Ухвала суду № 44112650, 05.01.2015, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 05.01.2015

Справа № 334/7614/13-ц

Провадження № 6/334/11/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2013р. задоволено позов ПАТ ПУМБ про виселення його та членів сімї з квартири АДРЕСА_1. Рішення вмотивовано тим, що заявником порушуються умови кредитного договору №4937341 від 16.08.2006р., який забезпечено договором іпотеки №4941541 від 16.08.2006р. Вимога ПАТ ПУМБ про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, який вчинив виконавчий напис від 12.07.2010р. за р. №1108.

На виконання зазначеного рішення суду від 28.11.2013р. Ленінським районним судом м. Запоріжжя 07.02.2014р. було видано виконавчий лист, який знаходиться на примусовому виконанні в Ленінському ВДВС ЗМУЮ, виконавче провадження №44807054.

Заявник вважає, що виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, оскільки обовязок боржника відсутній у звязку із дією Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просить заяву задовольнити в повному обсязі з наведених вище підстав.

Представник стягувача ПАТ ПУМБ проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на те, що зобовязання боржника визначене у національній валюті, а тому дія Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не розповсюджується на правовідносини сторін.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.08.2006р. між ЗАТ ПУМБ, правонаступником якого є ПАТ ПУМБ, і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4937341, відповідно до умов якого було видано кредит у сумі 44000,00 доларів США зі сплатою 11,9% річних строком до 16.08.2026р. для придбання чотирикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_2.

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ОСОБА_1 було передано в іпотеку квартиру за адресою АДРЕСА_2.

15.05.2009р. між сторонами кредитного договору було укладено додаткову угоду №7640299 до кредитного договору №4937341 від 16.08.2006р., відповідно до якої позичальнику надано другий транш (частину) кредиту у розмірі 319800,88 грн., що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті (першим траншем) в розмірі 41695,03 доларів США за курсом 7,6699 грн. за 1 долар США. Виключне цільове призначення другого траншу кредиту погашення заборгованості позичальника за раніше наданим першим траншем кредиту.

Другий транш кредиту в національній валюті наданий позичальнику на строк до 15.08.2026р., протягом цього строку позичальник зобовязується здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, порядку та в строки, визначені кредитним договором згідно з Графіком повернення другого траншу кредиту та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 19% річних.

Другий транш кредиту наданий після укладення з банком 15.05.20098р. додаткового договору №7640382 про внесення змін до договору іпотеки №4941541 від 16.08.2006р. в забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором, з метою забезпечення виконання зобовязань з погашення другого траншу кредиту, зокрема, додаткової угоди до іпотечного договору щодо нерухомого майна: квартири за адресою АДРЕСА_2, реєстрації змін обтяжень, що виникнуть з договорів, укладених в забезпечення зобовязань позичальника за цим договором, у відповідних державних реєстрах обтяжень, отримання банком витягів з цих реєстрів.

Відповідно до внесених змін, іпотекою за цим договором забезпечується виконання всіх зобовязань ОСОБА_1, що випливають з укладеного між ним і банком кредитного договору №4937341 від 16.08.2006р. з урахуванням змін, передбачених додатковою угодою №7640299 від 15.05.2009р. до кредитного договору.

У звязку з невиконанням умов кредитного договору за заявою кредитора 12.07.2010р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 на іпотечному договорі вчинено виконавчий напис р. №1108, відповідно до якого за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна задовольняються вимоги ПАТ ПУМБ у сумі 472027,56 грн., за строк з 15.05.2009р. по 25.06.2010р.

Виконавчий напис предявлений для примусового виконання до Ленінського ВДВС ЗМУЮ, постановою від 20.04.2012р. відкрито виконавче провадження.

У ході виконавчого провадження державним виконавцем було зясовано, що у квартирі, на яку звернуто стягнення, крім ОСОБА_1 зареєстровані інші мешканці, в тому числі неповнолітні діти, що унеможливлює реалізацію квартири на прилюдних торгах.

З цих підстав ПАТ ПУМБ звернулося до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 і членів сімї з квартири АДРЕСА_1, на яку звернуто стягнення. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2013р. позов задоволено, постановою державного виконавця від 22.09.2014р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за вказаним рішенням про виселення ОСОБА_1 і членів сімї з квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви про визнання вищезазначеного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилається на відсутність обовязку боржника у звязку із дією Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті, протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як зазначалося вище, відповідно до умов кредитного договору і договору іпотеки зі змінами, внесеними додатковою угодою №7640299 від 15.05.2009р. до кредитного договору і додатковим договором №7640382 від 15.05.20098р. про внесення змін до договору іпотеки №4941541 від 16.08.2006р., квартира АДРЕСА_1, яка вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку, з 15.05.2009р. виступає як забезпечення зобов'язань позичальника ОСОБА_1, що випливають з укладеного між ним і банком кредитного договору №4937341 від 16.08.2006р. з урахуванням змін, передбачених додатковою угодою №7640299 від 15.05.2009р., з повернення кредиту, наданого йому в національній валюті у розмірі 319800,88 грн.

Також суд звертає увагу, що заявником не надано доказів того, що квартира, на яку звернуто стягнення, це єдине нерухоме житлове майно у власності боржника.

Крім того, згідно ч.4 ст. 369 ЦПК України у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Тобто сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає у встановленні обставин та фактів, що свідчать про видання виконавчого листа помилково або про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.

Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03 червня 2014 року лише тимчасово встановлено заборону на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті.

Питання що виникають при встановленні законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також у разі утруднення виконання рішення, врегульовані відповідними положеннями Закону України Про виконавче провадження.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що правові підстави, передбачені ч.4 ст.369 ЦПК України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у звязку з дією Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, відсутні.

Керуючись ст.ст. 209-210, 369 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: Турбіна Т. Ф.