Постанова № 44124298, 28.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа№ 910/26639/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Іоннікової І.А.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний

банк „Фінансова ініціатива"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.02.2015 р.

у справі № 910/26639/14 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Рекламне агентство „Стратеджис Медіа Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний

банк „Фінансова ініціатива"

про стягнення 121 126,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Стратеджист Медіа Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення 121 126,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.04.2013 між сторонами було укладено договір № 03/04/2012 та Додаток № 15 від 21.06.2013, на підставі яких позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з рекламного обслуговування, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити надані послуги. На виконання умов договору та додатку до нього позивачем було надано послуги відповідачу на загальну суму 199 765,98 грн, на підставі яких було складено акти приймання-передачі наданих послуг № 135 від 31.07.2013 на суму 116 820,02 грн. та № 160 від 31.08.2013 на суму 8 2945,96 грн. За доводами позивача, відповідач не в повній мірі виконав свої зобов'язання, а саме, не здійснив оплату послуг, що були надані за актом № 160 від 31.08.2013, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 82 945,96 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня - 18 279,85 грн, 3% річних - 3074,68 грн. та інфляційні втрати - 16825,87 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2015р. у справі № 910/26639/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Стратеджист Медіа Україна" основну суму заборгованості у розмірі 82 945 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн.. 96 коп.; пеню . у розмірі 5 376 (п'ять тисяч триста сімдесят шість) грн.. 72 коп.; 3% річних у розмірі 3 074 (три тисячі сімдесят чотири) грн.. 68 коп.; інфляційні нарахування у розмірі 16 825 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 164 грн. (дві тисячі сто шістдесят чотири) 47 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк „Фінансова ініціатива" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2015р. у справі № 910/26639/14 повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2015р. у справі № 910/26639/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк „Фінансова ініціатива" прийнято до провадження та призначено на 28.04.2015р.

Представники сторін у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Стратеджист Медіа Україна" (надалі - виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (надалі - замовник) було укладено договір № 03/04/2012 (надалі - договір), відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії цього договору надавати замовникові послуги та виконувати роботи з планування, організації та проведення рекламних кампаній, а також виконувати (надавати) інші супутні роботи/послуги, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати такі роботи/послуги на умовах та в порядку, передбачених цим договором та додатками/додатковими угодами до нього.

У розділі 3 договору встановлено права та обов'язки сторін, зокрема, виконавець зобов'язався протягом дії договору своєчасно, та якісно та належними чином надавати замовнику послуги/виконувати роботу (п. 3.4.1.), а замовник зобов'язався здійснювати своєчасно оплату робіт/послуг (п. 3.1.6.).

Відповідно до п. 4.8. договору надання послуг/виконання робіт, передбачених договором здійснюється на підставі та в обсязі, передбаченому відповідним додатком, виходячи з узгоджених умов щодо періоду рекламної кампанії, даних щодо рекламного матеріалу, що планується до розміщення, найменування та переліку рекламних засобі, кількості виходів реклами, кількості закупівельних зважених GRP, та в рамках запланованої вартості послуг/робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2013 року сторонами укладено додаток № 15 до договору № 03/04/2012 від 03.04.2012 р., за яким виконавець зобов'язався виконати роботи та надати послуги з проведення в період з липня 2013 року по серпень 2013 року рекламної кампанії замовника в мережі Інтернет, а саме: розміщення, хостінг, звітність щодо розміщених рекламних матеріалів замовника - контекстної реклами та банерів ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива" на Інтернет-сайтах відповідно до затвердженого сторонами медіа-плану, що після підписання сторонами та скріплення печатками є невід'ємною частиною цього додатку, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з п. 2. додатку № 15 від 21.06.2013 ціна послуг складає суму у розмірі 199 765,98 в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 3 додатку № 15 замовник здійснює оплату виконавцю в наступні терміни 116 820,01 грн. до 20 липня 2013 р.; 82 945,96 грн. до 30 серпня 2013 р. Оплата здійснюється на підставі рахунків, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця суми грошових коштів за відповідний місяць.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що на виконання умов договору та додатку № 15 ТОВ "Рекламне агентство "Стратеджист Медіа Україна" надало послуги відповідачу на загальну суму 199 765,98 грн., відповідач частково виконав свої зобов'язання, а саме сплативши суму в розмірі 116820,02 грн., відповідно до акту приймання передачі наданих послуг № 135 від 31.07.2013р., проте не здійснив оплату послуг, що були надані за актом № 160 від 31.08.2013, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 82 945,96 гр.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 03/04/2012 від 03.04.2013 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що у додатку № 15 до договору визначено види робіт та порядок і строки їх оплати, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг згідно з додатком № 15 до договору протягом липня-серпня 213 року на загальну суму 199 765,98 грн.

Вказані послуги прийняті відповідачеві без зауважень, що не заперечується останнім.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 ЦК України, цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 82 945,96 грн., оскільки факт надання послуг позивачем відповідачу підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати таких послуг у повному обсязі суду не надано.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 18 279,85 грн., 3% річних у розмірі 3 074,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16 825,87 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за договором не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частинами 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.3. договору у випадку порушення замовником грошових зобов'язань, замовник, за письмовою вимогою виконавця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення (від суми, оплата якої прострочена) за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції та вважає, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 5 376,72 грн., в іншій частині слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнено суму заявленому позивачем - 16 825,87 грн., оскільки, судом встановлено, що розмір інфляційних нарахувань становить суму більшу, таким чином з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі - 16 825,87 грн.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача щодо 3 % річних та вважає його є арифметично вірним та обґрунтованим, тому вказана вимога підлягає задоволенню в розмірі 3 074,68 грн.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що позивачем не дотримано позивачем умов договору щодо не направлення на його адресу акта № 160 від 31.08.2013 р.. Зазначене не приймається судом до уваги, оскільки дане твердження останнього спростовується матеріалами справи.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2015р. у справі № 910/26639/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариствао "Комерційний банк „Фінансова ініціатива" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2015р. у справі № 910/26639/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/26639/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді М.М. Новіков

І.А. Іоннікова