Постанова № 4412018, 22.05.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-1295/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ланкевича А.З.

при секретарі Гіщинській С.Я.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ВАТ «КРЕДОБАНК» до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, з участю третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання бездіяльності незаконною та стягнення шкоди, -

 встановив:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати бездіяльність посадових осіб Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, щодо здійснення виконавчих дій по відкритому 08 лютого 2006 року виконавчому провадженні про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_2 від 16 січня 2006 року реєстровий № 190 протиправною, а також стягнути з Державного бюджету України суму завданої шкоди в розмірі 336941 грн. 50 коп..

Посилається на те, що 19 січня 2006 року ним було подано відповідачу для примусового виконання виконавчий напис по договору застави від 05 серпня 2004 року, про звернення стягнення на заставлене майно ТОВ «Ізол-Мат» в сумі 336941 грн. 50 коп. 08 лютого 2006 року відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження стосовно примусового виконання вказаного виконавчого напису та накладення арешту на майно боржника, однак внаслідок порушення відповідачем вимог статей 21, 48, 55 Закону України «Про виконавче провадження», вимог Інструкції «Про проведення виконавчих дій», а саме - невжиття заходів, щодо розшуку, опису та збереження арештованого майна, вищевказане майно було втрачене. Постановою відповідача від 04 вересня 2006 року позивачу повернуто без виконання виконавчий напис від 16 січня 2006 року у зв'язку з тим, що відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому він просить в позові відмовити, посилається на те, що 15 лютого 2006 року на виконання вищевказаного виконавчого напису державним виконавцем Колесніковим А.Г. було здійснено вихід за місцезнаходженням заставленого майна, однак таке майно виявлено не було, про що було складено відповідний акт. Згодом вказане майно було виявлено відповідачем та запропоновано позивачу листом від 05 липня 2006 року забезпечити зберігання майна або авансувати витрати на його зберігання, однак в силу того, що позивач відмовився проводити авансування витрат на відповідальне зберігання арештованого майна це ускладнило подальше виконання виконавчого напису. 18 серпня 2006 року відповідачем було встановлено відсутність майна на яке необхідно звернути стягнення, про що складено відповідний акт.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час та місце його проведення, а тому суд ухвалив справу розглядати без їхньої участі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити виходячи з наступних підстав.

16 січня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис, за яким було запропоновано звернути стягнення на майно в сумі 336941 грн. 50 коп. на майно, що належить на праві власності ТОВ «Ізол-Мат», яке на підставі договору застави передане у заставу позивачу .

19 січня 2006 року позивачем було подано заяву про відкриття виконавчого провадження та вищевказаний виконавчий напис відповідачу.

08 лютого 2006 року відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 16 січня 2006 року № 190.

Статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, всупереч вимогам вищевказаної статті Закону постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена відповідачем із суттєвим порушенням встановленого строку.

Відповідно до п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2006 року відповідач наклав арешт на майно боржника та оголосив заборону на його відчуження.

Пунктами 5.6.1, 5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 визначено, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Відповідачем було порушено вимоги вищевказаних норм, оскільки дій щодо опису майна та оголошенні заборони розпоряджатися ним проведено не було.

Згідно поданого відповідачем акту державного виконавця від 15 лютого 2006 року відповідачем було встановлено відсутність майна боржника, керівних органів боржника за адресою м. Харків, п-кт Постишева,93.

Однак, як вбачається із заперечення надісланого відповідачем до суду в подальшому за цією адресою було виявлено майно боржника. Таким чином, відповідачем належним чином не було проведено виконавчих дій 15 лютого 2006 року, щодо опису та виявлення майна боржника.

Згідно п.4.11.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, у випадку складення акту про відсутність майна боржника, такий акт має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у тому числі, чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильності оформлення опису й оцінки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схоронності на день складання акта тощо. Уразі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису. Доказів перевірки акту державного виконавця від 15 лютого 2006 року начальником державної виконавчої служби на предмет вжиття державним виконавцем всіх необхідних заходів щодо розшуку майна боржника суду надано не було.

Відповідно до пунктів 4.13.1, 4.13.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місцезнаходження майна боржника.

Виходячи з приписів наведеної норми, у разі не виявлення майна боржника відповідач зобов'язаний вжити заходи по його розшуку. З наявних в матеріалах справи копії виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 16 січня 2006 р. № 190, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 лютого 2006 року, відповідачем не вчинялося жодних дій з розшуку майна боржника.

Підтвердження того факту, що майно ТОВ «Ізол-Мат» перебувало за адресою м.Харків, п-кт Постишева, 93 також міститься у листі № 1042 від 03 квітня 2006 року ТзОВ Фірми «ТРЕССЕ».

Таким чином, місцезнаходження майна, на яке звернено стягнення, було повторно підтверджено 17 квітня 2006 року.

14 липня 2006 року позивачем було отримано листа від Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Харкова відповідно до якого відповідач повідомляв, що з квітня 2006 року йому відомо місцезнаходження майна боржника, відомо про згоду ТОВ фірми «ТРЕССЕ» на проведення виконавчих дій щодо майна боржника. У вказаному листі відповідач пропонував ВАТ «Кредобанк» визначитись щодо реальної можливості власноруч здійснювати відповідальне зберігання майна або здійснити авансування витрат на відповідальне зберігання.

Згідно з ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій, стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.

Твердження відповідача, що внаслідок відмови від авансування витрат на зберігання майна позивач ускладнив подальше виконання виконавчого напису не підтверджене фактичними обставинами справи та суперечить статті 55 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з листа відповідача від 08 серпня 2006 року, він повідомив позивача про проведення 18 серпня 2006 року виконавчих дій за відкритим виконавчим провадженням. Вказаний лист позивач отримав 22 серпня 2006 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, спростовується твердження відповідача про те, що позивачем проігноровано проведення виконавчих дій, оскільки відповідачем не було забезпечено своєчасне повідомлення позивача.

18 серпня 2006 року державним виконавцем було складено акт, в якому зазначено, що при виході державного виконавця за адресою: пр-т Постишева,93, м.Харкова, представники сторін виконавчого провадження не прибули, майна на яке має бути звернено стягнення немає.

Як випливає з матеріалів виконавчого провадження, після 18 серпня 2006 року відповідачем жодних дій, спрямованих на розшук майна боржника, на яке повинно було бути звернено стягнення, вчинено не було.

04 вересня 2006 року відповідачем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якої виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 16 січня 2006 року № 190, повернуто стягувачеві. У вказаній постанові зазначено, що здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем всупереч вимогам Закону та підзаконних нормативних актів не було здійснено жодних належних виконавчих дій, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_2 від 16 січня 2006 року № 190, тобто відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

Внаслідок такої протиправної бездіяльності, позивач втратив можливість здійснити погашення заборгованості шляхом стягнення з майна, що було предметом договору застави від 05.08.2004 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізол-Мат» у розмірі 336941 грн. 50 грн.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що слід визнати бездіяльність посадових осіб відповідача, відносно здійснення виконавчих дій по відкритому 08 лютого 2006 року виконавчому провадженню про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_2 від 16 січня 2006 року № 190 протиправними та стягнути в користь позивача з Державного бюджету України суму завданої протиправною бездіяльністю відповідача шкоди в розмірі 336941 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст.7-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити. Визнати бездіяльність посадових осіб Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відносно здійснення виконавчих дій по відкритому 08 лютого 2006 року виконавчому провадженню про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_2 від 16 січня 2006 р. № 190 протиправною.

Стягнути в користь Відкритого акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (ідентифікаційний код 09807862, м.Львів вул.Сахарова,78) з Державного бюджету України суму завданої шкоди в розмірі 336941 (триста тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок одну) грн. 50 коп.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Відкритого акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (ідентифікаційний код 09807862, м. Львів, вул.Сахарова, 78) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено 27 травня 2009 року.

Головуючий підпис Ланкевич А.З.

З оригіналом згідно.

Суддя Ланкевич А.З.