Постанова № 44122601, 12.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 травня 2015 року 09:00 справа №2а-14028/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Епіцентр К”

до

Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Епіцентр К” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Епіцентр К”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві Державної податкової служби (далі по тексту - СДПІ), в якому, з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог, просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 року №0000274230 в частині збільшення суми грошового зобов’язання за основним платежем на 131 035,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) на 32 759,00 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 року №0000284230 щодо зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65 153,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року №К/9991/30922/12 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судом замінено первинного відповідача – СДПІ на її правонаступника - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексту – відповідач, МГУ-ЦО).

В судовому засіданні 02 квітня 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 28 квітня 2011 року №0000274230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Епіцентр К” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 263 794,00 грн., у тому числі за основним платежем – 211 035,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 52 759 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 28 квітня 2011 року №0000284230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Епіцентр К” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 65 153,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 13 квітня 2011 року №1083/23-222-32490244 “Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Епіцентр К” (податковий номер 32490244) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 211 035,00 грн., у тому числі за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2010 року та завищення залишку від’ємного значення за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року на суму 65 153,00 грн.

Зазначене порушення в акті перевірки обґрунтовано неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість з придбання послуг у ТОВ “Медіамаркет Груп”, виходячи з того, що за результатами перевірки останнього ДПІ у Печерському районі вкладено акт нікчемності та встановлено відсутність первинних документів, не відображення зобов’язання з податку на додану вартість у податковій звітності та, що згідно з постановою господарського суду Київської області від 03 серпня 2010 року у справі №Б18/098-10 ТОВ “Медіамаркет Груп” визнано банкрутом.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про укладення між позивачем та ТОВ “Медіамаркет Груп” фіктивних та нікчемних правочинів, що виключає можливість відносити до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по вказаним господарським операціям.

Позивач вважає необґрунтованим висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагенту ТОВ “Медіамаркет Груп”, оскільки виконання правочину підтверджується первинною документацією наявною в матеріалах справи; висновки акта перевірки про нікчемність правочинів не підтверджуються жодними доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Вищий адміністративний суд України, направляючи справу на новий розгляд, в ухвалі від 18 лютого 2015 року №К/9991/30922/12, зазначив про наступне: “…Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ у ціні товарів (послуг) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником – платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товарів (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов’язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги повністю, не встановили обставини, які згідно з актом перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, правомірність яких позивач оспорює”.

Як встановлює частина п’ята статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог та висновків і мотивів Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Вищий адміністративний суд України неодноразово наголошував, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Епіцентр К” та його контрагентом – ТОВ “Медіамаркет Груп”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “Епіцентр К” (рекламодавець) та ТОВ “Медіамаркет Груп” (рекламіст) укладено договір №МГ-03 про надання рекламних послуг від 01 березня 2008 року, за умовами якого рекламодавець замовляє, а рекламіст надає послуги з розміщення рекламних матеріалів.

Згідно з актами надання послуг, складених протягом жовтня, листопада, грудня 2009 року, січня, березня, квітня 2010 року, рекламіст надав рекламні послуги з виготовлення відео та аудіо – роликів, хронометражу.

В матеріалах справи містяться копії податкових накладних, виписаних ТОВ “Медіамаркет Груп” від 17 липня 2009 року №575, від 20 липня 2009 року №576, від 22 липня 2009 року №584, від 24 липня 2009 року №583, від 23 липня 2009 року №580,581, від 21 жовтня 2009 року №855, від 04 листопада 2009 року №936, від 03 грудня 2009 року №1031, від 04 грудня 2009 року №1033, від 15 грудня 2009 року №1032, від 25 січня 2010 року №17,18 на загальну суму 130 968,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 21 738,00 грн.

При цьому суд звертає увагу, що як встановлено в акті перевірки та не заперечується позивачем, до складу податкового кредиту по відносинам із ТОВ “Медіамаркет Груп” включено суму податку на додану вартість у розмірі 131 035,00 грн., однак інших податкових накладних в матеріалах справи не міститься.

За отримані послуги позивач перерахував на рахунки виконавця грошові кошти, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних та придбання товарів/послуг з метою подальшого використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Обставини справи підтверджують, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відображав суми податку на додану вартість, зокрема на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Медіамаркет Груп”, у зв’язку з придбанням рекламних послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище, позивачем не надано податкових накладних, виписаних ТОВ “Медіамаркет Груп”, на всю суму податку на додану вартість у розмірі 131 035,00 грн., тобто не підтверджено

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Позивач зазначає, що спірні господарські операції є реальними та ним правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Медіамаркет Груп”.

Разом з тим, надані позивачем документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивачам придбаних послуг, а лише фіксують господарські операції з ТОВ “Медіамаркет Груп”.

Так, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів надання рекламних послуг саме ТОВ “Медіамаркет Груп”, зокрема неможливо ідентифікувати участь ТОВ “Медіамаркет Груп” при наданні послуг в процесі рекламної кампанії, та фактичного розміщення рекламного ролику, наприклад, звітів виконавця, ефірних довідок; з наявних у справі документів не вбачається місце та період розміщення реклами.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ “Медіамаркет Груп” позивач надав суду диск із записами відео та аудіороликів, фотознімків рекламних засобів (бігбордів) щодо рекламування мережі гіпермарметів “Епіцентр”, однак вказані матеріали, не підтверджують фактичного надання рекламних послуг саме ТОВ “Медіамаркет Груп”.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ “Медіамаркет Груп” носять реальний характер, а придбані послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

З огляду на викладене та не надання позивачем податкових накладних на повну суму вартості покупки, на думку суду, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Про податок на додану вартість”,заниження податку на додану вартість та завищення залишку від’ємного значення є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ “ Епіцентр К ” суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 року №0000274230 та зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 року №0000284230 в оскаржуваній частині є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ “Епіцентр К” про скасування податкових повідомлень-рішень нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “ Епіцентр К ” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Епіцентр К” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко