Ухвала суду № 44097869, 23.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"23" квітня 2015 р. Справа № 911/1094/15

Суддя господарського суду Київської області Саванчук С.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро",

17600, Чернігівська обл., Варвинський р-н, смт Варва, вул. Шевченка, буд. 82, кім. 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Гарант",

09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Карла Маркса, буд. 48, кв. 6

про стягнення 52 567, 67 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

встановила:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 52 567, 67 грн., з яких: 48 000,00 грн. основного боргу та 4 567,67 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки Д-5 кормолінії на умовах відстрочення платежу від 17.09.2014 № 72-УМ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8072/15 від 09.04.2015) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2015.

У судове засідання 09.04.2015 представники сторін не з'явились, вимог ухвали суду від 19.03.2015 не виконали, розгляд справи відкладено на 23.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9227/15 від 21.04.2015) надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, у якій заявлено про припинення провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення 48 000,00 грн. основного боргу, у зв'язку з його сплатою відповідачем.

У судове засідання 23.04.2015 представники сторін не з'явились, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

За результатами дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Отже, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто, не залежних від позивача обставин, унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому, береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.

З огляду на статтю 33 Господарського процесуального кодексу України, докази позовних вимог подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України. У разі неповідомлення позивачем причин неподання доказів, суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що згідно з частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази, сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому, обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Пунктом 2.3. цієї ж постанови передбачено, що, якщо стороною у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі, на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази, нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, всього на суму 108 000,00 грн., що підтверджується наданою у матеріали справи видатковою накладною від 01.10.2014 № ФАГ00000621 на суму 108 000,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток, а відповідач, за довіреністю від 30.09.2014 № 23, вказаний товар отримав.

Як зазначається позивачем, після поставки товару, відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 60 000,00 грн., що позивач підтверджує копіями платіжних доручень від 19.09.2014 № 243, від 17.10.2014 № 253, від 29.12.2014 № 29.

При цьому, судом враховано, що у призначені платежу вказано - часткова оплата згідно рах. № 399 від 18.09.2014, а у матеріалах справи відсутні будь-які рахунки, з огляду на що, ухвалою господарського суду Київської області про порушення провадження у даній справі від 19.03.2015 - витребувано у позивача рахунки-фактури, що складались між сторонами у спірних правовідносинах, проте, вони не надані позивачем.

Представник позивача не з'явився у судові засідання, через канцелярію суду (вх. № 9227/15 від 21.04.2015) позивачем подано заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з тим, що 02.04.2015, тобто, після порушення провадження у справі ухвалою суду від 19.03.2015, відповідачем сплачено заборгованість перед позивачем у розмірі 48 000,00 грн., що позивач підтверджує копією платіжного доручення від 02.04.2015 № 51.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Проте, як встановлено судом, до матеріалів справи, на підтвердження сплати відповідачем основного боргу, після порушення провадження справі, надано платіжне доручення від 02.04.2015 № 5, в якому відсутні обов'язкові реквізити, а саме: підпис платника та відбиток печатки банку про отримання коштів.

Окрім того, у призначенні платежу даного платіжного доручення, зазначено рахунок № 1876, який відсутній у матеріалах справи, копія вищезазначеного платіжного доручення не вірно завірена, а саме: не містить прізвища, ініціалів та посади особи, що засвідчувала документ та її підпис.

При вирішенні питання на належність та допустимість вищезазначеного доказу, судом враховано правову позицію, що викладена у підпункті 2.2. пункту 2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, де зазначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України). Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Для встановлення наявності заборгованості відповідача перед позивачем та сум часткових сплат, судом витребувано у позивача - довідки з банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, за весь період спірних правовідносин з відповідачем, з інформацією про надходження (дата, розмір, призначення платежу) або ненадходження грошових коштів від відповідача, підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитком її печатки. Проте, дані довідки суду не надано.

Окрім того, позивачем надано в матеріали справи акт звірки взаємних розрахунків. Проте, даний доказ не береться судом до уваги, у зв'язку з тим, що він не є первинним бухгалтерським документом, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, відповідно до вимог статтей 32-36 Господарського процесуального кодексу України, суд не може встановити належними та допустимими доказами наявність або відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, її розмір та відношення до неї часткових оплат, про які вказує позивач.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, строк вирішення спору у даній справі сплинув, крім того, позивач неодноразово повідомлений про вимоги суду, клопотань про відкладення розгляду спору для надання ним доказів своїх вимог, позивачем не заявлялось, натомість, заявлено клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представника позивача, а, зважаючи на вищевикладені висновки суду, спір за наявними матеріалами справи не може бути вирішеним.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 6 Європейської конвенції з прав людини та статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Зважаючи на викладене, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду у загальному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою в разі залишення заяви без розгляду, крім випадків, якщо така заява залишена без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі, й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

При вирішенні питання про повернення сплаченої суми судового збору судом враховано правову позицію, викладену у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

При вирішенні питання про розподіл господарських витрат, судом враховано, що явку представника позивача було визнано обов'язковою лише ухвалою суду від 19.03.2015 у судове засідання 09.04.2015, а інші ухвали суду про призначення судових засідань не містять таких вимог.

Крім того, з огляду на вищевикладені висновки суду, неможливість розгляду даної справи викликана відсутністю письмових доказів: рахунків і довідок та не пов'язана з необхідністю отримання судом усних пояснень представника чи його неявкою у судові засідання.

Зважаючи на вказане, судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету на підставі пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтею 44, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" про стягнення 52 567,67 грн. залишити без розгляду.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" (17600, Чернігівська обл., Варвинський р-н, смт Варва, вул. Шевченка, буд. 82, кім. 5, код ЄДРПОУ 39057541) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., що сплачений згідно з платіжного доручення від 12.03.2015 № 1032.

Суддя С.О. Саванчук