Ухвала суду № 44102504, 07.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6614/13 Головуючий у І інстанції Марчук О.Л.Провадження № 22-ц/780/2253/15 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 46 07.05.2015

УХВАЛА

Іменем України

07 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Застугнянська сільська рада Васильківського району Київської області про скасування державного акту та визнання особи такою, що втратила право власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вони є співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що успадковане ними після їх померлого батька ОСОБА_7 та отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на домоволодіння. За ОСОБА_7 рахувалася земельна ділянка площею 0,15 га для будівництва, обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій розташовано домоволодіння межує із земельною ділянкою ОСОБА_5, яку йому було надано Рішенням зборів уповноважених членів колгоспу ім. Леніна від 20.04.1988 року. Рішенням Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 16.10.2007 року № 124-14-V скасовано пункт 3-й рішення Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 24.04.2007 року № 86-11-V та надано ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі рішення зборів уповноважених членів колгоспу ім. Леніна від 20.04.1998 року, земельно-кадастрової документації - акту винесення в натуру земельної ділянки індивідуального забудовника та плану забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку на підставі рішення Застугнянської сільради народних депутатів від 07.06.1996 року № 58. У 2008 році, на замовлення ОСОБА_5 - ТОВ «Арбат Ленд» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території села Застугна Васильківського району Київської області. Позивачі зазначили, що при виготовленні вказаної документації на земельну ділянку ОСОБА_5 її межі із ОСОБА_7 не погоджувалися, межі земельної ділянки межовими знаками не закріплювалися, межові знаки на зберігання ОСОБА_5 не передавалися.

На підставі рішення Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 16.10.2007 року № 124-14-V та отриманої технічної документації ОСОБА_5 було виготовлено та видано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1, площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд серії НОМЕР_2.

Відповідно до технічного паспорту на належний позивачам садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, складеного 11.10.2013 року, відстань від погребу (літера Г на схематичному плані земельної ділянки) до паркану (межі земельної ділянки) становить від 1,80 до 2,13 метра. Зазначили, що погріб був побудований у 1976 році, позивачами та їх право попередником місце розташування погребу та паркану не змінювалося. Позивачі вважають, що оскільки рішення про вилучення частини земельної ділянки у ОСОБА_7 не приймалося, то надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, частина якої перебувала у користуванні ОСОБА_7 і перейшла до позивачів, без попереднього припинення права користування нею (її вилучення) ОСОБА_7 є незаконним, а тому, просять скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку виданий 16.03.2010 року, серії НОМЕР_2 та визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1, площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог, яким скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку виданий 16.03.2010 року, серії НОМЕР_2, визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що надана відповідачу земельна ділянка в межах визначених державним актом на право власності на земельну ділянку, порушує право користування позивачів. Вважає, що суд критично оцінив висновки експертизи. Вважає, що Земельний кодекс УРСР від 29.11.1922 року не передбачав оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не піддягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений не правомірно, оскільки фактичних даних про те, що позивачі успадкували після свого батька вказану земельну ділянку та набули на неї право власності у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні, крім того межі земельної ділянки позивачів у передбаченому законодавством порядку документально не визначені та не закріплені. Позивачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч. 1 - 10 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій і сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно ч. 2 до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Порядок такої реєстрації чітко визначений законом.

Відповідно до ч. 8,ч. 9 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376 у разі відсутності розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою, власниками земельних ділянок розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Встановлено, що рішенням Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 03.12.2009 року № 316-31-V передано ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,15 га для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та надано дозвіл ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 35).

Після смерті ОСОБА_7 - батька позивачів, останні успадкували після нього домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за заповітом (а.с. 12-14).

На домоволодіння позивачів за вказаною адресою заведено погосподарську книгу на 1971, 1975 і 1976 року, за даними якої, земля, що знаходиться в особистому користуванні господарства всього склала 0,15 га (а.с. 15 - 17). На вказане домоволодіння позивачів складено технічні паспорти, останній з яких має план будинку, його характеристики, експлікацію та схематичний план земельної ділянки (а.с. 47 - 50, 42 - 46).

Листом Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 05.10.2011 року № 429 повідомлено, що згідно земельно-облікових документів за ОСОБА_7 рахувалася земельна ділянка площею 0,15 га для будівництва, обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 41).

Встановлено, що позивачами не надано суду доказів про успадкування земельної ділянки по АДРЕСА_1 та набуття ними право власності у встановленому законом порядку.

Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області від 16.10.2007 року № 124-14-V, відповідач є власником земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 25).

Земельна ділянка, що перебуває в користуванні позивачів, межує із земельною ділянкою відповідача.

Встановлено, що право власності позивачів на земельну ділянку якою вони користуються не зареєстровано.

Позивач ОСОБА_2 під час розгляду справи підтвердив, що межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, - в натурі на місцевості не встановлювались; при цьому, до відповідних державних органів з метою належного оформлення вказаної земельної ділянки позивачі не звертались.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4924/14-41 від 30.09.2014 року, межі і площа земельної ділянки відповідача згідно із землевпорядною документацію, не відповідають фактичним межам і площам земельної ділянки, що належить йому на праві власності та накладаються на фактичні межі земельної ділянки, якою користуються позивачі (а.с. 124 - 135).

Разом з цим, допитаний в судовому засіданні експерт пояснив, що при проведенні експертного дослідження, межі земельної ділянки позивачів було встановлено зі слів позивача та ним (експертом) не використовувалось для визначення меж земельної ділянки позивачів будь-яких письмових документів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позов заявлений не правомірно, оскільки фактичних даних про те, що позивачі успадкували після свого батька земельну ділянку та набули на неї право власності у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні, крім того межі земельної ділянки позивачів у передбаченому законодавством порядку документально не визначені та не закріплені. Позивачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що надана відповідачу земельна ділянка в межах визначених державним актом на право власності на земельну ділянку, порушує право користування позивачів не заслуговують на увагу, оскільки позивачами не надано суду правовстановлючого документа на земельну ділянку, що перебуває у них у користувані, а тому формування земельної ділянки позивачів, як об'єкта цивільних прав не відбулося, її площа і фактичні межі не визначено, інформацію про неї до Державного земельного кадастру не внесено, тобто державну реєстрацію вказаної земельної ділянки не проведено.

Доводи апеляційної скарги про те, що Земельний кодекс УРСР від 29.11.1922 року не передбачав оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку не заслуговують на увагу оскільки правовідносини, які виникли між сторонами повині регулюватися Земельним кодексом України, так як право позивачів виникло після відкриття спадщини в 2013 році.

Крім того, судом вірно не прийнято до уваги висновки експертизи, оскільки вони не ґрунтуються на належних, фактичних, достовірних і об'єктивних документальних даних та в частині, що стосується меж земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, - отримані зі слів позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: