увійти
УКР
Суддя-доповідач - Міронова Г.М. Г Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14 липня 2009 року справа № 2-а-2102/09\0570
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
| головуючого судді Міронової Г.М. | суддів Лях О.П., Яманко В.Г. | при секретарі судового засідання за відсутністю сторін | ОСОБА_1 | Розглянувши апеляційну скаргу на постанову від у адміністративній справі за позовом до про | Державної податкової інпекції у м.Сніжне Донецької області Донецького окружного адміністративного суду 17 березня 2009 року № 2-а-2102/09 Державного підприємства «Сніжнеантрацит» Державної податкової інпекції у м.Сніжне Донецької області визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 року державне підприємство «Сніжнеантрацит» (надалі - ДП «Сніжнеанрацит») звернулося до суду із вищевказаним позовом. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.12.2008 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку державного підприємства «Сніжнеантрацит» з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору на геологорозвідувальні роботи за період з 19.08.2008 року по 21..11.2008 року та по платі за землю за період з 01.01.2008 року по 24.11.2008 року. В ході перевірки були виявлені порушення фінансово-платіжної дисціпліни, виражені у несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобов'язань у розмірі 26079,52 грн. зі збору на геологорозвідувальні роботи та у розмірі 19593,11 грн. з плати за землю. За результатами перевірки було складено акт № 1061/15-31906124 від 10.12.2008 року та надіслані податкові повідомлення - рішення № 0004331540/0, № 0004361540/0 від 11.12.2008 року, згідно яких на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДП «Сніжнеантрацит» зобов'язане сплатити штраф у розмірі 5215,91 грн. зі збору на геологорозвідувальні роботи та у розмірі 9796,58 грн. з плати за землю. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2009 року позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інпекції у м.Сніжне Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень було задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інпекції у м. Сніжне Донецької області № 0004331540/0 від 11.12.2008 року у розмірі 19593,11грн. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інпекції у м.Сніжне Донецької області № 0004361540/0 від 11.12.2008 року у розмірі 17780,70грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначену постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Сторони до суду не з'явилися, були повідомлені належним чином. На підставі частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів за умови, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, не вбачає перешкод для розгляду справи за відсутністю осіб, які беруть участь у справі. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду скасувати, з наступних підстав. Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються спеціальним законом - Законом України “Про плату за землю” № 2535-ХІІ від 3 липня 1992 року в редакції Закону України 378/96-ВР від 19 вересня 1996 року зі змінами та доповненнями. Згідно статті 1 цього закону податок це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками, ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки. За статтею 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Згідно статті 14 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Частиною 1 статті 17 Закону України “Про плату за землю”, діючою в спірний період в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІУ від 25 березня 2005 року, що вступив в дію з 31 березня 2005 року, передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Стаття 25 даного Закону визначає вид відповідальності за прострочення встановлених статтею 17 цього Закону строків сплати податку - нарахування пені у розмірах, визначених законом. За приписами статті 26 вказаного Закону, за порушення вимог Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України. Застосування цієї норми в частині посилання на інші закони допускається при відсутності визначення певних правил звітування, порядку, строків сплати та меж відповідальності в спеціальному законі, яким є Закон України “Про плату за землю”. Згідно статті 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби, які згідно приписів статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач в акті перевірки зазначив про порушення позивачем вимог статті 17 Закону України «Про плату на землю», а в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні як підставу для застосування штрафних санкцій зазначив підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з обґрунтуванням цього в запереченнях тим, що стаття 26 Закону України "Про плату за землю" передбачає застосування інших законів. Але підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, тобто Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Таким чином, підставою для нарахування зазначених штрафів є дві обов'язкові умови: податкове зобов'язання повинно бути узгоджене, а строк його сплати повинен бути визначений Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" та розробленому відповідно до цієї статті Порядком подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2001 р. N 434 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2001 р. за N 963/6154, передбачено подання розрахунку земельного податку щорічно до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями, зі сплатою згідно статті 17 наведеного Закону помісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Граничний строк сплати узгодженого зобов'язання за приписами Закону України "Про плату за землю" тридцятий календарний день, наступний за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. В той час як за умовами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” подання декларації при звітуванні за календарний рік передбачається протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року та відповідно сплата протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку. Тобто, граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання за приписами Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - десятий календарний день, наступний за 60-м календарним днем звітного (податкового) року. З наведеного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що законами України „Про плату за землю„ та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” по різному визначені базовий податковий (звітний) період, строки сплати та відповідальність за порушення строків сплати земельного податку, що дає підстави для висновку суду про наявність конфлікту інтересів передбаченого підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Отже, матеріалами справи встановлюється, що ДПІ при зарахуванні платежів ДП "Сніжнеантрацит" у рахунок погашення податкових зобов'язань з земельного податку було змінено призначення платежів, які було зазначено платником податку у платіжних документах. Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року, на який посилається відповідач як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми ПДВ у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях. З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу. Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів. На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету. Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 року № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану. Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом. До того ж, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Із аналізу норм Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону, тобто, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. Щодо сплати узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору на геологорозвідувальні роботи, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Інструкцією про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 1997 р. N 207/472/51/157 (у редакції наказу від 13 червня 2000 р. N 51/128/307/128), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 1998 року за N 20/2460, визначено наступне: - базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу, розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр та їх філіями, зазначеними в пункті 2.2 цієї Інструкції, щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року, і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пункт 6.1); - плата до бюджетів сплачується за місцезнаходженням родовища корисних копалин щокварталу протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку плати, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а за видобуток корисних копалин у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони - за місцезнаходженням платника (пункт 6.4). Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, встановлені статтею 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III). Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених цим підпунктом в залежності від кількості днів затримки. Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається відповідач як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми плати за користування надрами загальнодержавного значення у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях. З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу. До того ж у даній ситуації має місце наявність рішення № 3/24 від 31 березня 2006 року про розстрочення податкових зобов'язань і відповідно договір про реструктуризацію податкового боргу по збору за геологорозвідувальні роботи (без пені і штрафних санкцій) між податковим органом і ДП «Сніжнеантрацит» на період з 31.03.2006 року по 31.03.2016 року з додатком графіку погашення розстроченої заборгованості з первинною датою погашення з 30.04.2008 року, та рішення № 14/24 від 22 серпня 2008 року про розстрочення платежів за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи (а.с. 14-20). Підпункт 5.3.1. пункт 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Проведений колегією суддів системний аналіз вищенаведеної норми і встановлених при апеляційному розгляді у справі обставин приводять до висновку, що оспорюване повідомлення-рішення від 11.12.2008 року є неправомірним. Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції при частковому задоволенні позову переплутав зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях суми боргу з сумами штрафних санкцій, що також є підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення. Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були порушені вимоги матеріального права і прийняте судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню. Повний текст виготовлено 17 липня 2009 року. Керуючись ст.ст. 195-196, п. 2 ч. 1 ст. 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інпекції у м. Сніжне Донецької області - задовольнити частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2009 року у справі № 2-а-2102/09 за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інпекції у м. Сніжне Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень - скасувати. Позовні вимоги державного підприємства «Сніжнеантрацит» - задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 11.12.2008 року № 0004331540/0 на суму штрафних санкцій в розмірі 9796, 58 грн. та № 0004361540/0 на суму штрафних санкцій в розмірі 5215, 91 грн. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий Г.М. Міронова
Судді О.П.Лях В.Г.Яманко
Часті запитання
Який тип судового документу № 4412433 ?
Документ № 4412433 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 4412433 ?
Дата ухвалення - 14.07.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4412433 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4412433 ?У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Інформація про судове рішення № 4412433, Донецький апеляційний адміністративний судСудове рішення № 4412433, Донецький апеляційний адміністративний суд було прийнято 14.07.2009. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості. Судове рішення № 4412433 відноситься до справи № 2а-2102/09/0570Це рішення відноситься до справи № 2а-2102/09/0570. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Попередній документ : 4412432
YouScore API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення Firefox, Google Chrome
YouScore API для автоматизації перевірок контрагентів
YC.Market Пошук клієнтів, партнерів та постачальників
YC World Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків
YC Academy Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів
Консультативний висновок Письмовий висновок по компанії або ФОП
Розширення Firefox, Google Chrome |