Ухвала суду № 44124553, 30.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2015 рокусправа № 808/9051/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі № 808/9051/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000801702 від 29 липня 2013 року про визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування в сумі 32 337, 81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо заниження доходів фізичних осіб, оскільки такі є недоведеними результатами перевірки, а також необґрунтованими у тому числі і арифметично.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована зокрема тим, що судом першої інстанції не спростовано встановлених обставин перевіркою щодо відсутності доказів продажу товарів, а тому є вірними висновки щодо завищення позивачем витрат.

Позивач, представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечили.

Представник відповідача, особи, що подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлений про день та час розгляду скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами якої акт № 3/17-214/НОМЕР_2 від 02 липня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 зокрема: п. 138.4. ст.138, п. 167.1 ст.167, п. 177.1 п. 177.2. п. 177.4 ст.І77 ПК України що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25870,25 грн., у тому числі за 2012р. на суму 25870,25 грн.;

За результатами перевірки винесено податкове-повідомлення рішення № 0000801702 від 29 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на загальну суму 32 337,81 грн., у тому числі за основним платежем 25 871,25грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6 467,56 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Відповідач визначаючи таке порушення зазначив, що позивач у 2012р. придбавав згідно інвентаризації ТМЦ: стрейч-плівку RS-17 на суму 38014,91грн. та скотч 40мкх48ммх300 на суму 15740грн., проте згідно банківським випискам їх реалізація не відбулась, оскільки в банківських виписках зазначені інше найменування товару скотчу та стрейч-плівки, а тому перевіряючи прийшли до висновку, що такі ТМЦ є залишками товару. Крім того, позивачем неправомірно віднесено до валових витрат суми за товар, який отримано у 2012р. від ТОВ «Вест Лайн Дистриб'юшн» у сумі 112462,72грн, оскільки станом на 31.12.2012р. у позивача перед зазначеним контрагентом рахується заборгованість 138304,71грн. (а.с. 25-28 Т1).

Саме таким чином викладені порушення у акті перевірки.

Висновки податкового органу щодо заниження податку обґрунтовані тим, що позивачем неправомірно завищено суму витрат, які не підтверджені.

Згідно з п.14.1.27 статті 14 ПКУкраїни, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.4. ст.. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно п. 177.1. ст.. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Судом встановлено та сторонами не спростовується обставина щодо позивачем відбувалось придбання у 2012р. товару, що підтверджується інвентаризації ТМЦ: стрейч-плівку RS-17 на суму 38014,91грн. та скотч 40мкх48ммх300 на суму 15740грн.

Позивач підтверджуєте також реалізацію придбаного товару у період, що перевірявся, що підтверджується витягами Книги доходів і витрат, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, оборотньо-сальдові відомості, картки рахунку (а.с. 75-203 Т1, Т2, Т3), а також банківськими документами.

Щодо посилання відповідача на зазначення у банківських документах на їх думку інших відомостей, позивачем зазначено, що окрім мікронності скотчу та скрейч-пдівки (наприклад RS-17) позивачем при обліку товару зазначається повністю відомості товару - метраж, вага, розмір тощо, оскільки відповідачем при проведенні планової перевірки не спростовані такі доводи позивача, а також не встановлені, відповідно первинним документам залиши придбаного позивачем товару у 2012р та реалізованого: стрейч-плівку RS-17 та скотч 40мкх48ммх300, що вбачається Актів інвентаризації, оборотньо-сальдових відомостей, номенклатури бух обліку тощо. Такі докази приєднано до матеріалів справи.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про заниження податку на доходи, оскільки завищені відповідні витрати.

Акт перевірки не містить будь-якого обґрунтування щодо визначеного порушення, ані зазначення витрат, які не підтверджені документально, ані вказівки на порушення порядку ведення податкового обліку доходів та витрат, в частині обліку витрат, що підтверджувало б наявність зазначених в акті порушень.

Тобто, відповідачем при складанні акту, в якому встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, відносяться документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно до розідму ІІІ Податкового кодексу України. Відповідач в свою чергу не заперечує, відповідно до акту перевірки щодо придбання позивачем товару, проте встановив, що порушеннямм є відсутність документального підтвердження продажу товару, не зазначаючи на первинні документи обліку позивача щодо наявності залишку товару, крім того, позивачем надані докази, що придбаний товару, щодо якого точиться спір, продано та відсутні залишки.

Щодо неправомірного віднесення позивачем до валових витрат суми за товар, який отримано у 2012р. від ТОВ «Вест Лайн Дистриб'юшн» у сумі 112462,72грн, та реалізованого, оскільки станом на 31.12.2012р. у позивача перед зазначеним контрагентом рахується заборгованість 138304,71грн., слід зазначити наступне.

Податковий орган не спростовує обставину придбання та реалізацію позивачем у 2012р. у ТОВ «Вест Лайн Дистриб'юшн» у сумі 112462,72грн.

Відповідно до п. 138.4. ст.. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми, витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, а також така норма не містить обов'язковості відсутності кредиторської заборгованості. Відповідач не спростовує щодо визнання позивачем за перевіряє мий період доходи від реалізації таких товарів, а тому є помилковими доводи відповідача, з урахуванням норми п. 138.4 ст. 138 ПК України, з посилання на кредиторську заборгованість позивачем перед ТОВ «Вест Лайн Дистриб'юшн».

Додатково слід зазначити, що відповідач встановлюючи порушення позивачем щодо безпідставності віднесення у 2012р. витрат у сумі 112462,72грн. за товар придбаний у ТОВ «Вест Лайн Дистриб'юшн» наводить у акті перевірки дати та номери накладних із зазначенням сум, які не відповідають встановленій сумі порушення, а є іншою 14020,02грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковим органом не доведено наявності порушення вимог податкового законодавства в діях позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не зазначено з посилання на первинні документи позивача, у тому числі не визначено математично сум порушень, з посилання на норми податкового законодавства, які б обґрунтовували правомірність висновків податкового органу.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції в повному обсягу встановлено та з'ясовано обставини по справі, надано їм повну правову оцінку та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтування висновків суду тому підстав, передбачених ст.. 202 КАС України для скасування оскарженого судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі № 808/9051/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 07 травня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник