Постанова № 44098627, 29.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа№ 910/21212/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 29.04.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат №1» на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 (повне рішення складено 22.12.2014)

у справі №910/21212/14 (суддя Картавцева Ю.В)

за позовом публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат №1»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Усенка Анатолія Анатолійовича

про стягнення 320 876,48 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/21212/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» на користь ПАТ «Європейський газовий банк» загальну суму заборгованості у розмірі 320 876,48 грн. із яких: 232 000,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 6 167,20 грн. строкової заборгованості по процентах за користування кредитом, 213,61 грн. строкової заборгованості по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 73 100,00 грн. простроченої заборгованості по основній сумі боргу, 1 614,20 грн. пені за несвоєчасне повернення основної суми кредиту, 7 314,16 грн. простроченої заборгованості по процентам, 329,38 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135,50 грн. простроченої заборгованості по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 2,43 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії. Стягнуто з ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» в дохід Державного бюджету України 6 417,53 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/21212/14 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою від 29.01.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/21212/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін. Ухвалою від 25.02.2015 Київським апеляційним господарським судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Усенка Анатолія Анатолійовича.

14.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли пояснення у справі, в яких Усенко А.А. просить апеляційну скаргу ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/21212/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача брали участь у судових засіданнях, надавали свої пояснення щодо суті спору та заперечували щодо доводів апеляційної скарги, просили рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/21212/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» - без задоволення.

Представники відповідача брали участь в судових засіданнях, надавали свої пояснення, підтримували доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/21212/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники третьої особи в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі представників третьої особи у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2014 між публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат №1» (позичальник) укладено кредитний договір №809-070214 (далі - договір 1).

Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває позичальнику відкличну кредитну відновлювальну лінію з лімітом 500 000,00 грн. Під терміном відновлювальна кредитна лінія розуміється кредитна лінія, яка дозволяє позичальнику поетапно використовувати кредитні кошти, а в разі погашення кредиту або його частини - повторно отримати необхідну суму в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитного договору.

Згідно з п. п. 1.2., 1.4. договору кредит надається на строк з 07.02.2014 по 06.02.2015 (включно). Надання банком кредитних коштів здійснюється з позичкового рахунку, визначеного п. 4.1. договору шляхом оплати платіжних документів позичальника у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами НБУ; зарахування на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням.

Пунктами 1.5., 1.6. договору передбачено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день зарахування коштів на позичковий рахунок позичальника в повній або частковій сумі кредиту. Моментом (днем) повернення кредиту вважається день списання з відповідних рахунків банку: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором.

Відповідно до п. п. 2.2.-2.3. за користування кредитними коштами у межах встановленого в п. 1.2. договору строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 23,80% річних. Сплата процентів здійснюється з останнього банківського робочого дня звітного місяця по 5 число місяця, наступного за місяцем нарахування процентів, в день закінчення строку, на який надано кредит у відповідності до п. 1.2. договору, в день дострокового погашення заборгованості або його частини, або в день дострокового розірвання договору. Моментом (днем) сплати процентів вважається день зарахування коштів на відповідний рахунок банку.

Згідно з п. п. 2.4. - 2.6. щомісячна комісія за користування кредитом становить 0,05% від суми кредиту або ліміту кредитної лінії, що визначено в п. 1.1. цього договору. Сплата щомісячної комісії здійснюється з останнього банківського робочого дня звітного місяця по 5 число місяця, наступного за місяцем нарахування комісії. Банк може самостійно списувати комісійну винагороду за користування кредитом з поточного рахунку позичальника в АТ «Єврогазбанк». Моментом (днем) сплати комісії визнається день зарахування коштів на відповідний рахунок банку. Комісія за надання кредиту становить 0% від суми кредиту або ліміту кредитної лінії, що визначено в п. 1.1. цього договору.

За умовами п. 3.1. договору забезпечення зобов'язань за договором є майнові права на депозитний внесок Усенка Анатолія Анатолійовича в сумі 500 000,00 грн., які виникли на підставі договору №331167 банківського вкладу з фізичною особою від 06.02.2014, розміщений в ПАТ «Єврогазбанк».

Згідно з п. 6.2. договору за порушення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня за кожен день прострочки. У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовляються, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Сплата штрафних санкцій за договором не звільняє позичальника від відшкодування збитків завданих банку.

11.07.2014 між сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору №809-070214, відповідно до якого сторони погодили змінити п. 1.1. договору в наступній редакції: «банк відкриває позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 500 000,00 грн. Під терміном «невідновлювальна кредитна лінія з графіком погашення» розуміється кредитна лінія, по якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування, подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної заборгованості за кредитом протягом дії кредитного договору та навіть за умови повного погашення заборгованості».

Відповідно до договору про внесення змін до кредитного договору, позичальник здійснює погашення отриманих траншів в сумі та в строки, що вказані в графіку погашення заборгованості: з 11.07.2014 по 14.07.2014 в розмірі 500 000,00 грн.; з 15.07.2014 по 14.08.2014 в розмірі 271 000,00 грн.; з 15.08.2014 по 14.09.2014 в розмірі 232 000,00 грн.; з 15.09.2014 по 14.10.2014 в розмірі 193 000,00 грн.; з 15.10.2014 по 14.11.2014 в розмірі 154 000,00 грн.; з 15.11.2014 по 14.12.2014 в розмірі 115 000,00 грн.; з 15.12.2014 по 14.01.2015 в розмірі 76 000,00 грн.; з 15.01.2015 по 06.02.2015 в розмірі 37 000,00 грн.

06.02.2014 між публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (банк) та Усенком Анатолієм Анатолійовичем укладено договір банківського вкладу з фізичною особою №331167 (далі - договір 2).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору 2, банк відкриває вкладнику депозитний рахунок №2635400005686 та приймає від вкладника грошові кошти в національній валюті України на строк 371 день (тобто до 12.02.2015). Вкладник вносить готівкою або перераховує безготівковим шляхом з відкритих в банку власних поточних та/або депозитних рахунків, а банк приймає на відкритий вкладнику рахунок грошові кошти в сумі 500 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1.1. договору 2 банк зобов'язався по закінченню строку вкладу або в день повернення вкладу з інших підстав, передбачених цим договором та чинним законодавством України, повернути вклад через касу банку готівкою або перерахувати безготівковим шляхом на рахунок вкладника, відкритий у банку згідно письмової заяви.

07.02.2014 між публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (заставодержатель) та Усенком Анатолієм Анатолійовичем (заставодавець) укладено договір застави майнових прав №1258-070214/МП від 07.02.2014 (далі - договір 3), відповідно до якого заставодавець передає заставодержателю в заставу належні йому майнові права на депозитний внесок в сумі 500 000,00 грн., які виникли на підставі договору банківського вкладу №331167 від 06.02.2014, розміщений в АТ «Єврогазбанк» строком до 12.02.2015.

Відповідно до п. п. 2., 3. договору 3, майнові права вимоги передаються в заставу як забезпечення повернення кредиту, виданого на підставі кредитного договору №809-070214 від 07.02.2014, укладеного між АТ «Єврогазбанк» та боржником ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» на суму 500 000,00 грн. строком по 06.02.2015 включно, а також сплати комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Узгоджена сторонами вартість застави становить 500 000,00 грн.

16.05.2014 між Усенком Анатолієм Анатолійовичем (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат №1» (поручитель) укладено договір поруки (далі - договір 4), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з ПАТ «Європейський газовий банк» (боржник) за своєчасне повернення банківського вкладу кредитора в розмірі 500 000,00 грн. згідно з договором банківського вкладу №331167 від 06.02.2014.

26.10.2014 між Усенком Анатолієм Анатолійовичем та товариством з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат №1» укладено додаткову угоду №1 до договору поруки від 16.05.2014, згідно з якою поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з ПАТ «Єврогазбанк» за своєчасне повернення банківського вкладу кредитора згідно з договором банківського вкладу №331167 від 06.02.2014 в розмірі 320 876,48 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2014 виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Єврогазбанк».

18.11.2014 виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління НБУ від 17.11.2014 №725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк».

18.12.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №150 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Єврогазбанк» з 19.12.2014 Оберемка Романа Анатолійовича призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до даного рішення було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Єврогазбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Єврогазбанк» Ковальова Віктора Михайловича строком на 1 рік з 18.11.2014 по 17.11.2015 включно.

26.08.2014 ПАТ «Єврогазбанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернулось до ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» з листом про вимогу погасити заборгованість за кредитним договором №809-070214 від 07.02.201, який залишено відповідачем поза увагою.

У жовтні 2014 ПАТ «Європейський газовий банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» про стягнення заборгованості за кредитним договором №809-070214 від 07.02.2014 на загальну суму 320 876,48 грн., з яких 232 000,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 6 167,20 грн. строкової заборгованості по процентах за користування кредитом, 213,61 грн. строкової заборгованості по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 73 100,00 грн. простроченої заборгованості по основній сумі боргу, 1 614,20 грн. пені за несвоєчасне повернення основної суми кредиту, 7 314,16 грн. простроченої заборгованості по процентам, 329,38 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135,50 грн. простроченої заборгованості по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 2,43 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії.

Заперечуючи щодо позовних вимог відповідач зазначає, що ним як поручителем боржника (банку) за договором 4 в процесі розгляду справи було сплачено Усенку А.А., як вкладнику за договором 2, суму коштів у розмірі 320 876,48 грн., а отже вимоги позивача (банку) про стягнення 320 876,48 грн. є безпідставними у зв'язку з поєднанням в одній особі - в особі відповідача - боржника за договором 1 та кредитора за договором 2 на суму 320 876, 48 грн.

При прийняті оскаржуваного рішення суду, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, скаржник подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, оскільки позивач поєднав в своїй особі боржника та кредитора, що призводить до припинення правовідношень відповідно до ст. 606 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Так, ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» у договірних відносинах за договором банківського вкладу з фізичною особою №331167 від 06.02.2014, який укладено між Усенком А.А. та ПАТ «Єврогазбанк» виступив в якості поручителя за виконання банком свого обов'язку перед Усенком А.А. щодо повернення депозитних коштів у сумі 320 876, 48 грн.

Згідно з ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідач зазначає, що ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1», як поручитель позивача у відносинах з Усенком А.А. виконав зобов'язання ПАТ «Єврогазбанк», забезпечене порукою, виплативши Усенку А.А. грошові кошти у сумі 320 876,48 грн.

За змістом ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Усенко А.А. передавши в заставу майнові права на депозитний внесок у сумі 500 000,00 грн., забезпечив виконання кредитного зобов'язання ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» шляхом надання позивачеві права звернення стягнення на предмет застави в подальшому за умови невиконання відповідачем обов'язків за договором 1.

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави зокрема припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно з ст. 555 ЦК України, в разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що право Усенка А.А. вимагати повернення депозитного внеску за договором 2, майнові права на який передані у заставу на підставі договору 3, та, відповідно, обов'язок ПАТ «Єврогазбанк» повернути такий депозитний внесок виникає з моменту припинення права застави за договором 3, зокрема шляхом припинення зобов'язання, забезпеченого майновими правами на депозитний внесок, тобто з моменту припинення зобов'язання за спірним кредитним договором.

Обов'язок зі сплати суми депозитного внеску за договором 2 у відповідача як поручителя позивача у цих відносинах може виникнути лише за наслідками відповідного звернення Усенка А.А., однак в будь-якому випадку після припинення зобов'язання за договором 1, забезпеченого майновими правами Усенка А.А. на депозитний внесок, які виникли на підставі договору 2.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення ПАТ «Єврогазбанк» щодо звернення Усенка А.А. до відповідача із вимогою про сплату 320 876,48 грн., в якості повернення суми депозитного вкладу за договором 2, а також зважаючи на чинність зобов'язання (за договором 1), забезпеченого майновими правами Усенка А.А., та чинністю зобов'язання із забезпеченням заставою на підставі договору 3, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що збіг в одній особі боржника та кредитора не відбувся.

Одночасно колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Так, згідно з ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Приписи статті 606 ЦК України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

У даній справі залишається дві особи, в яких залишаються взаємні зобов'язання.

До ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» не перейшли права кредитора за кредитним договором між ним та ПАТ «Єврогазбанк», оскільки, ПАТ «Єврогазбанк» йому таких прав не передавав. Права кредитора за кредитним договором також не перейшли до ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат» внаслідок виконання останнім обов'язку за ПАТ «Єврогазбанк» згідно договору банківського вкладу.

Таким чином, поєднання боржника і кредитора в одній особі в розумінні приписів ст. 606 ЦК України не відбулось, у зв'язку з чим припинення зобов'язання з цієї підстави є неможливим.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі №922/1320/14, від 04.02.2015 у справі №922/2964/14, від 18.03.2015 у справі №916/2438/14.

Таким чином, твердження скаржника, що зобов'язання в сумі 320 876,48 грн. слід визнати припиненими збігом в одній особі боржника та кредитора є безпідставним.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 16.07.2014 виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Єврогазбанк». 18.11.2014 виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління НБУ від 17.11.2014 №725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Відповідно до даного рішення було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Єврогазбанк».

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури (ч. 6 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Нормами п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Отже, виходячи із вищенаведеного колегія суддів зазначає, що вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до ст. 52 вказаного Закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором №809-070214 від 07.02.2014 виконав у повному обсязі, що підтверджується копією банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи.

Однак відповідач не погасив кредитну заборгованість, не сплатив відсотки за користування кредитними коштами та комісію відповідно до умов договору 1.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору 1 передбачено, що за порушення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня за кожен день прострочки.

Сторони погодили, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок строкової заборгованості, простроченої заборгованості, процентів, комісії за користування кредитними коштами та пені, дійшов висновку, що розрахунок який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення 320 876,48 грн. заборгованості за кредитним договором.

Одночасно колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про ненастання у позивача обов'язку з повернення депозитного вкладу за договором 2 не врахувавши положення п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб».

Однак, вказана обставина ніяким чином не вплинула на висновок суду про обґрунтованість вимог позивача та прийняття судом законного рішення про задоволення позову, а тому, на думку колегії суддів не є підставою для його скасування.

Таким чином, з ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» на користь ПАТ «Європейський газовий банк» підлягає стягненню 232 000,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 6 167,20 грн. строкової заборгованості по процентах за користування кредитом, 213,61 грн. строкової заборгованості по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 73 100,00 грн. простроченої заборгованості по основній сумі боргу, 1 614,20 грн. пені за несвоєчасне повернення основної суми кредиту, 7 314,16 грн. простроченої заборгованості по процентам, 329,38 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135,50 грн. простроченої заборгованості по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 2,43 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/21212/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/21212/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Миргородський м'ясокомбінат №1» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський м'ясокомбінат №1» на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/21212/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №910/21212/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21212/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань