Постанова № 44098635, 06.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2015 р. Справа№ 911/4794/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача - не з'явився,

від відповідача 1. - не з'явився,

від відповідача 2. - Гордієнко І.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низки ліків»

на рішення господарського суду Київської області від 04.02.2015р. по справі № 911/4794/14 (суддя - Лопатін А.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низки ліків»

до 1. приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

2. публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2015р. у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека низки ліків» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.02.2015р. у справі №911/4794/14 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низки ліків» прийнято до провадження.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» заперечує проти апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 04.02.2015р. у справі №911/4794/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ТОВ «Аптека низки ліків», ПАТ «Альба Україна» двічі своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин справа розглядається за відсутності представників позивача та відповідача 1, які належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

26.09.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека низки ліків» (позивач, покупець) та приватним акціонерним товариство «Альба Україна» (відповідач-1, продавець) укладено договір купівлі-продажу №1094, за умовами якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору. /а.с. 20/.

Сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних. /п. 2.5. договору купівлі-продажу/.

Згідно із п. 5.1. договору покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування голови коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 10.2. договору закріплено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.

05.06.2014р. між приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (відповідач-1, первісний кредитор) та публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (відповідач-2, новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 70383-20/14-7, за умовами якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 304 194,89 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями ТОВ «Аптека низки ліків» (надалі - боржник) у сумі 304 194,89грн., що випливає з договору купівлі-продажу № 1094 від 26.09.2010р. (далі іменується - договір купівлі-продажу), укладеного між боржником та первісним кредитором. /а.с. 65/.

По акту приймання-передачі права вимоги від 05.06.2014р. Первісний кредитор зняв з балансу, а Новий кредитор взяв на баланс дебіторську заборгованість в сумі 304 194,89грн. /а.с. 70/.

Згідно п. 1.2. Договору відступлення права вимоги Первісний кредитор зобов'язаний повідомити Боржника про здійснення відступлення права вимоги за Основним зобов'язанням.

25.06.2014р. позивачу було надіслано повідомлення про здійснення відступлення права вимоги, що підтверджується списком №1895 згрупованих поштових відправлень та поштова квитанція. /а.с. 79-81/.

За приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Щодо тверджень апелянта про те, що оспорюваний договір є односторонньою зміною продавця умов договору купівлі-продажу, а саме односторонньою зміною сторони, то за договором відступлення права вимоги первісний кредитор передає зобов'язальні вимоги новому кредитору, тобто відбувається заміна кредитора, а не заміна сторони.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Крім того, згідно п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 04.02.2015р. у справі № 911/4794/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 04.02.2015р. у справі №911/4794/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №911/4794/14 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна