Ухвала суду № 44124969, 29.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 р. Справа № 876/5684/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу будинкоуправління № 4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року в адміністративній справі № 813/1454/14 за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Льво-ва головного управління Міндоходів у Львівській області до будинкоуправління № 4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова) звернулася з позовом до будинкоуправління № 4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (надалі - БУ № 4) про стягнення заборгованості в сумі 285 660,65 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за період з 28.08.2013 р. по 05.12.2013 р. заборгованість відповідача перед бюджетом по податку та платежах становить 285 660,65 грн, а саме: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 284 578,00 грн (сума пені - 1068,54 грн) та по збору за спеціальне використання води - 14,11 грн.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова на адресу відповідача надіслано податкові вимоги № 1/381 від 12.05.2010 р. та № 2/536 від 09.07.2010 р.

На момент звернення до суду суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило БУ № 4, яке вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що податкові вимоги від 12.05.2010 р. № 1/381 та від 09.07.2010 р. № 2/536 надсилались у відповідності до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», проте п.95.2 ст.95 ПК України пов'язує застосування 60-ти денного строку з податковими вимогами, оформленими і надісланими на адресу платника податків у відповідності до положень ст.59 ПК України, а не вказаного Закону. У відповідності до вимог ст.95 ПК України на адресу БУ № 4 податкові вимоги про сплату податку на додану вартість не надсилались.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, БУ № 4 перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова з 22.11.1994 р. за № 00700053.

З довідки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 5445/20-2021 від 01.04.2013 р. видно, що податковий борг по податках та платежах перед бюджетом у відповідача з 28.08.2013 р. по 05.12.2013 р. становить 285 660,65 грн, а саме: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 284 578,00 грн (сума пені - 1 068,54 грн) та по збору за спеціальне використання води - 14,11 грн.

Заборгованість з податку на додану вартість та по збору за спеціальне використання води виникла внаслідок несвоєчасної сплати самостійно визначеного грошового зобов'я-зання у поданих податкових деклараціях.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законодавством строки борг не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язан-ня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

На виконання п.59.1 ст.59 ПК України, яка зазначає про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова направляла на адресу відповідача податкові вимоги форми «Ю» № 1/381 від 12.05.2010 р. та № 2/536 від 09.07.2010 р., які останнім оскаржені не були. Проте, вказані податкові вимоги залишились без задоволення, податковий борг відповідачем не сплачено.

Відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно пункту 59.5 статті 59.5 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Станом на момент розгляду справи податковий борг становить 285 660,65 грн і відповідачем не сплачено.

Згідно із п.95.1 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене та те, що відповідач не заперечував проти наявності боргу з 2010 року - часу надіслання податкових вимог по 2013 рік - час виникнення заборгованості зазначеної у даному позові, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені вимоги є законними і підлягають задоволенню, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу будинкоуправління № 4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року в адміністративній справі № 813/1454/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Т.І.Шинкар