Ухвала суду № 44092152, 29.04.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/2758/14-кГоловуючий у 1-й інстанції Запорожець Л.М. Провадження № 11-кп/789/148/15 Доповідач - Подковський О.А.Категорія - ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Подковського О.А.

Суддів - Свачій І. М., Комендат Р. Т.,

з участю прокурора - Хрипливого Є.В.;

обвинуваченого - ОСОБА_2;

при секретарі - Дмитрів О.М.,

із застосуванням технічного комплексу «Оберіг»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Чортківського районного суду від 11 лютого 2015 року, яким визнано винним та призначено покарання:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Устечко Заліщицького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, не працюючого, з вищою освітою, відповідно до вимог ст. 89 КК України не судимого,

- за ч. 1 ст. 286 КК України - у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строком 1 рік.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 1 річного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 слідуючі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8 (розрахунковий рахунок 31414544700001 ГУДКВ у Тернопільській області 24060300, код ЄДРПОУ 02316032, МФО 868012 - 1095 гривень 56 копійок витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого від злочину ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення автотоварознавчої експертизи № 933/14-22 від 29.08.2014 року (а.к.п. 42-46), в сумі 1577, 40 гривень; автотоварознавчої експертизи № 934/14-22 від 09 вересня 2014 року (а.к.п. 62-66) в сумі 1771,20 гривень; судової автотехнічної експертизи № 936/14-22 від 10.10.2014 року (а.к.п. 81-86) в сумі 1082,40 гривень; судової автотехнічної експертизи № 937/14-22 від 18.11.2014 року (а.к.п. 89-94) в сумі 1082,40 гривень; судової автотехнічної експертизи № 1200/14-22 від 24.11.2014 року (а.к.п. 108-113) в сумі 1722 гривні, а всього в загальній сумі - 7232 (сім тисяч двісті тридцять дві) гривні 20 копійок.

Цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - залишено без розгляду.

Роз'яснено цивільним позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їх право звернутись до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення позовів без розгляду.

Речовий доказ - автомобіль марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, залишити у його власності після набрання вироком законної сили.

Автомобіль "DAEWOO NEXIA" д.н.з НОМЕР_2, 2009 року випуску, на який було накладено арешт на підставі ухвали слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області 07 липня 2014 року та який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_5, жителю с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області і знаходиться на території спец майданчика Чортківського ОВ ДПС ОДДЗ в Тернопільській області для утримання транспортних засобів - після набрання вироком законної сили, повернуто власнику.

Як зазначено у вироці, 03 липня 2014 року біля 05 години 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "DAEWOO NEXIA" д.н.з. НОМЕР_2 на автодорозі "Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече", що поблизу с. Свидова Чортківського району Тернопільської області, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.9.б ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1305 від 10 жовтня 2001 року, втративши контроль над автомобілем, а саме: заснувши за кермом, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ - 2103 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті зіткнення водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому лівого наколінника, що в подальшому перебігу травматичного процесу ускладнився після травматичним артритом лівого колінного суглоба та інфікованим бурситом сумки лівого наколінника; рану на передній поверхні лівого коліна, що за ознакою тривалого розладу здоров'я кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та постановити новий вирок, яким не призначати йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вважає, що вирок суду в частині призначення йому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік не відповідає вимогам закону та є необґрунтованим.

При цьому вказує, що при призначенні йому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік суд не врахував, що він працює водієм таксі у приватному підприємстві «Домінус», що підтверджено відповідною довідкою. Зазначає, що робота водієм, яка напряму пов'язана з правом керування транспортними засобами, є його єдиним джерелом до існування. Враховуючи вік, а саме 59 років, знайти іншу роботу у сучасних існуючих в Україні соціально-економічних умовах для нього є неможливим.

Крім того, у нього на утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, утримання якого стане неможливим за умови позбавлення його права керувати транспортними засобами, що в свою чергу позбавить його робочого місця.

По провадженні була подана апеляційна скарга заступника прокурора Чортківського району, яка перед початком розгляду відкликана.

Заслухавши суддю-доповідача, при дачі пояснень, в дебатах та в останньому слові: обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора, який не заперечує з приводу поданої апеляції обвинуваченим ОСОБА_2, дослідивши матеріали та доводи апеляції, колегія вважає, що вирок слід залишити без змін з наступних мотивів.

Висновок суду про винність ОСОБА_2, у скоєнні інкримінованого йому злочину, разом із кваліфікацією ніким не оспорюється та є вірним.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначені покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України суд вірно, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, щире каяття обвинуваченого у вчиненому, його активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику з місця проживання, з врахуванням думки потерпілого ОСОБА_3 та його представника адвоката Паньківа О.Б. дійшов правильного висновку, що покарання ОСОБА_2 необхідно призначити у виді обмеження волі з позбавленням права на керування транспортними засобами, а з урахуванням обставин, при яких було вчинено кримінальне правопорушення, даних про особу винного, та наслідків, які настали від злочинних дій, обґрунтовано ухвалив рішення про звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням викладеного та за обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 призначене покарання в межах санкції закону, за який його засуджено, у виді обмеження волі і таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується тверджень обвинуваченого ОСОБА_2 про пом'якшення призначеного йому покарання, зокрема виключенням йому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, колегія суддів вважає їх безпідставним, оскільки судом першої інстанції в повному обсязі враховані обставини кримінального провадження, як пом'якшуючі покарання обставини так і обтяжуючі покарання, в тому числі і важкий сімейний та матеріальний стан, про що згадує апелянт.

Тому, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання за ч.1 ст.286 КК України є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження ним нових злочинів, і підстав для зміни покарання колегія суддів не знаходить.

В зв'язку з цим, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Чортківського районного суду від 11 лютого 2015 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.А. Подковський