Рішення № 44097290, 23.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/67/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015 Справа № 908/1647/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь Донецької області, вул. Левченка, 1)

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця" (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68)

про стягнення 6785,20 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Шевелев В.Г., довіреність №09/38 від 01.01.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 6785,20 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.. 110 Статуту залізниць України та умови укладеного договору. Вказує, що на станції Маріуполь-Сортировочний при перевірці маси вантажу в результаті переваження позивачем було виявлено недостачу у піввагоні №58585647 в кількості 1450 кг, у піввагоні № 60458734 в кількості 1550 кг, у піввагоні № 59957290 в кількості 1600 кг на загальну суму 6785,20 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1647/15-г, присвоєно справі номер провадження № 30/67/15, розгляд якої призначено на 23.04.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав доводи позовної заяви та надав додаткові письмові пояснення по суті спору, в обґрунтування яких посилається на ст. 110 Статуту залізниць України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проти позову заперечив про що надав відзив від 21.04.2015 р., в обґрунтування заперечень посилається на ст. 24 Статуту залізниць України та зазначає, що залізниця має право, а не обов'язок перевіряти правильність відомостей зазначених у накладних. Під час огляду вагонів на станції призначення було виявлено шапкоподібне навантаження, маркування вапном, у вагоні №58585647 заглиблення над 7 люком 1200х300х300 мм, у вагоні № 59957290 заглиблення над 7 люком 1200х300х300 мм, у вагоні №60458734 заглиблення з 1 по 7 люка 6200х300х200 мм. Вагони прибули у технічно справному стані, маркування порушено частково. Вказані обставини зафіксовані у акті загальної форми від 08.11.2014 р. №1-189, комерційних актах від 09.11.2014 р. №БН 723246/766, БН 723247/767, БН 723248/768.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Листом Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 20.01.2015 р. №04-16-83 повідомлено про припинення приймання поштових відправлень на/з території Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з тим, що відповідач знаходиться у м. Донецьк, господарським судом Запорізької області складено відповідний акт від 17.03.2015 р. про неможливість направлення кореспонденції відповідачу.

Крім того, судом прийнято до уваги положення:

а) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції" (інформаційний лист ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14);

б) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.14 № 01-06/2051/14 "Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції" згідно з якими:

- учасник судового процесу (п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.14 №01-06/2051/14), який знаходиться на території проведення АТО, вважається належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому (…) згідно із ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Інформація про час та місце розгляду справи № 908/1647/15-г була розміщена судом на офіційному веб-порталі "Судова влада України" 19.03.2015 р. в розділі "Новини та події суду", що підтверджується роздрукованими (долучено судом до матеріалів справи) витягами із вказаного офіційного веб-порталу під заголовком: "До уваги Державного підприємства "Донецька залізниця" по справі №908/1647/15-г".

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи передбачені чинним ГПК України, а також інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.14 № 01-06/2052/14 "Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.14 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку із проведенням АТО" щодо повідомлення учасників судового процесу, які знаходяться на території проведення АТО. І вказане, відповідно до змісту наведеного вище інформаційного листа від 01.12.14 № 01-06/2052/14, виключає підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на п. 2 ч. 3 ст. 104 (п. 2 ч. 2 ст. 10110) ГПК України в частині того, що справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 23.04.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2014 р. за залізничною накладною №53550208 Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" відправлено зі станції Авдіївка Донецької залізниці на адресу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (вантажоодержувач, позивач у справі) на станцію призначення Маріуполь-Сортировочний залізниці перевізником Державне підприємство "Донецька залізниця" (відповідач у справі) двадцять один вагон з вантажем - кокс доменний, загальною масою 897600 кг, зокрема у вагоні №58585647 - 42150 кг, тара 23700 кг, у вагоні № 60458734 - 41250 кг, тара 23000 кг, у вагоні №59957290 - 45400 кг, тара 23500 кг.

09.11.2014 р. по прибуттю на станцію призначення Маріуполь-Сортировочний на підставі акту загальної форми №1-189 від 08.11.2014р. Донецькою залізницею здійснювалось комісійне переважування вагонів та складено комерційні акти БН №723246/766 від 09.11.2014 р., БН №723247/767 від 09.11.2014 р., БН №723248/767 від 09.11.2014 р про нестачу ватажу у на піввагонах №58585647, № 60458734, №59957290.

Згідно комерційного акту БН №723246/766 від 09.11.2014 р. маса вантажу вагону №58585647 зазначена відправником на електронних вагах: брутто - не зазначено, тара 23700кг, нетто - 42150 кг. Під час переважування вага вантажу виявилась: брутто - 64400 кг, тара з бруса - 23700 г, нетто - 40700 кг, що менше за зазначене в накладній на 1450 кг. Погрузка у вагоні «шапкообразная». Поверхня вантажу маркована вапном одною смугою. Над 7 люком міститься вибоїна розміром 1200х300х300 мм в глибину вагону. Маркування частково порушено. Вагон прибув в технічно справному стані. Люка, двері, закриті справні.

Згідно комерційного акту БН №723247/767 від 09.11.2014 р. маса вантажу вагона №60458734 зазначена відправником на електронних вагах: брутто - не зазначено, тара 23000кг, нетто - 41250 кг. Під час переважування вага вантажу виявилась: брутто - 62700 кг, тара з бруса - 23000 кг, нетто - 39700 кг, що менше за зазначене в накладній на 1550 кг. Погрузка у вагоні "шапкообразная". Поверхня вантажу маркована вапном одною смугою. З 1-го 7 люка міститься вибоїна розміром 6200х300х200 мм в глибину вагону. Маркування частково порушено. Вагон прибув в технічно справному стані. Люка, двері, закриті справні.

Згідно комерційного акту БН №723248/767 від 09.11.2014 р. маса вантажу вагона №59957290 зазначена відправником на електронних вагах: брутто - не зазначено, тара 23500кг, нетто - 45400 кг. Під час переважування вага вантажу виявилась: брутто - 67300 кг, тара з бруса - 23500 кг, нетто - 43800 кг, що менше за зазначене в накладній на 1600 кг. Погрузка у вагоні "шапкообразная". Поверхня вантажу маркована вапном одною смугою. Над 7 люком міститься вибоїна розміром 1200х300х300 мм в глибину вагону. Маркування частково порушено. Вагон прибув в технічно справному стані. Люка, двері, закриті справні.

За доводами позивача, внаслідок невиконання відповідачем покладених на нього законом та договором перевезення цивільно-правових зобов'язань в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу, позивачу заподіяно збитки у вигляді нестачі вантажу у піввагонах №58585647, №60458734, №59957290 у розмірі 4600 кг, що з урахуванням вартості втраченого вантажу становить 6785,20 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" 6785,20 грн. збитків, які виникли в результаті несхоронності вантажу при перевезенні, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічний припис містить ст. 307 ГК України.

Частина 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ст. 908 ЦК України, визначає, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та ін. нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, передбачені Статутом залізниць України (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.99 № 457).

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з ін. видами транспорту.

Накладна, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, є основним перевізним документом встановленої форми і надається залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Аналогічне викладено в Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р.

Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (Правила приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).

У статті 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно до п. 100 Статуту залізниць України, залізниці повинні забезпечувати своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Згідно з ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. У разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Фактичні обставини справи свідчать, що під час перевезення Державним підприємством "Донецька залізниця" вантажу, який був адресований Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", комерційними актами БН №723246/766 від 09.11.2014 р., БН №723247/767 від 09.11.2014 р., БН №723248/767 від 09.11.2014 р. встановлено нестачу ватажу у піввагонах №58585647, №60458734, №59957290.

Умовами п. 113 Статуту залізниць України визначено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Пунктом 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

Факт нестачі вантажу у вагонах №58585647 у кількості 1450 кг, № 60458734 у кількості 1550 кг, №59957290 у кількості 1600 кг засвідчені складеними залізницею комерційними актами БН №723246/766 від 09.11.2014 р., БН №723247/767 від 09.11.2014 р., БН №723248/767 від 09.11.2014 р., оригінали яких містяться в матеріалах справи. Разом з тим, у вказаних актах зазначено, що при повторному переважуванні вагонів недостача вантажу підтвердилася.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 р. зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Досліджені у судовому засіданні вищенаведені письмові докази свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вантажу та вагону залізницею на станції відправлення, вантаж був прийнятий нею до перевезення без зауважень.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах - вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані;.

Згідно з рахунком-фактурою № 9075457 від 06.11.2014 року ціна коксу доменного становить 3800,28 грн. з ПДВ за 1 тонну.

Маса встановленої недостачі вантажу у напіввагоні № 58585647 - 1450 кг. Позивач, розраховуючи суму збитків, застосовує ціну вантажу (коксу доменного) - 3800,28 грн. з ПДВ. Відповідно вага піввагону з урахування природної втрати 42150кг (вага піввагону за документом) х 2% = 843 кг. Відповідно, вартість вантажу, якого не вистачає у вказаному вагону із розрахунку 3800,28 грн. х (1450 кг (маса недостачі вантажу) - 843 кг (вага піввагону з урахуванням природної втрати) становить 1400,21грн.

Маса встановленої недостачі вантажу у напіввагоні № 60458734 - 1550 кг. Відповідно вага піввагону з урахування природної втрати 41250кг (вага піввагону за документом) х 2% = 825 кг. Вартість вантажу, якого не вистачає у вказаному вагону із розрахунку 3800,28 грн. х (1550 кг (маса недостачі вантажу) - 825 кг (вага піввагону з урахуванням природної втрати) становить 2755,20 грн.

Маса встановленої недостачі вантажу у напіввагоні № 59957290 - 1600 кг. Відповідно вага піввагону з урахування природної втрати складає 45400кг (вага піввагону за документом) х 2% = 908 кг. Вартість вантажу, якого не вистачає у вказаному вагону із розрахунку 3800,28 грн. х (1600 кг (маса недостачі вантажу) - 908 кг (вага піввагону з урахуванням природної втрати) становить 2629,79 грн.

Загальна сума недостачі у вагонах № 58585647, № 60458734, № 59957290 складає 1400,21 грн. +2755,20 грн. +2629,79 грн. = 6785,20 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки суми збитків, суд дійшов до висновку, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в межах заявлених в позові сум.

За таких обставин, враховуючи, що позивач здійснив розрахунок завданих йому збитків у відповідності до умов п. 114 Статуту залізниць України, виходячи з дійсної вартості вантажу, щодо якого виявлено нестачу, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" 6785,20 грн. збитків, які виникли в результаті несхоронності вантажу при перевезенні є обґрунтованими, а тому задовольняються судом повністю.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд.68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь Донецької області, вул. Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) 6785 (шість тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 20 коп. збитків та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.04.2015 р.