Рішення № 44086419, 05.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2466/14-ц Провадження № 22-ц/772/687/2015Головуючий в суді першої інстанції Шевчук Л. П.Категорія 53 Доповідач Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Медвецького С.К., Іващука В.А.,при секретарі:Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 січня 2015 року та апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі-ПрАТ «СГ «ТАС») про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, скасування наказу щодо контролю виконання посадових обов'язків, скасування наказу щодо контролю виконання посадових обов'язків, скасування наказу про скорочення штату та чисельності працівників та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, під час розгляду якого уточнив позовні вимоги, зазначав, що з 02.04.2013 року згідно з наказом № 190-К від 01.04.2013 року він був прийнятий на роботу доПрАТ «СГ «ТАС» на посаду начальника відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції.

Наказом № 610 - К від 24.09.2013 року його було звільнено згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, а 26.03.2014 року відповідно до рішення суду Вінницького районного суду Вінницької області його було поновлено на роботі.

10.04.2014 року головою правління ПрАТ «СГ «ТАС» був виданий наказ № 073/ГО/заг. про створення журналу реєстрації обліку та контролю виконання посадових обов'язків начальником відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції ПрАТ «СГ «ТАС» ОСОБА_6

30.04.2014 року виданий наказ № 315-к про скорочення штату та чисельності працівників Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ» ТАС», відповідно до якого посада начальника відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції ПрАТ «СГ» ТАС», яку займає ОСОБА_6, підлягає скороченню.

Згідно наказу № 326-ст від 05.05.2014 року про дисциплінарне стягнення ОСОБА_6 було винесено догану за невиконання наказу №127-В від 09.04.2014 року про відрядження.

Згідно наказу № 327-ст від 06.05.2014 року ОСОБА_6 було винесено догану за невиконання наказу № 130-В від 11.04.2014 року про відрядження.

ОСОБА_6 вважає, що вказані дії з боку відповідача є порушенням його законних прав на працю, які також завдали йому моральних страждань, оскільки через здійснення на нього постійного психологічного тиску з боку відповідача він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просив скасувати:

- наказ № 326-ст від 05.05.2014 року та стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» 60 000 грн. моральної шкоди;

- наказ № 327-ст від 06.05.2014 року та стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» 70 000 грн. моральної шкоди;

- наказ № 073/ГО/заг. від 10.04.2014 року та стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» 50 000 грн. моральної шкоди;

- наказ № 315-к про скорочення штату та чисельності працівників Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ» ТАС» від 30.04.2014 року та стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» 100 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 січня 2015 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ ПрАТ «СГ «ТАС» №073/ГО/заг від 10.04.2014 року «Про створення журналу реєстрації обліку та контролю виконання посадових обов'язків Начальником відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» ОСОБА_6 організацію та контроль роботи ОСОБА_6.».

Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_6 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ПрАТ «Страхова група «ТАС» про скасування наказу № 326-ст від 05.05.2014 року про застосування дисциплінарного стягнення, скасування наказу про скорочення штату та чисельності працівників та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

ПрАТ «СГ «ТАС» також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Додатковим рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ПрАТ «Страхова група «ТАС» про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення № 327-ст від 06.05.2014 року та відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково.

Наказ ПрАТ «СГ «ТАС» № 327-ст від 06.05.2014 року про дисциплінарне стягнення та оголошення догани ОСОБА_6 -скасовано.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_6 судові витрати на правову допомогу у сумі 1461 грн.60 коп.

На додаткове рішення ПрАТ «СГ «ТАС» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення, додаткового рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги ПрАТ «СГ «ТАС» відхиленню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26.03.2014 року позов ОСОБА_6 задоволено. Скасовано накази ПрАТ «СГ «ТАС» про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_6, а також наказ про його звільнення. Поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді начальника відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції ПрАТ «СГ «ТАС» стягнуто з цього товариства на користь ОСОБА_6 12 390,12 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу, нарахування і утримання з суми середнього заробітку податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів здійснити при виплаті цих коштів, 2 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, 4 000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, а також судовий збір в сумі 487, 20 грн. в дохід держави.

01.04.2014 року в.о. директора ПрАТ «Страхова група «ТАС» винесено наказ №190-К, згідно якого ОСОБА_6 прийнято начальником відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції з 02.04.2013 року, зі строком випробування три місці.

11.04.2014 року директором з персоналу ПрАТ «Страхова група «ТАС» видано наказ №127-В про відрядження працівників Вінницької регіональної дирекції, згідно якого ОСОБА_6 відряджено у АТ «СГ «ТАС» (приватне) в м. Київ 10.04.2014 року для вирішення виробничих питань.

Через відмову позивача відбути у відрядження, наказом № 326-СТ від 05.05.2014 року ОСОБА_6 оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наказу № 326-ст від 05.05.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було повідомлено про відрядження, шляхом надання йому відповідно ксерокопії наказу, а також те, що направлення працівника підприємства у відрядження оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження, що і було зроблено відповідачем, позивач у відрядження не прибув, не виконав наказу про відрядження працівників Вінницької регіональної дирекції, чим допустив порушення трудової дисципліни, тому наказ № 326-СТ від 05.05.2014 року про дисциплінарне стягнення винесений правомірно без порушення прав позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наказу № 315-к про скорочення штату та чисельності працівників Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ» ТАС» від 30.04.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату працівників, відповідачем додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, що ОСОБА_6 було попереджено за 2 місяці про наступне вивільнення та про відсутність інших вакансій, а також те, що він на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, фактично не звільнений із займаної ним посади.

