Рішення № 44098180, 07.05.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.2015 Справа № 920/524/15Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Григор'євій О.І., розглянув матеріали справи № 920/524/15

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС», с. Дробишів, Н-Сіверського району Чернігівської області,

до відповідача - Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми,

про скасування рішення

та за зустрічним позовом - Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми,

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС», с. Дробишів, Н-Сіверського району Чернігівської області,

про стягнення 68000,00 грн.

За участю представників:

позивача - Величко Л.Ю. за довіреністю № 36 від 21.04.2015 року,

відповідача - Гребенюка В.І. за довіреністю № 7 від 04.06.2014 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд скасувати рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 року про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу.

Відповідач у своєму відзиві на позов за № 02-04/1083 від 20.04.2015 року просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» про скасування рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.01.2015 року № 3 у справі № 02-06/45-2014 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу, посилаючись на те, що позивачем вчинено порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке полягало у поширенні інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про якість товару, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

Керуючись статтею 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач (Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України) до початку розгляду господарським судом справи по суті подав до позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС») зустрічну позовну заяву № 02-04/1068 від 17.04.2015 року, відповідно до якої просить суд стягнути з останнього штраф у розмірі 68000,00 грн. до загального фонду Державного бюджету України на рахунки, відкриті в управліннях Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника податків за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106.

Ухвалою від 23.04.2015 року у справі № 920/524/15, судом прийнято зустрічний позов Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» про стягнення 68000,00 грн., для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі.

Позивач відзиву на зустрічний позов не подав.

05.05.2015 року представник позивача подав клопотання № 9/1-7 від 07.05.2015 року про зупинення провадження у справі до розгляду Сумським окружним адміністративним судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» про перегляд судового рішення від 16.04.2014 року у справі № 818/740/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» до Інспекції у справах захисту прав споживачів про скасування постанови про накладення штрафу № 55/04-20 від 19.02.2013 року.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення відповідач посилався на протокол дослідження показників якості № 090/13 від 15.11.2013 року, складений Випробувальною лабораторією Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України (далі - ІБХН НАН України), а також на рішення Окружних адміністративних судів Сумської та Чернігівської областей, які набрали законної сили та в яких підтверджена законність та обґрунтованість постанови Інспекції у справах захисту прав споживачів про накладення штрафу № 55/04-20 від 19.02.2013 року та дій Інспекції відносно направлення відібраних зразків на лабораторні випробування. Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до ІБХН НАН України про визнання дій незаконними, і рішенням Господарського суду Сумської області від 02.03.2015 року у справі № 920/2069/14 позовні вимоги задоволено, а в зазначеному рішенні суд зазначає, що відповідач із-за незаконних дій позбавив позивача законного права на проведення повторних лабораторних випробувань арбітражних зразків бензину. Вказане позивачем рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2015 року у справі № 920/2069/14, яке набрало законної сили, є нововиявленими обставинами, в розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №818/740/14, оскільки судом встановлено порушення з боку ІБХН НАН України закону.

А тому позивач зазначає, що розгляд даної справи тісно пов'язаний зі справою № 818/740/14, яка розглядається Сумським окружним адміністративним судом, і на його думку є підстави для зупинення провадження у даній справі.

На підтвердження обставин, викладених у зазначеному клопотанні позивач надав суду копію ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 року у справі № 818/740/14 про призначення до розгляду заяви позивача про перегляд судового рішення о 12 год. 15 хв. 04.06.2015 року.

Представник відповідача заперечує проти зупинення провадження у даній справі та зазначає, що жоден суд не знайшов підстав для визнання незаконними дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області, вчинених у ході проведення перевірки позивача, а також прийняття постанови про накладення штрафних санкцій. Також, як зазначає відповідач, жодним чином у судових рішеннях, які пов'язані з даним спором, у тому числі й у рішенні Господарського суду Сумської області від 02.03.2015 року у справі № 920/2069/14, не встановлено факту відповідності бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови». Натомість залишаються чинними усі судові рішення, які підтверджують правомірність постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області, в якій зазначено про невідповідність вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» бензину, який реалізовувався позивачем 22.10.2013 року на АЗС у м. Середина-Буда.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається іншим судом.

Суд, розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі, відхиляє його за необґрунтованістю, оскільки обставини на які посилається позивач не унеможливлюють та не пов'язують розгляд даної справи з переглядом судового рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами у справі № 818/740/14.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 року, яке прийняте за результатами розгляду справи № 02-06/45-2014 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу, дії Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС», що полягали у поширенні інформації про відповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В, вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», яка не відповідала дійсності, були визнані порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про якість товару, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» за вчинене порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. (пункт 2 резолютивної частини рішення № 3 від 30.01.2015).

Позивач отримав зазначене рішення відповідача 10.02.2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наявною в матеріалах справи (а.с. 81).

Позивач 14.04.2015 року звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, про скасування рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 року.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з не доведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, та з невідповідністю висновків, викладених у оспорюваному рішенні, обставинам справи.

Відповідач з первісним позовом не погодився у зв'язку з його необґрунтованістю та правомірністю прийняття ним спірного рішення, а також подав зустрічний позов про стягнення з позивача штрафу у розмірі 68000,00 грн. за порушення вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Суд, розглянувши подані сторонами письмові докази та матеріали, дослідивши позицію позивача за первісним позовом, дійшов висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що відповідачем не доведено фактів, які свідчать про реалізацію ним неякісного бензину, а результати лабораторних досліджень вважає неузгодженими.

Проте, зазначені твердження спростовуються наступним.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Сумській області (надалі - Інспекція) листом від 09.12.2013 року № 2864/04-12 повідомила відповідача, що за результатами лабораторних випробувань, отриманих у ході планової перевірки зразків продукції, яка реалізовувалася позивачем на АЗС, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Середина-Буда, пров. Ювілейний, 4-А, було виявлено невідповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови».

Згідно з протоколом дослідження показників якості від 15.11.2013 року № 090/13, складеного випробувальною лабораторією Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України (далі - ІБХН НАН України) зразок бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В, не відповідав вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» за такими показниками: детонаційна стійкість, густина, вміст сірки, об'ємна частка вуглеводнів (ароматичних), об'ємна частка бензолу, фракційний склад.

Безпідставними є твердження позивача про здобуття доказів реалізації неякісного бензину з порушенням процесуальних норм. Так, Інспекцією була проведена перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів позивачем при реалізації нафтопродуктів на АЗС, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Середина-Буда, пров. Ювілейний, 4-А. За результатами перевірки складений акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 22 жовтня 2013 року № 000563 та Акт відбору зразків продукції від 22 жовтня 2013 року № 000100, відповідно до яких відібрано зразок бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В, виробництва Akcina bendrova «ORLEN» Lietuva» (Judodeikiai LТ-89467 Маzeikiai, Lietuva), Литва, який реалізовувався позивачем на зазначеній АЗС.

Правомірність висновків Інспекції щодо невідповідності якості бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В, який реалізовувався позивачем на вищезазначеній АЗС, визначено постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2014 року у справі № 818/740/14, у задоволенні позову ТОВ «АСАС» про скасування постанови Інспекції від 19.02.2014 року № 04-20 було відмовлено. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.08.2014 року К/800/44250/14 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача у справі № 818/740/14.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі № 825/1888/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2014 року К/800/46186/14, в задоволенні позовних вимог позивача до Інспекції про визнання протиправними дій, які пов'язані з проведенням перевірки якості бензину, було відмовлено.

Згідно частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання позивача на встановлений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2014 року № К/800/46186/14 факт недотримання Інспекцією строків проведення експертизи не спростовують факту порушення законодавства з боку позивача, оскільки дослідивши акт відбору зразків продукції від 22 жовтня 2013 року № 000100, колегія суддів зазначила, що документ відповідає встановленим законодавством вимогам, а згідно статті 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі незгоди з результатами експертизи (випробування) суб'єкт господарювання має право оскаржити їх у суді.

Відповідно до частини третьої статі 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір вирішується судом. При цьому адміністративними судами було встановлено, що позивач не був позбавлений права провести повторну експертизу, використовуючи зразок продукції, який у нього залишився, або оскаржити результати експертизи, проведеної за ініціативою контролюючого органу, в судовому порядку. У зв'язку з цим твердження позивача про те, що необхідною умовою доведеності факту порушення є наявність не менш як двох негативних результатів експертиз, які має провести Інспекція, суперечать нормам законодавства.

