Рішення № 44090109, 06.05.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/693/15-ц

Номер провадження 2/489/968/15

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" (далі-відповідач) про компенсацію збитків у вигляді упущеної вигоди та стягнення компенсації моральної шкоди,

встановив

В лютому 2015 року позивач звернулася до суду із позовом до відповідача обґрунтовуючи свої вимоги мотивувала тим, що з 1990 по 2014 рік вона працювала в ТОВ "Мостобудівельний загін №73". 24.07.2014 звільнилася. 19 серпня 2014 року, як безробітна, зареєстрована в Ленінському районному центрі зайнятості після чого отримала право на отримання допомоги по безробіттю. Проте, як зазначає позивач, відповідач не сплачував страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні на випадок безробіття, внаслідок чого вона не отримала за 156 днів безробіття з 28.07.2014 по 31.12.2014 10667, 16 грн., а фактично їй було видано 2228, 64 грн.

Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача заподіяні їй збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 8438, 52 грн., які утворилися в результаті несплати відповідачем єдиного внеску за позивача протягом 2014 року та компенсувати їй моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Заявою від 05.03.2015 збільшила позовні вимоги та просила стягнути збитки в сумі 9470,52 грн. та компенсацію моральної шкоди 2000 грн. (а. с. 31).

В судовому засіданні позивач підтримала позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наполягала на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

З 1990 року позивач працювала в Мостобудівельному загоні №73 тресту Мостострою № 1, яке згодом було реорганізовано в ТОВ "Мостобудівельний загін № 73". 28.07.2014 була звільнена з роботи. 19.08.2014 позивач зареєстрована як безробітна в Ленінському районному центрі зайнятості, що підтверджується доданою до справи довідкою № 05-215. Цим фактом підтверджувався факт набуття позивачем права на отримання допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України (далі ЗУ) "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше аніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Проте, як зазначає позивач, відповідач не сплачував страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні на випадок безробіття. Даний факт підтверджується листом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - Ленінський ДПІ) від 03.11.2014 року №3755/9/14-02-17-0217 (а. с. 49).

Відповідно до п. 2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Інструкція) платниками страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є роботодавці.

Згідно з п. 5. 3 Інструкції нарахування страхових внесків роботодавців, найманих працівників та військовослужбовців здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, виходячи із розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат.

Тобто, обов'язок відповідача зі сплати страхових внесків за позивача встановлений на законодавчому рівні і полягає в імперативній умові його виконання.

Згідно з п. 5. 7. Інструкції у разі нестачі коштів на рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі, видача коштів на оплату праці і перерахування страхових внесків до Фонду проводяться у пропорційних сумах.

У п. 7 Інструкції зазначається, що територіальні органи Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах мають право перевіряти правильність нарахування, своєчасність і повноту перерахування страхових внесків, у тому числі, коли за даними перевірки була підтверджена наявність заборгованості зі сплати страхових внесків.

Отже, керуючись положеннями даної Інструкції можна стверджувати про те, що контроль на підприємствах, в установах, організаціях, які використовують працю найманих працівників, проводиться шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, грошове забезпечення, повноти нарахування страхових внесків, платіжних документів про перерахування сум страхових внесків на рахунок Фонду, розрахункових та касових документів.

Частиною 2 статті 22 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

У зв'язку із заборгованістю ТОВ "Мостобудівельний загін №73" та несплатою соціального внеску, Ленінським РЦЗ позивачці було призначено виплату допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу, тобто у мінімальному розмірі.

Ленінським РЦЗ позивачці було роз'яснено, що після надходження інформації від Державної податкової адміністрації про сплату підприємством єдиного внеску у повному обсязі ОСОБА_1 буде здійснено перерахунок допомоги по безробіттю у повному обсязі.

05 травня 2015 року до Ленінського районного суду міста Миколаєва надійшло заперечення від відповідача. В ньому відповідач наголошує на тому, що позивач просить стягнути кошти з відповідача, які потім позивач отримає повторно від Ленінського РЦЗ, що призведе до безпідставного задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 вказаного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Тобто, позивач може ініціювати проведення перевірки ТОВ "Мостобудівельний загін №73", тому що відповідно до п. 7 Інструкції рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу. Може оскаржувати бездіяльність органу та посадових осіб, які відповідальні за проведення такої перевірки та вжиття відповідних заходів до відповідача.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме недоплаченої допомоги по безробіттю є безпідставними.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

За своєю правовою природою упущена вигода компенсується у цивільних (зобов'язальних) правовідносинах (ст. 22, 623 ЦК України).

Правовідносини позивача і відповідача є трудовими, які не передбачають можливості стягнення збитків у формі упущеної вигоди. Також не передбачають цього і правовідносини між позивачем і Ленінським районним центром зайнятості, які не є цивільноправовими.

В позовній заяві позивач просить стягнути на її користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ N 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при застосуванні норм Кодексу законів про працю України потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо і суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими вимогами. Пунктом 9 вказаної постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з того, що моральна шкода заподіяна позивачу неправомірними діяннями відповідача, що полягали у невиконанні вимог закону щодо сплати єдиного соціального внеску за позивача, втілена у моральних стражданнях, зміні нормальних умов життя.

Суд враховує порушення прав позивача, які призвели до його моральних страждань та погіршення стану здоров'я, що підтверджується доданими до матеріалів справи медичними довідками. На підставі ст. 237-1 КЗпП України та керуючись принципом розумності, враховуючи характер і обсяг моральних страждань, виходячи з справедливих міркувань, суд вважає розумною компенсацією моральної шкоди 1000 грн.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" про компенсацію збитків у вигляді упущеної вигоди та стягнення компенсації моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" (код ЄДРПОУ 30126124) на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди 1000 (одна тисяча) грн.

В задоволенні вимог про компенсацію збитків у вигляді упущеної вигоди відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" на користь держави судовий збір в сумі 243,6 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв