Ухвала суду № 44123313, 12.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12.05.2015

Справа № 910/11644/15

за позовом: Прокурора міста Луцька, м.Луцьк в інтересах держави та територіальної громади міста в особі: Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології», м.Київ

про стягнення 23 888,74 грн.

Суддя Любченко М.О.

Прокурор міста Луцька, м.Луцьк в інтересах держави та територіальної громади міста в особі: Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м.Луцьк звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології», м.Київ про стягнення 23 888,74 грн.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ч.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зі змісту позовної заяви Прокурора міста Луцька та доданих до неї документів вбачається, що між Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» існували відносини з надання послуг з передачі телекомунікаційного обладнання з забезпеченням подачі до вказаного обладнання електроенергії, зокрема, на підставі договору №490 від 01.03.2013р. про надання послуг, обов’язки за якими в подальшому, на думку заявника, відповідачем не виконувались належним чином, у зв'язку з чим у сторін виник спір.

В даному випадку, за висновками суду, спірні правовідносини з надання послуг на підставі договору №490 від 01.03.2013р. виникли лише між сторонами такого правочину: Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології», як замовником, та Державним комунальним підприємством «Луцьктепло», як виконавцем.

Вказані відносини за правовою природою є господарськими і в межах цих відносин Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» не здійснює владних, управлінських функцій по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології», вказані особи в зазначених відносинах є рівноправними та незалежними одна від одної.

У позовній заяві прокурором не обґрунтовано які функції держави, як органу державної влади, здійснює Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» у господарських відносинах між останнім та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології», та які інтереси держави підлягають захисту при порушенні відповідачем умов укладеного ним господарського договору.

Згідно з рішенням від 08.04.1999р. Конституційного Суду України у справі №1-1/99 зі справи за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа №1-1/99 про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), положення абзацу четвертого частини першої ст.2 Арбітражного (нині Господарського) процесуального кодексу України в контексті пункту 2 ст.121 Конституції України належить розуміти так, що прокурори або їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Відповідно до п.2 згаданого рішення Конституційного суду України під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Діюче законодавство України не визначає Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Наразі, виходячи зі змісту прохальної частини позову, кошти прокурором заявляються до стягнення з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології») на користь юридичної особи (Державного комунального підприємства «Луцьктепло»), а не в доход бюджету.

Згідно частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Таким чином, пряма норма процесуального закону вказує на те, що повноваження здійснювати функції держави у спірних правовідносинах обумовлюють виникнення права на позов для такого органу, і саме такий позов може передаватись на розгляд суду прокурором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 06.08.2014р. Київського апеляційного господарського суду по справі №910/13151/14.

В свою чергу, посилання прокурора в позовній заяві на те, що відповідно до статуту Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» створено згідно з рішенням №231 від 19.05.1999р. виконавчого комітету Луцької міської ради, не свідчать про те, що Луцька міська рада наділена повноваженнями здійснювати відповідні владні функції у договірних відносинах, що виникли між Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» при виконанні договору №490 від 01.03.2013р. про надання послуг.

Частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

За висновками суду, фактично позов поданий в інтересах окремо визначеної юридичної особи - Державного комунального підприємства «Луцьктепло», яка не підпадає під визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, наведене у вищеназваному рішенні Конституційного Суду України.

Одночасно, Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» має підстави і можливість для самостійного захисту своїх прав, зокрема, укладати договори (правочини), набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем, відповідачем і третьою особою в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції.

Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Отже, у даному випадку прокурором неправильно визначено позивача.

Згідно з п.3 Постанови №7 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”, у випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

За таких обставин, у зв’язку з невірним визначенням заступником прокурора позивача у спірних правовідносинах, враховуючи приписи п.1 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, а також положення Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.

Одночасно, суд звертає увагу прокуратури на те, що відповідно до ч.3 ст.63 вказаного Кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Враховуючи викладене, керуючись п.1 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву Прокурора міста Луцька, м.Луцьк в інтересах держави та територіальної громади міста в особі: Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м.Луцьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології», м.Київ про стягнення 23 888,74 грн., з доданими до неї документами заявнику без розгляду.

Роз’яснити Прокурору міста Луцька, що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя М.О. Любченко