Постанова № 44124296, 12.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. Справа№ 11/90

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Герасименко В. М. - представник за довіреністю № 2 від 12.01.2015

від відповідача: не з'явились

від Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві: не з'явились

від прокуратури: Жовтий С. О. - прокурор відділу за посвідченням № 029481 від 02.10.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення»

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2015 про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» № 223 від 15.12.2014 на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві

у справі № 11/90 (суддя Книш Н. Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення»

до Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації

про стягнення 61 062 грн.

за участю Прокурора Чернігівської області

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» звернулось до Господарського суду Чернігівської області зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві № 223 від 15.12.2014 (а.с. 3-6 т. 3), в якій просило визнати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2014 ВП № 45410990 на виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2014 у справі № 11/90 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» на користь Державної податкової інспекції Міндоходів України у Печерському районі м. Києва 913,50 грн. недійсною.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2015 у справі № 11/90 Товариству з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» відмовлено у задоволенні скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення державною виконавчою службою строків направлення відповідачу оспорюваної постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для визнання вказаної постанови недійсною, та з того, що скаржником не подано доказів повідомлення органу державної виконавчої служби про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження, в той час як державний виконавець, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2014, не знав і не міг знати про винесення ухвали Вищим господарським судом України від 10.11.2014 про зупинення виконання рішення суду у справі №11/90, а отже, діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Також суд першої інстанції зазначив про те, що посилання скаржника на неправильне зазначення у постанові державного виконавця стягувача також не приймається судом як підстава визнання постанови недійсною, оскільки відповідно до ст. 116 ГПК України накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій, і саме ці органи пред'являють накази про стягнення судового збору до виконання до органів державної виконавчої служби.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2015 по справі № 11/90 та винести постанову, якою визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2014 ВП № 45410990 по виконанню наказу Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2014 у справі № 11/90 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» на користь Державної податкової інспекції Міндоходів України у Печерському районі м. Києва 913,50 грн.

В апеляційній скарзі заявник послався на ті саме обставини, що й при зверненні до суду першої інстанції зі скаргою № 223 від 15.12.2014 на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві

Ухвалою від 28.04.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та відповідач в судове засідання представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, та що згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по справі, в яких апеляційну скаргу підтримав повністю, прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорювану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» задоволено повністю, до стягнення з відповідача присуджено 61 062 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2014 у справі № 11/90, прийнятим за наслідком розгляду поданої прокурором Чернігівської області заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011у справі №11/90:

- заяву прокурора Чернігівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011у справі №11/90 задоволено частково;

- рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011 у справі №11/90 скасовано;

- прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено повністю;

- в решті заяви прокурора Чернігівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011у справі №11/90 відмовлено;

- до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» в доход Державного бюджету України присуджено 913,50 грн. судового збору за розгляд заяви про перегляд рішення за нововивявленими обставинами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2014 у справі №11/90 залишено без змін.

22.10.2014 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у цій справі видано відповідний наказ (далі Наказ), який 27.10.2014 із супровідним листом № 02-04/1784/14 судом першої інстанції направлено до ДПІ у Печерському районі та було останньою отримано 27.10.2014, про що свідчить відмітка ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на копії вказаного листа (а.с. 139 т. 3).

14.11.2014 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі Відділ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2014 ВП № 45410990 (далі Постанова) (а.с.13 т.3), якою відкрите виконавче провадження з виконання Наказу і запропоновано відповідачу самостійно виконати рішення суду у строк до 21.11.2014.

Звертаючись до суду з цією скаргою, позивач просить визнати Постанову недійсною, посилаючись на те, що Постанову направлено йому з порушенням строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження», що ухвалою Вищого господарського суду України від 10.11.2014 у цій справі було зупинено виконання рішення суду у справі №11/90 і що Відділом невірно зазначено особу стягувача у справі - ДПІ Міндоходів у Печерському районі м. Києва.