Посилаючись на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2015 у справі № 920/2069/14 позивач стверджує, що він був позбавлений законного права на проведення повторних лабораторних випробувань арбітражних зразків бензину внаслідок неправомірних дій Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії національної академії наук України. Проте, позивач не скористався правом на проведення повторних лабораторних випробувань арбітражних зразків товару.

Крім того, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі № 818/740/14 встановлено, що посилання позивача на порушення строку надання проб на експертизу та, відповідно, порушення надання підприємству результатів проведення дослідження не спростовує факту невідповідності відібраного зразку бензину вимогам ДСТУ та не вплинуло на результати досліджень.

Також відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір вирішується судом. На підставі цієї норми Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 24 липня 2014 року у справі № 825/1888/14 зроблено висновок, що ТОВ «АСАС» не було позбавлене права провести повторну експертизу, використовуючи зразок продукції, який у нього залишився, або оскаржити результати експертизи в судовому порядку.

Відповідно до статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про якість, стандарти, характеристики, товарів.

Разом з цим, за інформацією позивача, наданою листом від 9 квітня 2014 року № 52 на вимогу відповідача від 27 березня 2014 року № 02-10/663, на АЗС, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Середина-Буда, пров. Ювілейний, 4-А, сертифікати та паспорти якості на нафтопродукти знаходяться на інформаційному табло АЗС, тим самим покупці постійно мають доступ до інформації про основні властивості нафтопродуктів, про вміст шкідливих речовин та відповідність встановленим стандартам.

На підтвердження цього позивачем надано копію сертифіката відповідності Серії ДІ № UА1.072/0144733-13 та додаток до нього від 5 липня 2013 року, який підтверджує відповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В, усім обов'язковим вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» (термін дії сертифікату з 5 липня 2013 року до 2 липня 2014 року). Також позивачем надано копію накладної № 4, згідно якої 11 жовтня 2013 року ним отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» (16062, Чернігівська область., Новгород-Сіверський район, с. Горбове, вул. Шевченка, 29, ідентифікаційний код 38584699) 1200 літрів бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В, що підтверджується підписом уповноваженої за довіреністю особи .

Отже, фактичними обставинами справи підтверджується, що позивач повідомляв споживачів про відповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В, усім обов'язковим вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», як це передбачено пунктом 9 Правил. Проте, результати перевірки позивача щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів підтверджують, що якість бензину, який реалізовувався споживачам на АЗС, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Середина-Буда, пров. Ювілейний, 4-А, не відповідає за кількома показниками обов'язковим вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови».

Згідно з пунктом 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13- 15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція. Проте позивачем у своїй позовній заяві не спростовано факти невідповідності бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В, який реалізовувався позивачем нормативним вимогам щодо цього виду бензину згідно ДСТУ 4839:2007 та повідомлення невизначеному колу осіб недостовірної інформації про якість товару, що могла вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

З огляду на позицію пленуму Вищого господарського суду України слід зазначити, що на ринку високооктанових бензинів у територіальних (географічних) межах Середино-Будського району Сумської області протягом 2013-2014 років існувала конкуренція між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голд-Петролеум» (Сумська обл., смт. Ямпіль, вул. Заводська, 8/6, ідентифікаційний код - 31268958). Зазначене підтверджується листами позивача від 06.02.2014 року № 16 та від 12.02.2015 року № 19 та ТОВ «Голд-Петролеум» від 19.03.2014 року № 32 та від 11.03.2015 року № 6, відповідно до яких кожен суб'єкт господарювання визнав іншого своїм конкурентом у межах Середино-Будського району Сумської області.

Згідно з визначенням у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Недобросовісною конкуренцію, відповідно до статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

А відтак, ТОВ «АСАС» та ТОВ «Голд-Петролеум», діючи на ринку роздрібної реалізації високооктанових бензинів та у територіальних межах Середино-Будського району Сумської області, зобов'язані змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над конкурентом виключно в рамках чинного законодавства та не вдаватися до вчинення дій, що визначені як недобросовісна конкуренція, зокрема, не поширювати інформацію, що вводить в оману, щодо якості бензину та його відповідності вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови». Внаслідок вчинення таких дій позивач міг отримати переваги у конкуренції на ринку, оскільки інформація про підвищену якість бензину А-95 «Premium» приваблювала потенційних споживачів та спонукала їх до придбання цього товару саме у позивача.

Наявність у позивача сертифікату відповідності Серії ДІ № UА1.072/0144733-13 та додаток до нього від 5 липня 2013 року не може переважати реалізації права інших осіб (у тому числі потенційних споживачів) на одержання достовірної інформації про товар (його основні характеристики), який фактично реалізовувався ним на АЗС у м. Середина-Буда у жовтні 2013 року.

Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 року № 46-93 (у редакції, чинній до 2014 року), відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері. Проте, результати лабораторних досліджень свідчать про невідповідність вказаним у сертифікаті відповідності Серії ДІ № UА1.072/0144733-13 вимогам саме того товару, який реалізовувався безпосередньо позивачем на АЗС (Сумська область, м. Середина-Буда, пров. Ювілейний, 4-А ) 22 жовтня 2013 року.

Безпідставним також є твердження позивача про те, що ознаками порушення конкурентного законодавства є винність, а оскільки ТОВ «АСАС» не могло знати про те, що якість бензину не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», то його дії не можна кваліфікувати як порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Згідно з пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі.

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496).

Згідно з пунктом 5.4.1 цієї Інструкції, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Отже, приймаючи бензину у постачальника (ТОВ «Дорпостач»), позивач був зобов'язаний перевірити відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. При цьому позивач зазначає, що він, купуючи у ТОВ «Дорпостач» бензин, не знав і не міг знати про те, що цей бензин не відповідає вимогам ДСТУ.

Порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі дизельним паливом, а також вимоги дотримання прав споживачів щодо належної якості цих нафтопродуктів визначено Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 14 Правил, суб'єкт господарювання повинен дотримуватися вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до частини 1 статті 6 цього закону продавець зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. За визначенням у пункті 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Відповідно до пункту 8 Правил, відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.

Окрім цього, пунктом 9 Правил передбачено обов'язок суб'єкта господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

Враховуючи викладене вище, дії позивача, які полягають у поширенні інформації про відповідність бензину автомобільного, неетильованого, А-95 «Premium», клас В, вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», яка не відповідала дійсності, правомірно кваліфіковано відповідачем як порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про якість товару, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Листом від 20.01.2015 року № 9 позивач повідомив відповідача, що його дохід від операційної діяльності за 2014 рік склав 22 млн. 136,5 тис. грн. Отже, накладена відповідачем, згідно з оспорюваним рішенням, сума штрафу дорівнює 0,3 % від отриманого позивачем у 2014 році доходу.

Адміністративною колегією відповідача під час розгляду справи № 02-06/45-2014 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу, було встановлено в діях позивача склад порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону Україні «Про захист від недобросовісної конкуренції», що було підтверджено належними доказами.

Таким чином, підстави для скасування оспорюваного рішення, визначені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відсутні.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Стосовно зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно частини третьої статті 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до наданих позивачем письмових доказів, копія рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 3 від 30.01.2015 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, отримана уповноваженим представником позивача 10.02.2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 81).

Отже, кінцевим терміном сплати позивачем штрафу є 14.04.2015 року, проте станом на дату подання зустрічного позову (22.04.2015 року) нараховані штрафні санкції позивачем сплачено не було.

Згідно з пунктом 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина перша статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду спору штраф позивачем не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином позивач, всупереч вимогам частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ухилився від сплати, накладеного на нього штрафу.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф в судовому порядку.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуюче вищевикладене, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення з позивача штрафу у розмірі 68000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» (16061, Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Дробишів, вул. Депутатська, буд. 30, ідентифікаційний код 38049131) штраф у розмірі 68000,00 грн. до загального фонду Державного бюджету України на рахунки, відкриті в управліннях Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника податків (Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС») за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106.

Стягувач: Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (40035, м. Суми, вул. Харківська, буд. 30/1, ідентифікаційний код 21119343).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» (16061, Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Дробишів, вул. Депутатська, буд. 30, ідентифікаційний код 38049131) в доход державного бюджету України (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 1827,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.05.2015 року.

Суддя П.І. Левченко