Рішення № 44123325, 03.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015Справа №910/1894/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070)

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081)

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 17 758,07 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом №200/18 від 09.01.2015 до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 17 758,07 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №302822Га/13хрАС від 19.11.2013 страхувальнику страхове відшкодування в сумі 22 598,98 грн., позивач набув на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право регресної вимоги до відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування, як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2015 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/1894/15 та призначено до розгляду на 03.03.2015.

У судове засідання 03.03.2015 уповноважені представники сторін не з'явились.

Про дату, час та місце розгляду даної справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103032953380, 0103032953372.

До початку судового засідання представником відповідача - Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» 27.02.2015 подано до господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву №08-03-12/3108 від 26.02.2015, в кому останній не заперечує щодо заявлених вимог про стягнення шкоди в розмірі 17 758,07 грн. та просить розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача.

Відзив на позовну заяву №08-03-12/3108 від 26.02.2015 з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Клопотання щодо розгляду справи без участі представника відповідача судом задоволено, розгляд даної справи здійснюється без участі представника відповідача.

Про поважність причин неявки представника позивача суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалою суду від 02.02.2015 р., сторонами надано не в повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників позивача та відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, а також враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників позивача та відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи неявку уповноважених представників сторін судове засідання господарського суду по розгляду даної справи 03.03.15 р. відповідно до ч. 8 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України проведено без фіксації звукозаписувальними технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Відводу судді сторонами не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

19.11.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» Херсонська дирекція (страховик) та громадянкою Мартиненко Ольгою Вікторівною (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №302822Га/13хрАС (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодо набувача), що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом марки Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ, 2008 року випуску. Особи, допущені до керування транспортним засобом: Мартиненко Костянтин Володимирович, Мартиненко Ольга Вікторівна (розділ 8 Договору). Строк дії Договору визначений з 20.11.2013 по 19.11.2014 (розділ 18 Договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Відповідно до визначення частини 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

23 березня 2014 в м. Херсоні на проспекті 200 років Херсону, 32, відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю транспортного засобу марки Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ, під керуванням гр. Мартиненко Ольги Петрівни, та транспортного засобу марки АЗЛК 412, державний реєстраційний номер 09845ХО, під керуванням громадянина Плакси Андрія Петровича, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

Факт ДТП підтверджується довідкою №9364774 про дорожньо-транспортну пригоду, сформована Ротою дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України в Херсонській області 23.03.2014 (копія довідки залучена до матеріалів справи).

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» автомобіль Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ.

Відповідно до умов розділу 9 Договору, з урахуванням положень розділу 24 Договору, страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати в результаті настання страхового випадку. До страхових ризиків, зокрема, відносяться «збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди» (пункт 9.2. Договору) - будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом пункту 3 частини 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно частини 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

24.03.2014 страхувальник - громадянка Мартиненко Ольга Вікторівна звернулася до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування транспортного засобу (копія залучена до матеріалів справи).

Судом встановлено, що вищезазначена дорожньо-транспортна пригода відповідно до умов Договору визнана страховою подією, з настанням якої у позивача виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Пунктом 28.1. Договору визначено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком.

Згідно розділу 14 Договору умовою виплати страхового відшкодування є відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО за вибором страховика та на підставі рахунків СТО.

Відповідно до умов пункту 28.10. Договору при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків (розрахунок, калькуляція) - документ, який складається страховиком або уповноваженою ним особою, та містить у собі розрахунок величини збитків в результаті настання страхового випадку), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків СТО. В окремих випадках, за згодою страховика та страхувальника (вигодо набувача), розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи уповноваженої ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові. При настанні страхових випадків за межами України та необхідності здійснення ремонту на місці страхового випадку - трудовитрати на відновлення відшкодовуються, виходячи з розцінок, що діють в Україні.

Згідно підпункту 28.11.1. пункту 28.11. Договору та з урахуванням розділу 14 Договору при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому, при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО за вибором страховика.

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до умов розділу 10 Договору франшиза (безумовна) за ризиком «збитки внаслідок ДТП» встановлено в розмірі 0,00 грн..

Додатково, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ, у результаті його пошкодження у ДТП, фізичною особою - підприємцем Мірошниченко Д.О. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду Державного майна України №11586 від 01.04.2011, свідоцтво №954, видане 22.12.2005 Міністерством юстиції України) проведено експертне автотоварознавче дослідження. Згідно Звіту №221 від 09.04.2014 експертного автотоварознавчого дослідження (копія залучена до матеріалів справи), матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 18 268,07 грн.

Як свідчать матеріали справи, згідно складеного страхового акту №1.001.14.05011/VESKO12088 від 22.04.2014 (копія наявна в матеріалах справи) страховиком - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» визначено належну до сплати страхувальнику - Мартиненко Ользі Петрівні суму страхового відшкодування - 22 598,98 грн., яка становить різницю між визначеною СТО - товариством з обмеженою відповідальністю «Автоград Херсон» у рахунку-фактурі №СФ-0000687 від 17.04.2014 вартістю матеріалів та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно калькуляції - 22 598,98 грн. та франшизою за Договором - 0,00 грн.

У відповідності до умов Договору сума страхового відшкодування в розмірі 22 598,98 грн. була перерахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на розрахунковий рахунок СТО - товариства з обмеженою відповідальністю «Автоград Херсон», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №104219 від 23.04.2014 на суму 22 598,98 грн.

Отже, позивачем фактично здійснено виплату страхувальнику Мартиненко Ользі Петрівні страхового відшкодування в розмірі 22 598,98 грн. безпосередньо виконавцю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ - товариству з обмеженою відповідальністю «Автоград Херсон».

Суд звертає увагу, що згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у справі № 42/92, від 07.08.2012р. у справі № 2/22, від 01.03.2011р. у справі № 47/372 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, листом від 19.07.11 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, наявність страхового акту №1.001.14.05011/VESKO12088 від 22.04.2014 та платіжного доручення №104219 від 23.04.2014 на суму 22 598,98 грн. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Заперечень щодо факту виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №302822Га/13хрАС від 19.11.2013 у вказаному розмірі відповідачем суду не надано.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до частини 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Постановою Горностаївського районного суду Херсонської області від 26.05.2014 у справі №655/397/14-п встановлено, що 23.03.2014 гр. Плакса Андрій Петрович, керуючи автомобілем АЗЛК 412, державний реєстраційний номер 09845ХО, в м. Херсоні на проспекті 200 років Херсону не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ, який рухався в попутному напрямку та здійснив зупинку перед пішохідним переходом, що спричинило пошкодження вказаних автомобілів. Зазначеною постановою Горностаївського районного суду Херсонської області від 26.05.2014 у справі №655/397/14-п громадянина Плаксу Андрія Петровича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу в розмірі 425,00 грн.

За таких обставин судом встановлено, що в момент виплати страхового відшкодування до позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право вимоги до власника джерела підвищеної небезпеки - автомобіля АЗЛК 412, державний реєстраційний номер 09845ХО, винного у вчиненні ДТП.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пункту 9 частини 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Станом на дату вчинення ДТП 23.03.2014 транспортний засіб марки АЗЛК 412, державний реєстраційний номер 09845ХО, застрахований страхувальником - гр. Гангала Дмитром Дмитровичем у Відкритому акціонерному товаристві Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №2715004 (далі - Поліс), що підтверджується наявними у матеріалах справи даними Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 510,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки АЗЛК 412, державний реєстраційний номер 09845ХО; станом на дату вчинення ДТП 23.03.2014 Поліс є діючим.

Відповідно змістом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є саме страхування ризиків страхувальника перед особами, яким заподіяно збитки з метою захисту майнових інтересів страхувальників. Такою особою в даному випадку є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» до якого перейшло право вимоги від потерпілої - громадянки Мартиненко Ольги Петрівни за договором добровільного страхування наземного транспорту №302822Га/13хрАС від 19.11.2013.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент вчинення ДТП, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За таких обставин судом встановлено факт настання страхового випадку за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №2715004, відповідно страховик - Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» має відповідати за спричинену матеріальну шкоду, завдану транспортному засобу Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з заявою №7933/26/ЦВ від 17.09.2014 про стягнення заборгованості в порядку регресу (копія залучена до матеріалів справи), в якій просив Відкрите акціонерне товариство Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» відшкодувати в порядку регресу 22 598,98 грн. Доказів направлення регресної вимоги на адресу відповідача або докази отримання зазначеної заяви відповідачем (фіскальний чек відділення поштового зв'язку та/або опис вкладення у цінний лист та/або рекомендоване повідомлення про вручення) матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279).

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Розмір оціненої шкоди з врахуванням фізичного зносу, завданої автомобілю Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ, визначено суб'єктом оціночної діяльності у звіті №221 від 09.04.2014 про оцінку вартості матеріального збитку, в результаті пошкодження транспортного засобу Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ, при ДТП, та складає 18 268,07 грн.

В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Враховуючи те, що порядок здійснення відшкодування шкоди, визначений спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №2715004, які регламентують зобов'язання відповідача у спірних відносинах, відмінний від порядку відшкодування шкоди, передбаченого Законом України «Про страхування» та договором добровільного страхування наземного транспорту №302822Га/13хрАС від 19.11.2013, які регламентують зобов'язання позивача, та те що умовами Полісу франшиза визначена в розмірі 510,00 грн., то матеріальна шкода, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, становить 17 758,07 грн. (18 268,07 грн. -510,00 грн.)

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземного транспорту №302822Га/13хрАС від 19.11.2013 та/або Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС №2715004 суду не надано.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволяють суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 17 758,07 грн., завданої внаслідок ДТП та відшкодованої позивачем власнику автомобіля марки Kia Carens, державний реєстраційний номер ВТ3393АМ, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню в заявленій сумі 17 758,07 грн.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 124, 129 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пунктом 3 частини 2 ст. 11, ст. ст. 993, 981, частинами 1, 2 ст. 1187, пунктом 1 частини 1 ст. 1188, частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 354 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) 17 758,07 грн. (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень сім копійок) страхового відшкодування та 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2015 р.

Суддя А.М. Селівон