Ухвала суду № 44124987, 07.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року Справа № 876/1923/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року у справі за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - Позивач, Тернопільська ОДПІ) звернулася до суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Відповідач, СПД ФО ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 224 876 грн 64 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч вимогам податкового законодавства не сплатив узгоджені грошові зобов'язання у розмірі 224 876 грн 64 коп.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржив СПД ФО ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу. Відповідач не погоджуються з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що податкові вимоги, на підставі яких здійснюється стягнення, прийняті ще у 2007 році та не стосуються спірного боргу.

Сторони правом на участь у розгляді справи не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, зареєстрований органами державної реєстрації із наступним присвоєнням РНОКПП НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, як платник податків.

Станом на 08 грудня 2014 року за відповідачем числиться заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 252 948,15 грн, а саме:

- по податку на додану вартість в сумі 144 697,48 грн.;

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді зарплати в сумі 6 665,68 грн.;

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 101 585,15 грн.

Заборгованість по податку на додану вартість виникла у зв'язку із несплатою узгодженого податкового зобов'язання нарахованого згідно поданих платником декларацій з податку на додану вартість за період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року, а також несплати у встановленні терміни податкових зобов'язань визначених податковим органом у податкових повідомленнях - рішеннях №002540170 від 27.11.2013 року, №0025431701 від 27.11.2013 року, №0025411701 від 27.11.2013 року, №0015511701 від 09.04.2014 року, №0015531701 від 09.04.2014 року та №0015551701 від 09.04.2014 року, які ні у адміністративному, ні у судовому порядку не оскаржувалися.

Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування виникла у зв'язку із несплатою узгодженого податкового зобов'язання нарахованого згідно поданої платником декларації за 2012 рік, а також несплати у встановлені терміни податкових зобов'язань визначених податковим органом у податкових повідомленнях - рішеннях №0015401701 від 09.04.2014 року, №0015231701 від 09.04.2014 року,№0025461701 від 27.11.2013 року та №0025441701 від 27.11.2013 року, які ні у адміністративному ні у судовому порядку не оскаржувалися.

Так у зв'язку із наявністю податкового боргу, який не переривався з момент виникнення Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області були виставлені податкові вимоги №1/348 та №2/462 від 29.03.2007 року.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

В силу вимог пункту 57.3 статтi 57 Податкового кодексу України у разi визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за пiдставами, зазначеними у пiдпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статтi 54 цього Кодексу, платник податкiв зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днiв, що настають за днем отримання податкового повiдомлення-рiшення, крiм випадкiв, коли протягом такого строку такий платник податкiв розпочинає процедуру оскарження рiшення контролюючого органу.

Оскiльки цi зобов'язання не було сплачено платником у встановлений законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумiннi пiдпункту 14.1.175 пункту 14.1 статтi 14 Податкового кодексу України.

Порядок стягнення податкового боргу платникiв податкiв регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України. Зазначенi норми визначають перелiк заходiв, що можуть вживатися податковим органом до платника податкiв iз метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштiв, якi перебувають у власностi платника податкiв, а також продаж майна платника податкiв, що перебуває в податковiй заставi (пункт 95.1 статтi 95 Податкового кодексу України ).

В силу вимог пункту 95.2 статтi 95 Податкового кодексу України стягнення коштiв та продаж майна платника податкiв провадяться не ранiше нiж через 60 календарних днiв з дня надiслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У контекстi наведених законодавчих положень змiст матерiально-правових вимог податкового органу, викладених у даному позовi, зводиться до стягнення коштiв з рахункiв Відповідача в обслуговуючих банках на погашення його податкового боргу. Позивачем доведено наявність пiдстав, з якими законом пов'язує можливiсть стягнення податкового боргу у судовому порядку, доведено факт узгодженостi грошового зобов'язання, наявностi податкового боргу та відсутності його сплати у добровiльному порядку.

За таких умов суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення СПД ФО ОСОБА_1 податкового боргу.

Щодо доводів апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.175 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом пунктів 95.1 - 95.3 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п.59.1, п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

За змістом пп.6.3.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент направлення відповідачу податкових вимог) у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Отже, доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для їх задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року у справі № 819/2911/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

І.І. Запотічний