Постанова № 44124936, 07.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року Справа № 876/2039/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М.,Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 04.09.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови.

Постановою від 04.09.2014 року Шевченківського районного суду м. Львова позов задоволено повністю, визнано дії відповідача щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.06.2014 року № 43619693 невірними, зазначену постанову скасовано та зобов'язано відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення по даній справі.

Постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржило Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, який в апеляційній скарзі зазначив, що Підрозділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області не є належним відповідачем у справі. Щодо підставності позовних вимог апелянт зазначив, що державним виконавцем на законних підставах винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки з поданого позивачем виконавчого листа вбачається, що ним пропущено передбачений законом строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в позові.

Справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Паро державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України, в Автономній республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Закон України «Про державну виконавчу службу» не визначає відділи (підрозділи) примусового виконання рішень як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їх участі як відповідача в адміністративному процесі.

Виходячи із зазначених положень закону, а також предмету позовних вимог, позивачем та судом першої інстанції не враховано, що зазначений позивачем відповідач, а також вказаний в оскаржуваному судовому рішенні відповідач не є належними відповідачами у справі.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Частиною 4 статті 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 52 КАС України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Отже в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача і суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача.

За таких обставин рішення суду першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій державного виконавця.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Даним законом визначені порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області надійшов виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Львова від 02.08.2012 року № 2а-69/2011 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.11.2010 року.

10.06.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

При цьому державний виконавець виходив з того, що пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення до виконання виконавчих документів, виданих на підставі судових рішень, становить один рік з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно відомостей, зазначених в самому виконавчому листі, рішення суду набрало чинності 15.05.2012 року.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Тому, встановивши обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження та зумовлюють відмову у відкритті виконавчого провадження, на підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено оскаржувану постанову.

Суд першої інстанції, дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця, оскільки за виконавчим листом державним виконавцем 08.07.2013 року вже відкривалося виконавче провадження, що, відповідно до статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», свідчить про переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Проте такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки, як вбачається з наявної у справі копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2013 року даною постановою вирішувалося питання щодо виконавчого листа № 2а-69/2011, виданого 02.08.2012 року Шевченківським районним судом м. Львова про зобов'язання УПФУ у Шевченківському районі м. Львова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.11.2010 року.

Виконавчий лист, щодо якого винесено постанову державного виконавця, яка є предметом оскарження в даній справі, містить інше формулювання резолютивної частини рішення суду, а саме про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.11.2010 року. Тобто цей виконавчий лист и виконавчий лист, щодо якого винесено постанові державного виконавця від 08.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження, є різними документами.

У справі відсутні інші докази, які дозволяють дійти висновку про переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Отже, винесена державним виконавцем 10.06.2014 року постанова є законною.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області задовольнити повністю.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 04.09.2014 року у справі № 466/4765/14а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

І.І. Запотічний