Ухвала суду № 44093629, 07.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 731/686/13-к провадження № 11-кп/795/379/2015 Категорія - ч.2 ст.368 КК України Головуючий у 1 інстанції Павлов В.Г. Доповідач Карнаух А. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді - Карнауха А.С.,

суддів - Навозенко Л.С., Сердюка О.Г.

при секретарі - Дудко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12013260020000165 від 25.06.2013 року, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2013 року,

про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки села Бережівка Ічнянського району Чернігівської області, громадянки України, українки, одруженої, працюючої спеціалістом землевпорядником Варвинської селищної ради Чернігівської області, раніше не судимої,

яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України,

з участю:

прокурора - Карпуся І.М.

обвинуваченої - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_1 порушила питання про скасування вироку Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2013 року та виправдання її за пред'явленим обвинуваченням.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1, прокурор відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Чернігівської області, вважав скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з підстав невідповідності зазначених в ній мотивів фактичним обставинам провадження, а вирок місцевого суду таким, що має залишатись без змін.

Вироком Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2013 року визнано винуватою:

ОСОБА_1 за частиною 2 статті 368 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1400 неоподаткованих мінімумів громадян в сумі 23800 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 роки.

Питання про речові докази вирішено в порядку статті 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат на проведення хіміко-криміналістичної експертизи в сумі 1101 грн. 24 коп.

Запобіжний захід у вигляді застави постановлено залишити без змін до набрання вироком законної сили.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачена ОСОБА_1 вказала на відсутність в її діях складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України, а також на істотні порушення вимог кримінального-процесуального кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції, виконуючи службові обов'язки спеціаліста-землевпорядника Варвинської селищної ради, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування 7 категорії 13 рангу, обвинувачена ОСОБА_1, з метою збагачення та переслідуючи корисливий мотив, погодилась сприяти ОСОБА_2 в позитивному розгляді питання щодо надання останньому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на встановлення земельного сервітуту для встановлення торгівельного кіоску на вулиці АДРЕСА_2 за умови надання їй неправомірної вигоди в розмірі 6500 грн.

26 червня 2013 року, під час засідання постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва, екології та природних ресурсів Варвинської селищної ради ОСОБА_1 повідомила членів комісії про можливість надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту для встановлення тимчасової споруди.

Після прийняття 27 червня 2013 року, Варвинською селищною радою Чернігівської області, рішення про надання ОСОБА_2 необхідного йому дозволу, ОСОБА_1 в телефонній розмові повідомила йому про це, і зазначила про необхідність передачі їй мобільного телефону.

02 липня 2013 року, близько 18 години, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі Варвинської селищної ради Чернігівської області, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 передала ОСОБА_2 копію рішення Варвинської селищної ради Чернігівської області від 27 червня 2013 року про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту для встановлення тимчасової споруди, площею 0,0015 га в АДРЕСА_2, для здійснення підприємницької діяльності, і отримала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 6500 грн. і мобільного телефону "SAMSUNG GALAXY", вартістю 1095 грн.

Одразу після отримання зазначених грошових коштів і матеріальних цінностей, ОСОБА_3 була затримана працівниками правоохоронних органів на місці злочину.

Заслухавши доповідача, обвинувачену, яка просила задовольнити подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав; прокурора, котрий просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідивши обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи та перевіривши зібрані в кримінальному провадженні докази, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Посилання обвинуваченої ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на пункт 2 примітки до статті 368 КК України, в якій дається визначення службовим особам, що займають відповідальне і особливо відповідальне становище не заслуговує на увагу, оскільки зазначена примітка визначає суб'кт частини 4 і 5 статті 368 КК України і не має жодного відношення до частини 2 статті 368 КК України, яка інкримінується обвинуваченій.

Твердження ОСОБА_1 про відсутність доказів на підтвердження вимагання нею хабара у ОСОБА_2 не мають під собою обґрунтованих підстав, оскільки "вимагання хабара" не є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України в редакції, яка була чинна на момент вчинення злочину.

Дії ОСОБА_1 не кваліфікувались як вимагання хабара, ні під час досудового слідства, що підтверджується обвинувальним актом від 29 липня 2013 року (т.1, а.п.2-4), згідно якого їй висунуто обвинувачення в одержанні службовою особою для себе неправомірної вигоди, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого ОСОБА_1 службового становища, ні під час судового слідства.

Щодо посилання ОСОБА_1 на відсутність владних повноважень і можливості одноосібного прийняття рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розміщення торгівельного кіоску, то під час досудового розслідування та судового розгляду таке обвинувачення їй також не пред'являлось.

Доводи обвинуваченої в апеляційній скарзі про відсутність в її діях складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України (в редакції дійсній на момент скоєння кримінального правопорушення) є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими під час судового розгляду доказами, які у відповідності до статті 94 КПК України були оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_1, знаючи про його звернення до селищної ради з проханням виділити земельну ділянку для розміщення торгівельного приміщення, запропонувала власну допомогу в оперативній реалізації його намірів, за умови надання їй грошових коштів в розмірі 6500 грн. Він погодився на умови спеціаліста селищної ради та написав заяву, в запропонованій нею формі, про надання йому дозволу на розміщення торгівельного павільйону для розгляду на сесії селищної ради. Необхідні графічні матеріали до заяви обвинувачена долучала самостійно.

В матеріалах кримінального провадження мається копія заяви ОСОБА_2 від 20.06.2013 року на адресу Варвинської селищної ради про надання дозволу на розміщення торгівельного павільйону через встановлення земельного сервітуту (т.1, а.п.111).

Як вбачається з протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва, екології та природних ресурсів, вже 21 червня 2013 року було вирішено питання про запропонування 31 сесії шостого скликання Варвинської селищної ради надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту ОСОБА_2 (т.1, а.п.113).

Рішенням Варвинської селищної ради від 27 червня 2013 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту (т.1, а.п.118).

Свідок ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_1 21.06.2013 року на засіданні очолювальної ним комісії з питань земельних відносин, будівництва, екології та природних ресурсів, не будучи членом комісії, була присутня на засіданні та повідомила присутнім про наміри ОСОБА_2 орендувати земельну ділянку для розміщення торгівельного приміщення. Окрім того, обвинувачена проінформувала про відсутність будь-яких обтяжень щодо вказаної ділянки та надала відповідні графічні матеріали.

Допитаний в судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_5 показав, що до нього, як секретаря Варвинської селищної ради, після прийняття сесією рішення за № 7-31/13 від 27.06.2013 року особисто звернулась обвинувачена та попросила надати їй відповідну копію рішення для передачі в подальшому заявникові ОСОБА_2, який з її слів повинен був приїхати з м. Прилуки.

Свідок ОСОБА_6 зазначив, що до нього, як архітектора, зателефонувала ОСОБА_1 з проханням допомогти їй у виборі земельної ділянки для подальшого розміщення на ній торгівельного приміщення підприємцем з м. Прилуки. Під час зустрічі з обвинуваченою, він заперечив щодо можливості розміщення ларька в запропонованою нею місці, та запропонував спочатку надати фотографії відповідної конструкції, а потім вже вирішувати питання по суті. Незабаром до нього знову зателефонувала обвинувачена і запропонувала оглянути іншу земельну ділянку, оренда якої закінчилась та попросила терміново надати графічні матеріали з відповідним його погодженням. Оскільки він на той час перебував у відпустці, то не надавав погоджених графічних матеріалів ані обвинуваченій, ані ОСОБА_2, а відтак і підстав для розгляду постійною комісією з питань земельних відносин та селищною радою відповідного питання щодо надання заявникові дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою не було.

Допитані в судовому засіданні місцевого суду свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що вони були присутні в якості понятих під час надання ОСОБА_2 працівниками правоохоронних органів грошових коштів в сумі 6500 грн., які були помічені спеціальною речовиною, та мобільного телефону «SAMSUNG-GALAXY», для проведення оперативних слідчих дій на території смт. Варва, а також під час затримання обвинуваченої, яка, їдучи на велосипеді, викинула пакет, що був при ній, та намагалась втекти. Працівниками міліції її було затримано та виявлено пакет з грошовими коштами в сумі 6500 грн. та мобільний телефон марки «SAMSUNG-GALAXY». Обвинувачена визнавала належність їй вилучених грошових коштів та мобільного телефону, а також власну провину у їх отриманні.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 02.07.2010 року, в пакеті, який викинула ОСОБА_1, було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 6500 грн. купюрами номіналом 500 грн. в кількості 10 штук; купюрами номіналом 200 грн. в кількості 7 штук та купюрою номіналом 100 грн. в кількості 1 штука; мобільний телефон марки SAMSUNG S5660 «GALAXI Gio» IMEI: НОМЕР_1. Вилучений мобільний телефон та грошові кошти, за ознаками, відповідають ознакам мобільному телефону та грошовим коштам, що попередньо надавались ОСОБА_2 для участі в проведенні негласних слідчих дій (т.1, а.п.83-85).

Посилання обвинуваченої ОСОБА_1 на відсутність в мотивувальній частині вироку суду першої інстанції чіткого формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, місця, часу, способу його вчинення та наслідків злочину, не відповідають дійсності.

Виходячи з вищенаведеного, дії ОСОБА_1 обґрунтовано були кваліфіковані за частиною 2 статті 368 КК України, як одержання неправомірної вигоди з використанням наданого їй службового становища.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, її вік та стан здоров'я, сімейний та майновий стан, відсутність на її утриманні рідних чи близьких, виключно позитивні характеристики з місця роботи та місця проживання, наявність неодноразових заохочень за добросовісне виконання службових обов'язків; відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, і обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання в межах мінімального виду передбаченого частиною статті у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування, що є необхідним і достатнім для попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Порушень кримінального процесуального та кримінального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченої, на кваліфікацію її дій та необґрунтованість призначеного покарання, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2013 року, залишити без задоволення.

Вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2013 року, щодо ОСОБА_1, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

СУДДІ:

Карнаух А.С. Сердюк О.Г. Навозенко Л.С.