Рішення № 44092570, 19.12.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22ц/791/3050/2013 р. Головуючий в І інстанції: Зуб І.Ю.

Категорія: 46 Доповідач: Борко А.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року грудня місяця 19 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі :

Головуючого:Борка А.Л.суддів:Кузнецової О.А. Приходько Л.А.при секретаріРомановій Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання майна спільної сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, реальний виділ частки у спільній сумісній власності та здійснення реального розподілу земельної ділянки , -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року ОСОБА_7 звернулась до суду із позовом про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, реальний виділ частки у спільній сумісній власності та здійснення реального розподілу земельної ділянки,зазначаючи ,що сторони перебували у шлюбі з 01.10.1988 р. по 01.11.2010 р. Посилається на те, що під час шлюбу відповідач у 1994 році отримав на підставі договору дарування квартиру АДРЕСА_1. Зазначену вище квартиру відповідач обміняв без доплати на недобудований житловий будинок, готовністю 77 % з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , який на час звернення до суду із позовом складався з двох будинків, розташованих на приватизованій земельній ділянці площею 540 кв. м., а саме з будинку літ. «А» розміром 7,5х 10,5 м., житловою площею 57,9 кв. м., загальною площею 74,8 кв. м., будинку літ. «Б», загальною площею 30,3 кв. м., житловою площею 17,5 кв. м., допоміжною площею 12,8 кв. м., котельній літ. «В», сараю літ. «Г», туалету літ. «Е», літнього душу літ. «Ж», водопроводу № 1, мостіння № 1, огорожі № 3.

Позивачка просила визнати домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на 12 частину домоволодіння. Крім того просила виділити їй будинок літ. «А», відповідачу виділити будинок літ. «В» за адресою : АДРЕСА_2 та здійснити розподіл земельної ділянки у рівних долях .

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 21 травня 2013 року позов задоволено частково. Визнано право власності за ОСОБА_7 на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 540 кв.м. ОСОБА_7 виділено реальну частку домоволодіння по АДРЕСА_2, а саме: житловий будинок літ «А», прибудову літ. «а», 1/2 частину водопроводу №1, хвіртку №2, 1/2 частину огорожі №3, мостіння №І.

Виділено ОСОБА_7 1/2 частку присадибної земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) з боку фасадної межі та лівої бокової межі площею 270 кв.м. з виходом (входом) на вул. Литвинова через існуючу хвіртку №2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального закону, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши доповідача, осіб, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі з 01.10.1988 р. по 01.11.2010 р. Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 01.11.2010 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до договору міни від 17.08.2000 року відповідач набув у власність недобудований житловий будинок готовністю 77% з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 в обмін на квартиру АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 19.05.1994 р. (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі витягу з рішення виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради №9 від 13.02.2009 року затверджено акти про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку на ім'я відповідача (а.с.23).

Крім того, відповідач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.06.2010 року та зареєстрував у Херсонському державному бюро технічної інвентаризації від 25.06.2010 року спірне домоволодіння (а.с.96-б,96-в). ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Херсонської міської ради від 31.03.2011 року, площею 0,0540 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не дав належної оцінки рішенню №117 від 11.06.2010 року виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні Ради «Про оформлення гр.ОСОБА_6 права власності на житловий будинок, споруджений до 05 серпня 1992 року, згідно до якого оформлено ОСОБА_6 право власності на житловий будинок літ. «А» ( побудований у 1979 році ) розміром 7,5м. на 10,15 м.,загальною площею 74,8 кв. м., житловою площею 57,9 кв. м., прибудову до житлового будинку розміром 7,75 м. на 2,85 м. на земельній ділянці по АДРЕСА_2. Видано ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на два житлових будинки з належними до них будівлями та спорудами, як на ціле домоволодіння по АДРЕСА_2.

Крім того на думку колегії суддів, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не надав належної оцінки матеріалам інвентарної справи на домоволодіння із господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_2 у м. Херсоні, у порівнянні станом на 1990 рік та станом на 2008 роки, згідно до яких літня кухня зазначена на аркушах справи № № 21,41 під літерою «Б» станом на 1990 рік мала площу 28,4 кв. м. до якої прилягали приміщення під літ. «б» та «В» ,а також будівля сараю літ. «Г» ,душ літ. «Ж»,туалет літ. Е» .

Таким чином станом на 2008 рік літня кухня зазначена раніше під літ. «Б» почала враховуватися як житловий будинок під літ. «Б» разом із допоміжними приміщеннями зазначеними під літерами №№ прим.1,2,3 та іншими господарськими будівлями та допоміжними приміщеннями зазначеними під літерами «Г»,»Е»,»Ж», без суттєвої зміни площі приміщень.

Заміна вікон та дверей в будинку,облаштування доріжок та огорож, а також встановлення систем водо, газо, електропостачання не є капітальним ремонтом, а тому не призвело до істотного збільшення вартості будинку. Крім того, набуття майна за час шлюбу, зокрема отримання ОСОБА_8 свідоцтва про право власності на два житлові будинки з належними до них будівлями та спорудами не створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності на це майно. Позивачкою не доведено, що під час шлюбу домоволодіння розташовані в м. Херсоні за адресою: АДРЕСА_2 істотно збільшились у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, тому правові підстави для визнання за рішенням суду спірного домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності подружжя відсутні.

Право власності на домоволодіння ОСОБА_6 набув на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.06.2010 року, що було зареєстровано в органах ОБТІ 23.06.2010 року. Під час шлюбу були здійснені ремонтно-будівельні роботи у домоволодінні, вартість яких не можна визнати істотною в розумінні ст.62 СК України.

Зазначене вище вказує на той факт, що сторони не проводили будівництва житлових будинків під літерами «А» та «Б» , приміщення під літ. «б» та «В», а також будівлю сараю літ. «Г», літнього душу літ. «Ж», туалету літ. «Е» в період шлюбу та відповідно свідчить про неможливість визнати це майно спільною сумісною власністю подружжя .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що під час шлюбу обсяг нерухомого майна, яке відповідач набув за договором міни, суттєво збільшився, у зв'язку із чим є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає визнанню за позивачкою право власності на 12 частину майна та виділення їй реальної частки домоволодіння по АДРЕСА_2 у м. Херсоні.

Проте погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов до нього,порушивши норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. п. 23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

На підставі п.3 ч.1ст.57 Сімейного кодексу України зазначається, що майно, набуте подружжям під час шлюбу за кошти, які належали чоловіку або дружині особисто, є його, її особистою власністю.

Надані представником позивачки документи на підтвердження спільного фінансування сторонами проведення ремонтних робіт у спірному домоволодінні ,колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції сторони не мешкали за адресою : м. Херсон, АДРЕСА_2.

Крім того наданий позивачкою витяг про перерахування нею грошових коштів у період спільного проживання із відповідачем до уваги колегією суддів не приймається, оскільки відповідач не зазначений у якості особи, яка отримала грошові кошти від позивачки.

Таким чином відповідачеві ОСОБА_6 до реєстрації шлюбу на праві власності належала однокімнатна квартира, на підставі договору дарування від 19.05.1994 р., яка була обмінена ним на спірне домоволодіння без доплати, що було встановлено колегією суддів.

На думку колегії суддів, письмових доказів поліпшення спірного домоволодіння, доказів фінансування позивачкою проведення ремонтних або будівельних робіт у спірних будинках позивачкою не надано. Спірне домоволодіння не може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку із чим заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21.05.2013 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 травня 2013 року не відповідає.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає,що апеляційна с карга обґрунтована та підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6 - задовольнити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання майна спільної сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, реальний виділ частки у спільній сумісній власності та здійснення реального розподілу земельної ділянки.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :