Ухвала суду № 44095682, 28.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2015 року

справа № П/811/2401/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремконсалт" до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 02 липня 2013 року №0001512250, №0001522250, №0001532250.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відносини позивача з його контрагентом мали реальний характер. Отримання товару (робіт, послуг) та їх подальше використання позивачем у власній господарській діяльності підтверджено наявними в справі доказами. Також у справі містяться усі необхідні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що згідно податкової звітності ПП «Інбудтранс» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, офісних та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення підприємством основного виду діяльності.

Учасники процесу в судове засідання не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В порядку ст. 41 КАС України судове засідання не фіксується технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинах з ПП “Інбудтраст” за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої складено акт №64/22-5/37297869 від 08.05.2013 р. (а.с.11-27).

За результатами перевірки складено акт, в якому зазначені порушення:

1. перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ПП “Інбудтраст” не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій;

2. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством: занижено податок на прибуток на загальну суму 5895 грн., в тому числі: за 1-й квартал 2011 року на суму 5895 грн.; завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування на загальну суму 19337 грн., в тому числі: за 1-й квартал 2011 року на 19337 грн.;

3. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 8583 грн., в тому числі за січень 2011 року - 853 грн..

На підставі акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 року:

- №0001512250 про збільшення позивачу суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 8584 грн., у тому числі 8583 грн. основного платежу та 1 грн. - штрафної (фінансової) санкції (штрафу) (а.с.7);

- №0001522250 про збільшення позивачу суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 5896 грн., у тому числі 5895 грн. основного платежу та 1 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу) (а.с.8);

- №0001532250 про зменшення розміру від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011р. на 19337 грн. (а.с.9).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв на час виникнення спірних правовідеосин, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов’язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, у відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено порядок складання та вимоги до податкової накладної.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно матеріалів справи 03.01.2011 р. між позивачем (Орендар) та ПП "Інбудтраст" (Орендодавець) укладено договір оренди №26, згідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове володіння лебідку електричну, вібратори, машину мозаїчно-шліфувальну (а.с.84-85). Виконання умов договору підтверджено актом оренди обладнання від 31.01.2011 р. (а.с.86). ПП "Інбудтраст" виписано позивачу податкову накладну №26 від 31.01.2011 р. на загальну суму 39556,69 грн., в т.ч. ПДВ 6592,78 грн. (а.с.87).

Також, 03.01.2011 р. між позивачем (Покупець) та ПП "Інбудтраст" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов’язувався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити, 16,830 куб.м. бетону М 150, за ціною 11 943,31 грн., у т.ч. ПДВ - 1 990,55 грн. (а.с.106-108).

Отримання товару за цим Договором підтверджено видатковою накладною №РН-0000029 від 03.01.2011 р. (а.с.88). ПП "Інбудтраст" виписано позивачу податкову накладну від 31.01.2011 р. №29 на загальну суму 11 943,31 грн., в т.ч. ПДВ 1 990,55 грн. (а.с.89).

Податкові накладні, отримані від ПП "Інбудтраст", відображено позивачем у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року (а.с.92-93) та включено до складу податкового кредиту з ПДВ у січні 2011 року (а.с.102). Оплата товару (робіт, послуг) підтверджена випискою по особовому рахунку та карткою рахунку 631 (а.с.109-110).

З аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ПП "Інбудтраст", що підтверджуються відповідними документами, можна дійти висновку, що позивачем, дотримано всіх обов’язкових вимог закону, пов’язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов’язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Разом з тим, наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

При цьому, сам факт використання позивачем товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання укладених з ПП "Інбудтраст" договорів, підтверджується наявними в справі первинними бухгалтерськими документами.

Основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, інші роботи із завершення будівництва, інші спеціалізовані будівельні робот, н.в.і.у. (а.с.39). Відповідно до Ліцензії №558882 від 19.10.2010 р., виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області, позивач має право здійснювати будівельні та монтажні роботи; зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд; роботи з опорядження конструкцій та устаткування; монтаж внутрішніх інженерних систем, мереж, приладів і засобів вимірювання; захист конструкцій, устаткування та мереж (а.с.90-91).

Отриманий від ПП "Інбудтраст" товар (роботи, послуги) використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за січень 2011 р., актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 р., складених позивачем, як генпідрядником, та ВАТ "Кіровоградський хлібозавод", як замовником (а.с.94-98).

ПП "Інбудтраст" зареєстровано як юридична особа (а.с.69-71) та як платник ПДВ.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що податковим органом не надано доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб’єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не надано доказів того, що договори, сторонами яких є позивач та ПП "Інбудтраст", укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Колегія суддів апеляційної інстанції, в силу досліджених матеріалів справи, вважає, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень не доведено той факт, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.

Слід зазначити, що за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу грошове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 8 583 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0001512250 від 02.07.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіркою встановлено, що за 1-й квартал 2011 р. позивачем задекларовано валових витрат у сумі 80 032 грн.. При цьому, перевіркою повноти визначення валових витрат, що враховуються при обчислені об’єкта оподаткування за перевіряємий період встановлено їх завищення всього в сумі 42 917 грн., у т.ч. за 1-й квартал 2011 р. на суму 42 917 грн.. Отже, на думку податкового органу, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевіряємий період встановлено: завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на загальну суму 19 337 грн., в т.ч. за 1-й квартал 2011 р. на 19 337 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 5 895 грн., в т.ч. за 1-й квартал 2011 р. на 5 895 грн..

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (чинного на день виникнення спірних правовідносин), далі - Закон №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

При цьому, за приписами п.п.5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-ІУ. Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно вимог п.138.1 ст.138 ПК України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Тобто, з огляду на норми як Закону №334/94-ВР так і Податкового кодексу України, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, досліджуючи матеріли справи можна дійти висновку, що фінансово-господарські відносини позивача та ПП "Інбудтраст" мали реальний характер; отримання товару (робіт, послуг) та їх подальше використання позивачем у власній господарській діяльності підтверджено наявними в справі доказами. ПП "Інбудтраст", станом на день виникнення спірних правовідносин, було зареєстровано як юридична особа, отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що висновки податкового органу про заниження податку на прибуток на суму 5 895 грн. та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування на суму 19 337 грн. за 1-й квартал 2011 року є такими, що не підтверджені будь-якими доказами.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремконсалт" до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна