4 Даною постановою зобов'язано останнього виконати ліквідаційну процедуру, в тому числі здійснити продаж всього майна належного ОСОБА_5 надати суду звіти про виконану роботу і про виплачені кредиторам кошти до 22.05.2011 року. 05.01.2011 року позивачем подано до господарського суду Харківської області і до ліквідатора ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_4 заяву про визнання майнових вимог на суму 42618 доларів США, що складає 339394,81 грн. Але, в послідуючому 17.08.2011 Харківським апеляційним господарським судом постанову господарського суду Харківської області від 22.11.2010 про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_5 скасовано та провадження припинено, як таке, що було порушено без наявності законних підстав. 22 листопада 2011 року АТ "УкрСиббанк" стало відомо з листа КП "Харківське міське бюро" технічної інвентаризації" про те, що право власності на предмет іпотеки 16.12.2010 року на підставі договору купівлі-продажу перейшло до ОСОБА_6, а 27.12.2010 року - на підставі договору купівлі-продажу до ОСОБА_7, продаж відповідачем здійснено за 110310 грн. До даного часу ОСОБА_4 грошові кошти АТ "УкрСиббанк" не перераховані. У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача вартість реалізованої квартири з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 134916,48 грн та сплачений судовий збір.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року в задоволенні такого позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що остання підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідноп. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 05.10.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11229475000, згідно з яким ОСОБА_5 надано кредит в сумі 42 000 доларів США, що еквівалентно 212100 грн. За рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2012, зі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь ПАТ "Укрсиббанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11229475000 в розмірі 47592,54 доларів США (а.с.6-13, 40-46).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ОСОБА_5 та банком було укладено договір іпотеки нерухомого майна від 05.10.2007 року, за яким останньою передано банку в іпотеку нерухоме майно квартиру загальною площею 37,5 кв.м., вартістю 236000 грн, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

22.11.2010 року господарським судом Харківської області прийнято постанову по справі № Б-39/141-10 (а.с.17-23), згідно з якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_4 Знято заборону відчуження накладену на майнові права на спірну квартиру на підставі договору іпотеки від 05.10.2007року. Ліквідатора зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, в тому числі - здійснити продаж всього майна належного ОСОБА_5, а також реалізувати майно, що є предметом іпотеки в порядку передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", надати суду звіти про виконану роботу і про виплачені кредиторам кошти до 22.05.2011 року.

05.01.2011 року позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву про визнання майнових вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, які забезпечені заставою майна, що підлягають задоволенню у першу чергу, сума яких складає 49506,91 доларів США, що по курсу НБУ станом на 22.12.2010 року становить 339394,81 грн. (а.с.24,25).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що банк не був включений до реєстру кредиторів і відповідне рішення судом не приймалося.

З копії договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 убачається, що 16.12.2010 року вона була продана арбітражним керуючим ОСОБА_4 за 110310 грн (а.с.31).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 рокупостанову господарського суду Харківської області від 22.11.2010 року про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_5 скасовано та провадження припинено, як таке, що було порушено без наявності законних підстав (а.с.26-28, 189-195).

За ухвалою цього ж суду від 24.03.2011 року, частково скасованою Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2011 (а.с. 192-195) було встановлено, що вимоги банку випливають із зобов'язань ОСОБА_5 та не пов'язані зі здійснення нею підприємницької діяльності, а постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2010 року зобов'язань перед банками нею як ФОП не зазначено.

За листом КП "Харківське міське бюро" технічної інвентаризації" від 18.11.2011 року №10279 (а.с.29) право власності на квартиру в АДРЕСА_1, що раніше належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПН ХМНО Беревено Н.І., за р. № 3048, перейшло до ОСОБА_6, а 27.12.2010 року - на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПН ХМНО Глущенко І.Ю. за р. № 2130, перейшло до ОСОБА_7

Відповідно до ч.7 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на час винесення постанови господарським судом 22.11.2010р.) (далі Закон № 2343-ХІІ), кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

З повідомлення господарського суду Харківської області № 06.01-03/010508 від 25.03.2015 року вбачається, що в матеріалах господарської справи відсутні відомості та документи про надходження і розподіл коштів від реалізації ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 за договором від 16.12.2010 (а.с. 174).

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону № 2343-ХІІ, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що кошти від реалізації квартири надійшли на рахунок ОСОБА_5, у свою чергу представник позивача повідомив, що кошти на рахунок нотаріуса від реалізації квартири не надходили.

З рішення Дзержинського районного суду від 23 квітня 2012 року вбачається, що після продажу 16.12.2010 року квартири арбітражним керуючим, вона 27 грудня 2010 року була повторно продана гр-ну ОСОБА_7 (а.с. 40-66), і у позові банку про визнання недійним первинного договору було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що квартира, яка була предметом іпотеки була реалізована, але кошти від її продажу на рахунок банку не надходили, оскільки позивач не міг бути кредитором ФОП ОСОБА_5 Крім того, зазначив, що посилання банку на зобов'язальні відносини визначені ст. ст. 509, 526 ЦК України не можуть бути застосовані судом, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу від 16.12.2010 року відповідач діяв відповідно до положень Закону України № 2343-ХІІ як особа уповноважена на вчинення цих дій судовим рішенням, а відтак не може вважатися боржником у справі.

Також, суд вважав, що позивачем не доведено незаконність дій відповідача, як арбітражного керуючого, при укладенні угоди купівлі-продажу квартири від 16.12.2010року , оскільки він вчиняв такі дії на виконання постанови господарського суду Харківської області від 22.11.2010 року, належних та допустимих доказів того, що кошти внаслідок реалізації квартири він привласнив собі та повинен у зв'язку з цим відшкодувати завдані позивачу збитки не надано.

Такий висновок місцевого суду є помилковим та не відповідає нормам Закону № 2343-ХІІ, які діяли станом на час проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 25 Закону № 2343-ХІІ, ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, виконує функції з управління та розпорядження майном боржника, реалізовує майно банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Ліквідаційна процедура здійснюється ліквідатором згідно з ч. 2 ст. 22 Закону № 2343-ХІІ у визначений у постанові про банкрутство строк, який не може перевищувати двадцяти місяців.

У постанові про банкрутство ФОП ОСОБА_5 від 22.11.2010 року строк проведення ліквідаційної процедури, в тому числі, продаж майна банкрута і розрахунок з кредиторами встановлено до 22.05.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього ж Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду для затвердження звіт та ліквідаційний баланс.

З положень ч.7 ст. 48 Закону № 2343-ХІІ, вбачається, що продаж майна банкрута здійснюється ліквідатором, а кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Таким рішенням суду, який зобов'язав ліквідатора ОСОБА_4 використати кошти, отримані від продажу майна банкрута, розрахувавшись з кредиторами до 22.05.2011 року є постанова про визнання ФОП ОСОБА_5 банкрутом.

Таким чином, Законом № 2343-ХІІ не передбачено прийняття господарським судом процесуального документа про розподіл коштів від реалізації майна банкрута - фізичної особи-підприємця. Натомість, зазначений Закон передбачає обов'язок ліквідатора використовувати кошти відповідно до рішення господарського суду, яким є постанова про визнання боржника банкрутом, і вже після реалізації майна звітувати господарському суду шляхом подання Звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, які затверджуються судом.

Зазначених дій, передбачених Законом, ОСОБА_4 ставши стороною у зобов'язанні не вчинив.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України,якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не виплачено АТ «УкрСиббанк» суму, отриману ним від продажу предмета іпотеки в період дії постанови від 22.11.2010 року позивач вправі вимагати в нього відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно наданого банком розрахунку, сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних 134 916, 48 грн.

Такий розрахунок відповідачем не оспорювався.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В матеріалах справи знайшов своє підтвердження доказ про сплату позивачем судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1349, 16 грн.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було ухвалене рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. до ст.. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про задоволення позову.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч.1 ст. 309, 314 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»- задовольнити.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_1, вартість реалізованої ним за договором купівлі продажу, укладеним 16.12.2010 року із ОСОБА_6, квартири АДРЕСА_1, яка з урахуванням індексу інфляції і 3% річних від простроченої суми становить 134 916, 48 грн. (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень 48 копійок), на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750.

Стягнути з ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_1, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1 349, 16 гривень, на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Бутенко С.Б. /підпис/ Обідіна О.І.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області _____ Панченко О.О.