Щодо посилань заявника на те, що Постанову направлено йому з порушенням строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження», слід зазначити таке.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як слідує з матеріалів справи, 11.11.2014 до Відділу надійшла заява № 8504/9/26-55-17-06-09 від 07.11.2014 (а.с. 44 т. 3) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яка є стягувачем за Наказом, в якій вона просить відкрити виконавче провадження на підставі Наказу.

14.11.2014 державним виконавцем Відділу винесено Постанову, якою відкрите виконавче провадження з виконання Наказу і запропоновано позивачу самостійно виконати рішення суду у строк до 21.11.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Приписами ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

З наявного в матеріалах справи витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Відділу (а.с. 39 т. 3) слідує, що Постанову із супровідним листом № 4231/4 від 14.11.2014 (а.с. 38 т. 3) Відділом позивачу направлено 24.11.2014, тобто з порушенням строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», проте колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що порушення вказаного строку не є підставою для визнання Постанови недійсною.

Частина 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Отже, правовим наслідком порушення Відділом встановленого п. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» строку надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження є відкладення державним виконавцем виконавчих дій, якщо стягувачем або боржником подано відповідну заяву, а не визнання вказаної постанови недійсною.

У скарзі № 223 від 15.12.2014 (а.с. 3-6 т. 3) позивач стверджує, що оспорену Постанову він отримав 25.11.2014.

Враховуючи, що оспореною Постановою йому запропоновано виконати Наказ самостійно до 21.11.2014, тобто останнім днем самостійного виконання виконавчого документу є 20.11.2014, отримавши 25.11.2014 Постанову, позивач мав право звернутися до Відділу з заявою про відкладення самостійного виконання ним Наказу на 10 робочих днів, тобто по 04.12.2014 включно, проте позивач вказаною можливість не скористався.

Що стосується посилання позивача на ухвалу Вищого господарського суду України від 10.11.2014, якою виконання рішення у цій справі зупинено, слід зазначити таке.

Пункт 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Отже, саме на сторони виконавчого провадження покладений обов'язок повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Колегія суддів звертає увагу заявника на те, що стягувач за Наказом не є стороною у справі № 11/90, так само як і відповідач у цій справі не є стороною спірного виконавчого провадження, тобто ці особи не могли повідомити Відділ про винесення Вищім господарським суду України 10.11.2014 ухвали, якою виконання рішення у цій справі зупинено, а відтак, саме позивач мав вчинити дій щодо повідомлення Відділу про вказані обставини, проте доказів таких дій позивача матеріали справи не містять.

Отже, державний виконавець Відділу, приймаючи Постанову, не знав і не міг знати про винесення ухвали Вищим господарським судом України від 10.11.2014 про зупинення виконання рішення суду у справі №11/90, а отже, діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження», оскільки підстави не відкривати виконавче провадження у державного виконавця були відсутні, в той час як відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» він мав обов'язок відкрити відповідне виконавче провадження.

Щодо посилань заявника на неправильне зазначення у постанові державного виконавця Відділу стягувача у справі слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій, а отже, саме ці органи пред'являють накази про стягнення судового збору до виконання до органів державної виконавчої служби.

27.10.2014 Наказ разом з супровідним листом № 02-04/1784/14 судом першої інстанції направлено до ДПІ у Печерському районі, яка станом на дату пред'явлення Наказу до виконання мала повну назву «Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві», і зазначення у Постанові назви стягувача - ДПІ Міндоходів у Печерському р/н м. Києва з вірним зазначенням адреси та ідентифікаційного коду стягувача жодним чином не може вплинути на виконання Наказу, а також бути підставою для визнання Постанови недійсною.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» № 223 від 15.12.2014 на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Заявником не доведено наявність в діях Відділу щодо прийняття Постанови та доведення її до відома боржника порушень, які можуть вважатися підставою для визнання Постанови недійсною.

Правові підстави для скасування ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2015 у справі № 11/90 відсутні.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення».

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2015 у справі № 11/90 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2015 у справі № 11/90 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 11/90.

Повний текст постанови складено: 13.05.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій