Рішення № 44097379, 27.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/57/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015 Справа № 908/1407/15-г

за позовом: Приватного підприємства "Торговий дім "Металург" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9/12)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Тех" (69035, м.Запоріжжя, пров. Кам'яний, буд. 8, оф.33)

про стягнення 181714,40 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Скосарев П.В., довіреність № б/н від 21.01.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

Приватне підприємство "Торговий дім "Металург" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 181714,40 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Тех", в тому числі: 154809,52 грн. основного боргу, 4988,67 грн. пені, 4194,25 грн. інфляційних втрат та 15480,96 грн. штрафу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідачем не виконані, заборгованість за договором складає 154809,52 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2015 р. порушено провадження у справі №908/1407/15-г, присвоєно справі номер провадження 30/57/15, розгляд якої призначено на 14.04.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті. У зв'язку із хворобою судді Кагітіної Л.П. судове засідання було перенесено на 27.04.2015 р.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві.

До початку судового засідання від позивача надійшли додаткові пояснення та уточнення позовних вимог, в яких позивач повідомляє, що після порушення провадження у справі відповідачем було частково сплачено вартість отриманого товару, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 982 від 30.03.2015 р. на суму 30000,00 грн. Просить суду стягнути з відповідача 124809,52 грн. основного боргу, 4988,67 грн. пені, 4194,25 грн. інфляційних втрат та 15480,96 грн. штрафу.

Заява про зменшення позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Тех" заборгованості за договором № 16/11-17 від 16.11.2014 р. в розмірі 124809,52 грн. основного боргу, 4988,67 грн. пені, 4194,25 грн. інфляційних втрат та 15480,96 грн. штрафу.

Відповідач вимоги ухвал суду від 04.03.2015 р. та від 14.04.2015 р. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив. По дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.04.2015 р. місцезнаходженням ТОВ «Інтеграл-Тех» є: 69035, м. Запоріжжя, пров. Кам'яний, 8, офіс 33, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 04.03.2015 про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 14.04.2015 р. та від 14.04.2015 р. про відкладення розгляду справи на 27.04.2015 р., були направлені судом на адресу відповідача, визначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР наявний у матеріалах справи). Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.04.2015 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2014 р. між Приватним підприємством «Торговий дім «Металург» (Постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл-Тех» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 16/11-17 (надалі - Договір), відповідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця металопродукцію (Товар) в строки та на умовах, передбачених у Договорі, а Покупець зобов'язався оплатити вартість Товару та прийняти його у відповідності з умовами Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору, відомості про товар, а саме: ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура Товару що постачається - відповідно до наданим специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.6. Договору Постачальник забезпечує доставку згідно умов, що зазначені у наданих специфікаціях по кожній поставці товару, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору Покупець здійснює оплату згідно до умов зазначених у наданих специфікаціях по кожній поставці товару, що є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з умовами Договору та діючого законодавства України.

Відповідно до п. 5.2 Договору за прострочку строків оплати Товару, встановлених цим договором та додатками до нього, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 2,0% від суми даного договору за кожний день прострочення. Крім сплати пені Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в даному договорі та додатках до нього строки.

Пунктом 5.3 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати, зазначених в п.п. 3.3 даного договору Постачальник має право у односторонньому порідку збільшувати ціну поставленого товару на +18%.

У зв'язку з підвищенням вартості поставленого металопрокату та простроченням строків оплати товару відповідачем, вартість Товару було збільшено, про що відповідач був повідомлений листом №0902/0157 від 09.02.2015 р.

За визначенням п. 9.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Специфікацією № 1 до договору № 16/11-17 від 16.11.2014 р. визначено, що Покупець повинен здійснити повний розрахунок до 29.12.2014 року. Крім того, в зазначеною Специфікацією сторони узгодили вартість транспортно-експедиційних послуг в сумі 2400,00 грн..

Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 479 від 09 грудня 2014 року та № 563 від 24 грудня 2014 року Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято Товар на загальну суму 259538,42 грн. та надані транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 2400,00 грн.

При отриманні Товару, претензій по кількості та якості у відповідача не виникало, що підтверджується підписом повноважного представника Покупця на видаткових накладних.

Як вказує позивач, в порушення умов договору відповідач здійснив оплату частково та з порушенням строків зазначених у Специфікації № 1: 23.12.2014 р. здійснена оплата у розмірі 30000,00 грн. та 30.12.2014 р. здійснена оплата у розмірі 100000,00 грн.

23.02.2015 р. позивачем направлено відповідачу лист № 06/15П з вимогою сплатити залишок вартості отриманого від нього товару в розмірі 154809,52 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл-Тех» 149473,40 грн. заборгованості, в т.ч.: 214809,52 грн. основного боргу, 4988,67 грн. пені, 15480,96 грн. штрафу та 4194,25 грн. інфляційних втрат, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу Товару, а обов'язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних: 479 від 09.12.2014р. та № 563 від 24.12.2014 р. (арк. справи 18, 21), позивачем на виконання своїх договірних зобов'язань було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 259538,42 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на цих накладних.

Також, Актами надання послуг № 482 від 09.12.2014 р. та № 566 від 24.12.2014 р. (арк. справи 19, 22) відповідачем прийнято надані позивачем транспортно-експедиційні послуги в сумі 2880,00 грн. (з ПДВ) за кожним актом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Специфікацією № 1 до договору № 16/11-17 від 16.11.2014 р. сторони визначили, що Покупець повинен здійснити повний розрахунок до 29.12.2014 року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором.

Згідно з наданими позивачем уточненнями позовних вимог та поясненнями представника позивача у судовому засіданні, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми боргу, на момент розгляду справи заборгованість останнього за договором складає 124809,52 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.02.2015 р. заборгованість відповідача за Договором перед позивачем становить 154809,52 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача 124809,52 грн. заборгованості за отриманий за договором товар і задовольняє їх в повному обсязі.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4988,67 грн. пені, 15480,96 грн. штрафу та 4194,25 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги про стягнення пені розраховано та заявлено позивачем на підставі 5.2 Договору та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тобто, розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою, як то вимагає Закон. Нарахування штрафу також обумовлено п. 5.1 Договору.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 4988,67 грн. та 15480,96 грн. штрафу.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" надані позивачем розрахунки пені, штрафу та втрат від інфляції, суд дійшов до висновку, що вони складені відповідно до вимог чинного законодавства і є обґрунтованими.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 4988,67 грн. пені, 15480,96 грн. штрафу та 4194,25 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо оплати отриманого від позивача товару.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 124809,52 грн. основного боргу, 4988,67 грн. пені, 15480,96 грн. штрафу та 4194,25 грн. інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 2989,47грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог) покладаються на відповідача оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Також, враховуючи прийняття заяви позивача щодо зменшення розміру позовних вимог, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача суми в загальному розмірі 149473,40, тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати - 2 відсотки ціни позову, що складає 2989,47 грн.

Згідно платіжного доручення № 902 від 27.02.2015 р. позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено суму 3634,29 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 644,82 грн.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; <…>.

За таких обставин, судовий збір в сумі 644,82 грн., зайво сплачений Приватним підприємством «Торговий дім Металург» платіжним дорученням № 902 від 27.02.2015 р. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Торговий дім «Металург» (м.Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл-Тех» (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл-Тех» (69035, м.Запоріжжя, пров. Кам'яний, буд. 8, оф. 33, код ЄДРПОУ 32923554; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Металург» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9/12, код ЄДРПОУ 39244489; р/р 26001050251094 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 124809 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 52 коп. основного боргу, 4988 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 67 коп. пені, 15480 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 96 коп. штрафу, 4194 (чотири тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 25 коп. інфляційних втрат та 4854 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 42 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати ухвалу про повернення Приватному підприємству «Торговий дім Металург» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9/12, код ЄДРПОУ 39244489) суми 644 (шістсот сорок чотири) грн. 82 коп. зайво сплаченого платіжним дорученням № 902 від 27.02.2015 р. судового збору.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.05.2015 р.