Ухвала суду № 44124963, 29.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 р. № 876/5756/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Збитковської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року в адміністративній справі № 813/482/14 за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправним і скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів від 13.12.2013 року за № 800-о, поновити його на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що підставою для винесення оскаржуваного наказу була його заява про звільнення за згодою сторін, однак така заява була написана за вказівкою та під тиском начальника Львівської митниці, під впливом обману, тому вважає, що така не може бути підставою для видачі наказу про його звільнення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Львівської митниці Міндоходів від 13.12.2013 року № 800-о. Поновлено ОСОБА_2 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 6408,97 грн.

Рішення в частині поновлення позивача на посаді і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Львівська митниця Міндоходів, яка вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого вищевказане рішення повинно бути скасоване. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що факт волевиявлення позивача щодо звільнення з посади за згодою сторін підтверджується його заявою від 13.12.2013 року з умовою дати звільнення з того ж числа, резолюцією начальника на заяві, тому наказ винесений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 з 2013 року перебував на службі в митних органах України; остання займана посада - державний інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці.

Наказом Львівської митниці Міндоходів від 13.12.2013 року № 800-о «Про звільнення ОСОБА_2.» останнього було звільнено з того ж числа із займаної посади, за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Підставою для прийняття цього наказу була особиста заява позивача від 13.12.2013 року. Заява завізована начальником митниці, проте не зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що зазначена вище заява на звільнення була написана ОСОБА_2 під психологічним тиском начальника Львівської митниці ОСОБА_5, що підтверджується дослідженими у справі доказами, а насправді позивач не мав наміру звільнятися.

Із показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 видно, що в ніч на 13.12.2013 року, під час нічної зміни, інспектором Морозовою було допущене порушення, у зв'язку з чим 13.12.2013 року, на наступний день після нічної зміни, близько обіду весь особовий склад зміни було зібрано в кабінеті начальника митного поста, де також були присутні начальник зміни та начальник митниці ОСОБА_5 Начальник митниці говорив на підвищених тонах, кричав, вживав нецензурні слова, після чого сказав роздати працівникам зміни, які працювали вночі, аркуші паперу та ручки і сказав, щоб працівники зміни написали заяви про звільнення за угодою сторін. Він продиктував працівникам зміни текст заяви і останні написали заяви на звільнення. При цьому він сказав, що якщо особи не напишуть такі заяви, то пожаліють; ініціативи на написання цих заяв з боку працівників зміни не було.

При цьому, докази причетності позивача до зазначеного вище порушення, допущеного інспектором Морозовою, у справі відсутні.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами статті 5-1 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Оскільки дослідженими у справі доказами підтверджено, що волевиявлення позивача на припинення трудового договору не було вільним і він сам не бажав звільнятися з роботи, оскаржуваний наказ Львівської митниці Міндоходів від 13.12.2013 року № 800-о «Про звільнення ОСОБА_2» прийнято неправомірно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до положень статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на зазначені норми законодавства та встановлені у справі обставини, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов, скасував оскаржуваний наказ, поновив позивача на попередньо займаній ним посаді і стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року в адміністративній справі № 813/482/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Т.І.Шинкар

Ухвала в повному обсязі складена 30 квітня 2015 року.