Постанова № 44121944, 15.04.2015, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/1428/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Траст» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Траст» (далі-Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі-Відповідач) про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування актів, які останнім видано.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на початку 2013 року маючи на меті відчуження частини майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Траст» за адресою вул. Хотинська, 54-В в м. Чернівці нотаріусом було повідомлено, що на зазначено майно накладено арешт, та повідомлено, що постанова про арешт майна постановлена Шевченківським відділом державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції.

У звязку з вищенаведеним, позивач просить суд визнати протиправними дії державного виконавця, оскільки позивачу не було відомо про дії вчинені Шевченківським відділом державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції та на адресу позивача не було направлено жодного виконавчого документа.

Від представника позивача поступило клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно із ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. На підставі вище викладеного суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 38112717 по примусовому виконанню наступних виконавчих документів:

- виконавчий лист Чернівецького окружного адміністративного суду №2а/2470/413/11 від 13.03.2012 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Траст податкової заборгованість у сумі 1927865,70 грн.;

- наказ Господарського суду Чернівецької області № 925/55/2013 від 22.03.2013 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Траст на користь Чернівецького спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону 1000,00 грн. боргу;

- наказ Господарського суду Чернівецької області № 926/55/2013 від 22.03.2013 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Траст у дохід Державного бюджету України 1720,50 грн. судового збору;

- наказ Господарського суду Чернівецької області №10/69 від 21.02.2011 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Траст 11692,45 грн. одноразового внеску на розвиток соціально-культурної інфраструктури м. Чернівці на користь Чернівецької міської ради;

- наказ Господарського суду Чернівецької області №926/55/2013 від 22.03.2013 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Траст 116,92 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до Державного бюджету;

- наказ Господарського суду Чернівецької області №5027/116/2012 від 08.05.2012 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Траст на користь ТОВ Гекон-Сервіс 28962,00 грн. боргу, 2250,70 грн. пені та 754,21 грн. судового збору.

Так, 19.07.2012 року старшим державним виконавцем Ткачом В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №33504787.

18.03.2013 року державним виконавцем Манжосовим М.П. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору виконавче провадження ВП№33504787.

13.05.2013 року головним державним виконавцем Манжосовим М.П. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виконавче провадження ВП№33504787.

17.05.2013 року головним державним виконавцем Манжосовим М.П. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП№33504787 до зведеного виконавчого провадження ВП№3 8112717.

Крім того, судом встановлено, що Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року в справі №2а/2470/413/11 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції м. Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Траст" про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 927 865,70 грн. адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.08.2011 року по справі №2а/2470/413/11 залишено без змін.

За таких обставин ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року набрала законної сили, а у відповідності до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Як вбачається з ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законам України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року N 606-XIV (Закон N 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Розгляд спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень судів різних юрисдикцій у зведених виконавчих провадженнях належить до юрисдикції адміністративних судів при розгляді спорів щодо дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, які провадяться державним виконавцем з метою виконання зведеного виконавчого провадження.

Тому оскарження рішень державної виконавчої служби під час виконання рішень господарських судів та під час виконанні рішень судів різних юрисдикцій у зведених виконавчих провадженнях належить до юрисдикції адміністративних судів.

Як вбачається з позовної заяви, предметом оскарження у даній справі є дії та рішення відповідача, які прийняті ним у формі постанови. Тому даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 2 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 11 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконанню державною виконавчою службою підлягають такі виконавчі документи, зокрема виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно позовної вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження то суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити виходячи з наступного.

В позові позивач посилається на незаконність Постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.07.2012 року та зазначає, що згідно із пунктом 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника...

Як вбачається з виконавчого листа, виданого Чернівецьким окружним адміністративним судом 13.03.2012 року по справі №2а/2470/413/11 стягувачем є Державна податкова інспекція у м.Чернівці.

Як зазначав позивач, що відповідач відкрив виконавче провадження та зазначив, що стягувачем є Державна податкова інспекція у м. Чернівцях. Суд зазначає, що відповідачем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено код ЄДРПОУ стягувача 21432838 він присвоєний як Державний податковій інспекції у м. Чернівці так і Державній податковій інспекції у м. Чернівцях, у звязку з тим, що на даний час іде реорганізація вказаної юридичної особи який на даний час не закінчився.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору від 18.03.2013 року, постанови про арешт майна від 13.05.2013 року суд вважає, що їх потрібно задовольнити з наступних підстав.

Згідно із статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» «....У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. ...».

За приписами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За приписами частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі-документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, як того вимагає стаття 31 Закону України «Про виконавче провадження», але позивач з невідомих причин її не отримав, дане підтверджується поясненнями та матеріалами справи.

Державний виконавець не пересвідчився, чи отримав боржник копію постанови про відкриття провадження виніс:

- 18.03.2013 року постанову про стягнення з боржника виконавчого збору виконавче провадження ВП№33504787;

- 13.05.2013 року постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виконавче провадження ВП№33504787;

- 17.05.2013 року постанову про приєднання виконавчого провадження ВП№33504787 до зведеного виконавчого провадження ВП№3 8112717.

У відповідності до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може накласти арешт після спливу строку на добровільне виконання судового рішення.

Однак, всупереч вимогам вищезазначеної статті державний виконавець починаючи примусове виконання рішення не переконався чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження та чи здійснені ним дії, спрямовані на його добровільне виконання.

Отже, державний виконавець в обов'язковому порядку зобов'язаний був з'ясувати обставину щодо отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржником, і лише потім вчиняти будь-які дії стосовно примусового виконання рішення, в тому числі і накладання арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження та стягнення виконавчого збору.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів та зважаючи на те, що відповідач, як субєкт владних повноважень не довів суду правомірності оскаржуваних позивачем дій, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково, а тому суд вважає, що дії та рішення відповідача суперечать вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,71,94,122,157,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати Постанову від 18.03.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженню №33504787.

3.Визнати протиправною та скасувати Постанову від 13.05.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

4.Стягнути з Державного бюджету України понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал траст" судові витрати у сумі 70,19 грн., сплачені згідно квитанції № ПН 15642 від 20.06.2013 року.

5.В іншій частині відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя І.В. Маренич