Ухвала суду № 44113724, 12.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2799/15 Головуючий у 1-й інстанції: Філь О.Є.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кочеткової І.В.,

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування виконкому Красноармійської міської ради про вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2015 року у справі

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_3. (яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3) такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 відповідно до ст. 405 ЦК України. Свої вимоги обґрунтовував тим, що вказана квартира належить на праві приватної власності йому і неповнолітньому сину ОСОБА_4, 2 000 року народження, і хоча в ній зареєстрована ОСОБА_3., проте остання разом з сином ОСОБА_4 з березня 2008 року добровільно не проживає у вказаній квартирі, не здійснює виплат із її утримання, має постійне місце проживання в іншій квартирі, тому її слід визнати такою, що втратила право користування квартирою.

Не погоджуючись із позовом, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у жовтні 2014 року звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй і сину перешкод у користуванні вказаною квартирою, надати ключ від квартири та вселити в житлове приміщення її та сина, а також визначити порядок користування житлом. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона зареєстрована в зазначеній квартирі разом з неповнолітнім сином, який являється співвласником 1/3 частки квартири, та у зв'язку з неприязними стосунками, які склалися між нею і колишнім чоловіком, перешкоджанням останнім у користуванні житлом вони змушені тимчасово переїхати проживати в іншу квартиру. Посилаючись на вказані обставини, просила задовольнити позов і виділити сину і їй в користування житлову кімнату, площею 14.6 кв. м, а позивачу по справі залишити дві кімнати, площею 11,9 кв. м та 12,1 кв. м. В загальному користуванні сторін залишити кухню, ванну кімнату з вбиральнею, передпокій, комору.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 передати ключі від квартири та не створювати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в спірну квартиру. Визначено порядок користування вказаною квартирою: виділено ОСОБА_4 в користування житлову кімнату, площею 14,6 кв.м., ОСОБА_2 - житлові кімнати площею 12.1 кв. м. та 11.9 кв. м.; підсобні приміщення: кухню, ванну кімнату з вбиральнею, передпокій, комору залишено в загальному користуванні. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до статті ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

За змістом статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У ст. 358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також ст. 405 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таке ж положення відображено у ст. 3 ЦПК України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що спірна квартира на праві спільної часткової власності належить позивачеві ОСОБА_2 - його частка становить 2/3, і сину сторін ОСОБА_4, 2 000 року народження. У червні 2010 року шлюб сторін розірвано, після чого відповідач з сином виїхала зі спірної квартири і до цього часу не проживає в ній.

Причини відсутності ОСОБА_3 і її неповнолітнього сина ОСОБА_4 за місцем їх постійної реєстрації суд визнав поважними, оскільки між нею, з одного боку, та колишнім чоловіком, з іншого, існує конфлікт, пов'язаний із розірванням шлюбу, тривалі неприязні стосунки, у зв'язку з чим ОСОБА_2 як власник 2/3 часток спірного житла у категоричній формі заперечують можливість реального проживання з колишньою дружиною в одній квартирі.

Встановлено, що у спірній квартирі замінено замок вхідних дверей після того, як відповідач разом з сином покинули житло, відсутні відомості про надання їй ключів від нового замка квартири.

За таких обставин суд встановив, що непроживання ОСОБА_3 у вищевказаній квартирі пов'язано з тим, що з боку колишнього чоловіка їй чиняться в цьому перешкоди.

Неповнолітній син сторін як співвласник 1/3 частки спірної квартири має рівні з позивачем права володіння, користування і розпорядження власністю і не може бути обмежений у цьому праві іншим співвласником. Відповідач ОСОБА_3 як законний представник неповнолітнього співвласника ОСОБА_4 вправі вимагати захисту порушеного права неповнолітньої дитини у обраний нею спосіб.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд правильно виходив з відсутності об'єктивних даних, які б підтвердили вимоги первісного позову, при цьому надані позивачем докази суд обґрунтовано визнав такими, що не свідчать про наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, в той час як докази відповідача дають підстави для висновку про обґрунтованість заявлених нею вимог.

Із вказаними висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд згідно зі ст. ст. 213-214 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив фактичні обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про відсутність у відповідачів наміру проживати в квартирі; не вчинення ними дій щодо вселення до квартири; неможливість проживання в одній квартирі у зв'язку з неприязними стосунками, а також не врахування письмових доказів зводяться до переоцінки доказів.

Доводи апелянта про неповне з'ясування фактичних обставин справи являються безпідставними. Клопотання про допит неповнолітнього сина сторін ОСОБА_2 суду не заявляв. Доказів на підтвердження доводів про те, що зустрічний позов заявлено всупереч інтересам неповнолітнього сина, ОСОБА_2 суду не надав. Та обставина, що позивач не заперечує проти проживання сина в спірній квартирі, не є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалене у справі судове рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.307, 308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2015 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: