Рішення № 44130469, 24.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2015Справа №910/760/15-г

За позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКиївського квартирно-експлуатаційного управлінняпростягнення 20 014,52 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Данилевський О.М. - представник за довіреністю;від відповідача:Сажієнко І.О. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління (надалі - Київське КЕУ) про стягнення 20 014,52 грн. з яких 8 780,50 грн. - пеня, 1 794,11 грн. - 3% річних, 9 065,70 грн. - 7% штрафу та 374,21 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови Договору №12/314-ТЕ-17 від 28.08.2012 р. в частині своєчасної оплати вартості переданого природного газу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. порушено провадження по справі №910/760/15-г, розгляд справи призначено на 06.02.2015 р.

06.02.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано додаткові документи по справі та відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення вказуючи на те, що Договір №12/314-ТЕ-17 від 28.08.2012 р. є недійсним, оскільки його було укладено без дотримання процедури закупівлі, а як наслідок органами державного казначейства не було зареєстровано бюджетного зобов'язання Київського КЕУ, що позбавляє останнє правових підстав та фактичної можливості здійснити оплату переданого за спірним Договором природного газу.

В судовому засіданні 06.02.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву на 11.03.2015 р.

09.02.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано додаткові документи по справі.

Представник позивача в судове засідання 11.03.2015 р. з'явився, подав заперечення на відзив згідно змісту яких проти тверджень відповідача заперечує в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 11.03.2015 р. з'явився, проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015 р. продовжено строк розгляду спору до 31.03.2015 р. та у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 25.03.2015 р.

25.03.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано додаткові письмові пояснення по справі згідно змісту яких відповідач вказує на те, що з боку Київського КЕУ відсутні ознаки несвоєчасного виконання своїх обов'язків з оплати отриманого природного газу у 2012 р., а позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із недійсністю договору через невідповідність його вимогам Закону.

В судовому засіданні 25.03.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву на 27.03.2015 р.

26.03.2015 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2015 р. через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.03.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву на 31.03.2015 р.

Судове засідання призначене на 31.03.2015 р. не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Піюченка Ю.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2015 р. у зв'язку із виходом судді Піюченка Ю.О. з лікарняного, розгляд справи призначено на 24.04.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 24.04.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2015 р. з'явився, проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 24.04.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 р. між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Київським КЕУ (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №12/314-ТЕ-17 (далі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01.08.2012 р. по 31.12.2012 р. газ обсягом до 106,00 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скраплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 Договору).

Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором (п. 6.3 Договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1 Договору).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безумовному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.08.2012 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач в порушення умов Договору здійснив оплату спожитого природного газу однак з порушенням строків, тому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 780,50 грн., 3% річних у розмірі 1 794,11 грн., 7% штрафу у розмірі 9 065,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 374,21 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору №12/314-ТЕ-17 від 28.08.2012 р. за період з жовтня по грудень 2012 р. було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 129 509,97 грн., згідно акту приймання-передачі від 31.10.2012 р. на суму 16 512,94 грн., згідно акту приймання-передачі від 30.11.2012 р. на суму 49 308,39 грн. та згідно акту приймання-передачі від 31.12.2012 р. на суму 63 688,64 грн.

Акти приймання-передачі підписані сторонами та газорозподільною організацією, що свідчить про підтвердження прийняття відповідачем зазначеного в них обсягу природного газу та на вказану суму.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 4.1 Договору, сторони домовились, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Таким чином, відповідачем грошове зобов'язання з оплати вартості природного газу поставленого позивачем у жовтні 2012 р. мало бути виконано по 13.11.2012 р. включно, у листопаді 2012 р. по 13.12.2012 р. включно та у грудні 2012 р. по 13.01.2013 р. включно.

06.07.2013 р. відповідач звернувся до позивача з листом №303/25-2292 в якому просив надати рахунок для погашення заборгованості в сумі 129 509,97 грн.

07.06.2013 р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру №189 на суму 129 509,97 грн.

Зі змісту вказаного рахунку вбачається, що його було виставлено згідно Договору купівлі-продажу природного газу №13/3620-ТЕ-17 від 13.03.2013 р.

11.06.2013 р. на підставі вказаного рахунку відповідачем було сплачено суму заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 129 509,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням №498 від 11.06.2013 р. призначенням платежу за яким є "#2101020# 2274# природний газ за червень 2013# зг.д 13/3620-ТЕ-17/64-2013023 від 13.03.13# рах 189 від 07.06.13 р.".

14.06.2013 р. відповідач звернувся до позивача з листом №303/25-2403 в якому зазначив, що Київським КЕУ в платіжному дорученні від 11.06.2013 р. в призначенні платежу було помилково вказано номер договору 13/3620-ТЕ-17 від 13.03.2013 р. та просив вважати призначення платежу: "оплата за природний газ згідно договору №12/314-ТЕ-17 від 28.08.2012 р. в тому числі ПДВ 21 585,00 грн.".

Таким чином, суд визнає твердження відповідача викладені в ним у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, щодо недійсності Договору №12/314-ТЕ-17 від 28.08.2012 р. не обґрунтованими.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідач оплатив поставлений газ за вказаними актами, однак з порушенням строків вказаних у Договорі.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безумовному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті вартості природного газу поставленого в жовтні 2012 р. за період з 14.11.2012 р. по 11.06.2013 р., за прострочення по сплаті вартості природного газу поставленого в листопаді 2012 р. за період з 14.12.2012 р. по 11.06.2013 р. та за прострочення по сплаті вартості природного газу поставленого в грудні 2012 р. за період з 14.01.2013 р. по 11.06.2013 р., проте суд здійснює перерахунок пені виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) за жовтень 2012 р. припиняється 13.05.2013 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення.

По-друге, п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З урахуванням викладеного суд здійснює перерахунок пені за жовтень 2012 р. за період з 14.11.2012 р. по 13.05.2013 р. включно, за листопад 2012 р. за період з 14.12.2012 р. по 10.06.2013 р. включно та за грудень 2012 р. за період з 14.01.2013 р. по 10.06.2013 р. включно.

За перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 8 715,91 грн. В іншій частині - 64,59 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 9 065,70 грн. суд відзначає наступне.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі №20/246-08, що згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Як вже зазначалось п. 7.2 Договору передбачено, що за прострочення сплати вартості поставленого природного газу понад 30 днів покупець зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати поставленого за спірними актами газу більше ніж на 30 днів, то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9 065,70 грн. є правомірним.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 1 783,83 грн., а інфляційних втрат - 374,07 грн. В іншій частині - 10,28 грн. 3% річних та 0,14 грн. інфляційних втрат нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

При цьому, щодо посилань відповідача на те, що він є бюджетною організацією, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Вищого господарського суду №914/1760/13 від 13.11.2013 р., рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.

Також, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі №11/446 вказується на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління (01015, м. Київ, вул. Івана Мазупи, 38; ідентифікаційний код 22991617) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 8 715 (вісім тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 91 коп., 7% штрафу у розмірі 9 065 (дев'ять тисяч шістдесят п'ять) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 1 783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 374 (триста сімдесят чотири) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 15 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 29.04.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко