Ухвала суду № 44124950, 30.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 р. Справа № 876/4319/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-буд-6» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-буд-6» до Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано-Франківської області державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-буд-6» до Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано-Франківської області державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2012 року за № 0000072300 про збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «Монтаж-буд-6» за платежем податок на прибуток на суму 131825,00 грн.; визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2012 року за № 00000082305 про збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «Монтаж-буд-6» за платежем податок на додану вартість по вітчизняних виробах (робота, послугах) на суму 141679,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що для перевірки були надані усі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність господарської операції.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність фактичного виконання договорів купівлі-продажу за участю ТзОВ «Монтаж-буд-6», ТзОВ «Євростройтех» та ТзОВ «ПК «Уральські заводи» та фактичного транспортування і поставки продукції.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-буд-6», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції не враховано того, що факт реального виконання правочину підтверджується також тією обставиною, що придбана установка по осушці водню, в подальшому була реалізована ТзОВ «ПК «Уральські заводи» Крім того зазначено, що факт правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підтверджується наявністю у ТзОВ «Монтаж-Буд-6» первинної бухгалтерської документації.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що з 06 серпня 2012 року по 14 серпня 2012 року ДПІ у Верховинському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-буд-6» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт за № 650/22-4/34240542 від 21 серпня 2012 року.

За результатами перевірки ДПІ у Верховинському районі винесено податкові повідомлення-рішення № 0000072300, № 0000082305 від 05 вересня 2012 року.

Вищевказані висновки податкового органу ґрунтуються на даних отриманих під час перевірки, а саме по взаємовідносинах позивача з контрагентом ТзОВ «Євростройтех», а саме на тому, що ДПІ у Верховинському районі отримано акт перевірки Васильківської ДПІ за № 371/22-00/36844712 від 16 травня 2012 року, під час якої встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТзОВ «Євростройтех» посадовими особами до ДПІ у Васильківському районі не надані, оскільки посадові особи за податковою адресою не знаходяться, місцезнаходження посадових осіб не відомо.

Згідно договору за № 08/07/11 від 08 липня 2011 року ТзОВ «Монтаж-буд-6» придбало у ТОВ «Євростройтех» установку для осушки водню по видатковій накладній № РН-0000095 від 22 липня 2011 року, сума без ПДВ 566 713,0 грн.

Перевіркою встановлено допущення ТзОВ «Монтаж-Буд-6» вимог ПК України щодо формування витрат підприємства, в зв'язку з чим не сплачено до бюджету суми податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в розмірі 105458,00 грн.

Відповідно до пп.139.1.9 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Перевіркою встановлено, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували транспортування, передачу та зберігання товарно-матеріальних цінностей отриманих від його контрагента відповідно до укладеного правочину, тобто товаро супроводжуючих, складських та інших документів.

Крім того, перевіркою встановлено допущення ТзОВ «Монтаж-буд-6» порушення вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з ПДВ, в результаті чого до бюджету не сплачено 113343,00 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з статтею 200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (200.3).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність у позивача податкової накладної, виданої ТзОВ «Євростройтех» як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за липень 2011 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач не є вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Зокрема, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Встановлено, що податковий кредит та валові витрати сформовано за облікованою позивачем господарською операцією з ТзОВ «Євростройтех».

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт придбання ним у ТзОВ «Євростройтех» вказаного в податковій накладній товару, не існує доказів транспортування та зберігання даного майна, згідно звіту форми 1-ДФ за 3 квартал 2011 року, на підприємстві працює одна особа, тобто відсутні будь-які трудові ресурси.

Відповідно до договору № 08/07/11 від 08 липня 2011 року укладеного між ТзОВ «Монтаж-буд-6» (покупець) та ТзОВ «Євростройтех» (постачальник), Постачальник зобов'язується виготовити та поставити у власність Покупця - установку для осушки водню методом виморожування в кількості 1 шт. Для виготовлення продукції Покупець зобов'язаний надати Постачальнику технічну документацію, конструкторські креслення, які являються власністю Покупця.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано технічної документації, конструкторських креслень, які є власністю Покупця та повинні були бути передані Постачальнику

Відповідно до п.3.3 Договору при передачі продукції Постачальник зобов'язаний надати Покупцю рахунок-фактуру, податкову декларацію, відповідну товарно-транспортну документацію, технічний та/або гарантійний паспорт, сертифікат якості або аналогічні документи на продукцію.

Однак, слід зазначити, що позивачем не подано суду доказів транспортування такої продукції, документів, які б підтвердили прийняття такої продукції позивачем на склад, її зберігання. Не надано й відповідного сертифікату, хоча вказана документація згідно вищенаведених умов договору повинна була надаватись позивачу його контрагентом.

На думку суду апеляційної інстанції, безпідставним є твердження позивача, що з огляду на те, що продукція виготовляється відповідно до технічних умов, необхідність отримання сертифікату відсутня.

Доказом реальності господарської операції з ТзОВ «Євростройтех», на думку позивача, є подальша комплектація придбаної установки.

Так, позивачем, 21 липня 2011 року укладено з ТОВ «Альтернативні технології ПФ» договір № 210511-1-А про поставку і монтаж обладнання.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з п. 3.6 Договору 210511-1-А для виконання монтажних робіт ТОВ «Альтернативні технології ПФ» зобов'язується надати кваліфікований персонал позивачу за адресою селище Пісочин, ТЕЦ-5.

Враховуючи пояснення позивача, що продукція придбана ТзОВ «Євростройтех» в подальшому була реалізована ТзОВ «ПК «Уральські заводи» на умовах самовивозу, то з врахуванням договору укладеного позивачем з ТОВ «Альтернативні технології ПФ» договір № 210511-1-А такий самовивіз міг бути здійснений з селища Пісочин, ТЕЦ-5.

Доказів транспортування даної установки до іншого місця, з якого міг бути здійснений самовивіз позивачем не надано.

Крім того, позивач вказує, що товар за договором укладеним позивачем з ТзОВ «Євростройтех» був поставлений по місцезнаходженню покупця.

З врахуванням договору позивача з ТОВ «Альтернативні технології ПФ» таким місцем є селища Пісочин, ТЕЦ-5.

Однак доказів здійснення господарської діяльності в даному місці позивачем не надано.

Більше того, викликає сумнів сам факт придбання позивачем установки по осушці водню методом виморожування (договір укладено з ТзОВ «Євростройтех» 08 липня 2011 року) з метою її подальшої реалізації ТзОВ «ПК «Уральські заводи» (договір укладено 06 липня 2011 року), оскільки згідно офіційної інформації, яка міститься на веб-сторінці ТзОВ «ПК «Уральські заводи» (http://www.uralzavod.com.ua/products/osushiteli-vodoroda), підприємство є виробником таких установок, які виготовляє та реалізовує самостійно.

Вказані обставини в своїй сукупності, дають підстави суду для формування висновку про відсутність фактичного виконання договорів купівлі-продажу за участю ТзОВ «Монтаж-Буд-6», ТОВ «Євростройтех» та ТОВ «ПК «Уральські заводи» та фактичного транспортування і поставки такої продукції.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність господарських операцій з купівлі позивачем установки по осушці водню в ТОВ «Євростройтех» на загальну суму 600 055 гривень, в тому числі податок на додану вартість 113 342,50 гривень за період липня 2011 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2012 року за № 0000072300 про збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «Монтаж-буд-6» за платежем податок на прибуток на суму 131825,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2012 року за № 00000082305 про збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ «Монтаж-буд-6» за платежем податок на додану вартість по вітчизняних виробах (робота, послугах) на суму 141679,00 грн. - відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-буд-6» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року в справі № 2а-3119/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей