Ухвала суду № 44124985, 07.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року Справа № 876/1886/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, Іршавського районного управління юстиції в особі державного реєстратора Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області Калинича І.В. про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, Іршавського районного управління юстиції в особі державного реєстратора Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області Калинича І.В. про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 23.12.2015 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу. Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню. Звертає увагу на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом першої інстанції положень матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Обґрунтування апеляційної скарги зводиться до того, що доказами у справі підтверджується не виключення із державного реєстру запису про державну реєстрацію господарських споруд за адресою: АДРЕСА_2. Також суд не врахував неможливості позивача подати всі документи, які вимагав державний реєстратор, оскільки такі в нього відсутні. Рішення суду першої інстанції не мотивоване належним чином, з нього не зрозуміло, яким чином позивач може захистити свої права. Тому позивач просить скасувати оскаржувану постанову та задовольнити позов в повному обсязі.

Справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно паспортних даних проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21 травня 2013 року по справі № 705/3247/201 визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 02 червня 2008 року на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2, видане на ім'я ОСОБА_3 в частині господарських споруд і літньої кухні за літерою «Б» та сараю за літерою «В».

За результатами розгляду заяви позивача Державний реєстратор права на нерухоме майно Калинич І.В. виніс рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12050476 від 31 березня 2014 року у зв'язку з тим, що документи заявником подані не в повному обсязі, не подано документи що посвідчують особу-суб'єкта речового права, копію реєстраційного номера облікової карки платника податку-суб'єкта речового права, документа, що підтверджує повноваження особи-заявника.

Згідно підпункту 2.14.1 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5 (далі - Порядок № 3502/5), державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна; подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами; відповідні зміни до записів Державного реєстру прав уже внесені; із заявою звернулась неналежна особа; відсутній запис, щодо якого подано заяву; документи подані не в повному обсязі.

Із заявою про внесення змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зверталася ОСОБА_1 В той же час в цій заяві, датованій 31.03.2014 року, суб'єктом речового права зазначено ОСОБА_3. До цієї заяви додано копію паспорта ОСОБА_1, квитанцію, копію ідентифікаційного коду ОСОБА_1, копію нотаріально посвідченого рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21.05.2013 року.

Згідно пункту 2.3 Порядку № 3502/5 заявник під час подання заяви пред'являє органові державної реєстрації прав або нотаріусу документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 2.5. того ж Порядку передбачено, що для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Згідно пункту 10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, заявник під час подання заяви особисто пред'являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує його особу.

Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє.

У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред'являється документ, що підтверджує її повноваження, та подається його копія, засвідчена в установленому порядку.

Форми заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і вимоги до їх заповнення затверджені наказом Міністерства юстиції від 17.04.2012 року № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема форма заяви про внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Згідно вимог зазначених нормативних документів у випадку неспівпадання особи заявника та суб'єкта речового права (особи, за якою зареєстроване право) слід обов'язково надати документ, що посвідчує повноваження заявника.

Таких документів в даному випадку позивачем державному реєстратору не було надано.

Тому, відмовляючи у внесенні змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор діяв правомірно і права позивача ним порушені не були.

Посилання апелянта на те, що він не в змозі надати відповідні повноваження через небажання суб'єкта речового права вносити відповідні зміни в Державний реєстр, не є підставою для визнання протиправними дій державного реєстратора.

Колегія суддів вважає, що є законним висновок суду першої інстанції про те, що спосіб звернення заявника до Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції та підстави прийняття Рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.03.2014 року, а саме, що заявником подано документи не в повному обсязі, в тому числі документа, що підтверджує повноваження заявника, свідчать про правомірність прийнятого державним реєстратором рішення.

Враховуючи, що апелянт просить задовольнити її позов в повному обсязі, суд апеляційної інстанції також оцінює висновок суду першої інстанції щодо вимог позивача про зобов'язання Державної реєстраційної служби України вилучити запис про нерухоме майно, а саме запис про державну реєстрацію господарських будівель та споруд літньої кухні за літ. «Б» та сараю за літ. «В».

Як вірно вказав в спірному судовому рішенні суд першої інстанції, Державна реєстраційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який очолює Голова, призначений на посаду Кабінетом Міністрів України (стаття 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»).

Відповідно до пункту 9 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 401, Укрдержреєстр у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України та доручень Міністра юстиції України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує Голова Укрдержреєстру.

Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

За приписами частини другої та третьої цієї статті 6 цього Закону Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року № 759/19497, у складі головних управлінь юстиції діють реєстраційні служби, які є структурними підрозділами головних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби та підпорядковані безпосередньо Укрдержреєстру.

Згідно пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 68, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводить орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, окружний суд дійшов законного висновку, що Державна реєстраційна служба України, як орган державної влади, в силу положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не має повноважень щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію майна чи споруд, перевіряти чи скасовувати рішення прийняті державним реєстратором та за приписами статті 8 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», це повноваження органу державної реєстрації прав.

Отже, дана вимога позивача не підлягає до задоволення, як така, що заявлена безпідставно та не ґрунтується на приписах Закону.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року у справі № 807/2915/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

І.І. Запотічний