Ухвала суду № 44124953, 30.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року Справа № 876/6085/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Костіва В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2014 ВП № 43093367; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.04.2014 ВП № 43093367; скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.03.2013 ВП № 37087042; скасувати постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження ВП № 33392561 виданий 12.09.2012 року відповідачем.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції задоволено частково. Постанову Головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Секерня Євгенія Миколайовича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2014 року ВП № 43093367 скасовано. Постанову Головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Секерня Євгенія Миколайовича про стягнення з боржника виконавчого збору від 27 березня 2013 року ВП № 37087042 скасовано. В задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить таке скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу норми ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2012 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист по цивільній справі № 2-6684/11 за рішенням суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором № 014/4041/85/38636 від 08 квітня 2008 року в розмірі 192532 грн.. 02 коп. та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судового збору в розмірі 2045, 32 грн.

На виконання вказаного виконавчого документа головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Секерня Євгенієм Миколайовичем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2013 року ВП № 37087042 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості у сумі 194577, 34 грн. Боржнику пропонувалося самостійно виконати виконавчий документ у строк до 26 березня 2013 року. Згідно витягу з реєстру поштових відправлень, позивачу вказана постанова була відправлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у виконавчому листі: м. Ужгород, вул. Бачинського Лева, 42/1 та згідно повідомлення про вручення зазначена постанова вручена особисто відправнику за адресою м. Ужгород, вул. Бачинського Лева, 42/1.

27 березня 2013 року у зв'язку із невиконанням боржником виконавчого листа самостійно у строк, що йому надавався, відповідачем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 19457, 73 грн.

12 квітня 2013 року у зв'язку із невиконанням боржником рішення суду у строк, наданий йому відповідачем, останнім була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

26 вересня 2013 року відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі ст. 47 ч. 1 п. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

В силу норми ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Як вбачається з матеріалів справи відповідач при надісланні постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2013 року дотримався вищевказаних вимог. Як зазначалось вище, в матеріалах справи міститься доказ надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у виконавчому листі (а.с. а.с. 39,40).

Згідно вимог ч. 1 ст. 57 цього Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 57 цього Закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, в тому числі, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно положень частини 3 вказаної статті постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

У виконавчому листі зазначено адресу позивача м. Ужгород, вул. Бачинського Лева, 42/1. Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач на момент винесення відповідачем постанов проживав за іншою адресою, а саме - м. Ужгород, вул. Коцки, 20, про що свідчить відмітка про реєстрацію у паспорті громадянина України (а.с. 53). Окрім того, згідно паспорта громадянина України, позивач не був зареєстрований за адресою, зазначеною у виконавчому листі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач в силу об'єктивних обставин не міг виконати вимоги виконавчого документа згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2013 року ВП № 37087042, чим в свою чергу не міг запобігти стягненню з нього виконавчого збору та накладення арешту на його майно та оголошення заборони на його відчуження. Також позивачем виконані усі вимоги згідно виконавчого листа по цивільній справі № 2-6684/11 від 22 листопада 2012 року, який і став підставою для відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено об'єктивність неможливості виконати виконавчий лист своєчасно, а відтак позовні вимоги щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2014 року ВП № 43093367 та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27 березня 2013 року ВП № 37087042, які винесені саме внаслідок несвоєчасного виконання ним вимог виконавчого документа підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № 807/1617/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя В.М. Костів