Задовольняючи позовні вимоги у частині скасування наказу № 073/ГО/заг від 10.04.2014 року про створення журналу реєстрації обліку та контролю виконання посадових обов'язків Начальником відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» (приватне) ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що у вказаному наказі фактично зазначено завдання, обов'язки та відповідальність позивача, даний наказ містить зміст посадової інструкції, винесений тільки відносно одного працівника, чим порушує права позивача.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування наказу № 327-ст від 06.05.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що в наказі не наведено жодного конкретного порушення трудової дисципліни, яке вчинив позивач, і за яке позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Викладені у наказі загальні формулювання не містять відомостей про характер, час скоєння та конкретні обставини порушення трудової дисципліни, тобто дисциплінарного проступку, за який позивач притягується до дисциплінарної відповідальності. Не зазначено недбале виконання яких саме посадових обов'язків допустив позивач чи в чому конкретно виразилося порушення трудової дисципліни ОСОБА_6 Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивачем привласнено кошти АТ «СГ «ТАС» (приватне) в розмірі 30 грн., як про це зазначено в наказі № 327-ст від 06.05.2014 року.

Також, суд вважав, що діями відповідача щодо неправомірного накладення дисциплінарного стягнення позивачу спричинена моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях, спричинених порушенням його конституційного права на працю, втраті нормальних життєвих зв'язків у зв'язку з цим, однак суд вважає необґрунтовано завищеною заявлену позивачем компенсацію моральної шкоди у сумі 70 000 грн., а тому виходячи з засад розумності, справедливості та фактичних обставин справи, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2500 грн. на користь ОСОБА_6

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегією суддів встановлено, що згідно наказу № 190-К від 01.04.2013 року ОСОБА_6 був прийнятий на роботу до ПрАТ «СГ «ТАС» на посаду начальника відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції ПрАТ «СГ «ТАС». Наказом № 610-К від 24.09.2013 року його було звільнено з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26.03.2014 року ОСОБА_6 було поновлено на роботі.

Згідно ст.ст. 147, 147-1 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Згідно ст.149 КЗпП України порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачає, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно наказу № 127-В від 09.04.2014 року про відрядження працівників Вінницької регіональної дирекції направлено у відрядження начальника відділу майнового страхування ОСОБА_6 у м. Київ з 10.04.2014 року (а.с. 19).

Відповідно до наказу № 326-ст від 05.05.2014 року про дисциплінарне стягнення оголошено ОСОБА_6 догану за порушення трудової дисципліни, зокрема, невиконання ним наказу № 127-В від 09.04.2014 року про відрядження, а також привласнення ним коштів АТ «СГ «ТАС» у розмірі 30 грн. (а.с. 18).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у наказі № 127-В від 09.04.2014 року відсутня інформація про те, що ОСОБА_6 направлено у відрядження до Головного офісу ПрАТ «СГ «ТАС», оскільки у цьому наказі вказано лише адресу прибуття: м. Київ.

У судовому засіданні апеляційного суду Вінницької області представником ПрАТ «СГ «ТАС» - Дудчиком О.М. визнано той факт, що у матеріалах справи відсутні докази того, що 10.04.2014 року ОСОБА_6 мав відрядитися до м. Києва для виконання певного конкретного визначеного завдання та вказав, що більшість наказів про відрядження має за мету вирішення виробничих питань.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи відсутній письмовий дозвіл директора РП на відрядження позивача ОСОБА_6 до м. Києва, а тому судом встановлено, що 10.04.2014 року позивач належним чином виконував свої посадові обов`язки, визначені посадовою інструкцією, та не порушував трудової дисципліни.

Також, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 привласнено кошти АТ «СГ «ТАС» (приватне) в розмірі 30 (тридцять) грн.., як про це зазначено в наказі № 326-ст від 05.05.2014 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки ОСОБА_6 не порушував трудової дисципліни та не спричиняв відповідачу матеріальної шкоди, а тому суд першої інстанції невірно застосував норми ст. 147 ч. 1, ст. 149 КЗпП України.

Наказ № 326-ст від 05.05.2014 року про дисциплінарне стягнення був виданий з порушенням порядку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а тому до ОСОБА_6 безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення.

Згідно ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає, що діями відповідача щодо неправомірного накладення дисциплінарного стягнення позивачу спричинена моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях, спричинених порушенням його конституційного права на працю, втраті нормальних життєвих зв'язків, однак колегія суддів вважає необґрунтовано завищеною заявлену позивачем компенсацію моральної шкоди у сумі 60 000 грн.

За таких обставин, враховуючи глибину душевних страждань позивача, виходячи з засад розумності, справедливості та фактичних обставин справи, колегія приходить до висновку, що обґрунтованим розміром відшкодування моральної шкоди завданої позивачу є 2000 грн.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 до «Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» про скасування наказу № 326-ст від 05.05.2014 року про застосування дисциплінарного стягнення та оголошення догани і стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо додаткового рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2015 року, то колегія суддів вважає, що воно є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відмова ОСОБА_6 була викликана насамперед дотримання ним тих посадових обов'язків, що визначені в посадовій інструкції начальника відділу майнового страхування ПрАТ «СГ «ТАС» та затверджені директором цього підприємства 08.04.2014 року.

Неналежне ознайомлення працівника з оригіналом наказу про відрядження, відсутність чітко визначених завдань відрядження та ненадання директором регіонального представництва письмового дозволу на відсутність ОСОБА_6 на робочому місці у визначений в наказі про відрядження час, а також попередні дії роботодавця стосовно позивача, як то оголошення низки незаконних доган, безпідставне звільнення з роботи - призвели до обгрунтованого побоювання працівника щодо подальшого негативного розвитку подій у його кар'єрі та надавали ОСОБА_6 повне право вимагати від керівництва підприємства чіткого дотримання ним же розроблених посадових інструкцій, а саме отримання письмового дозволу на відсутність на робочому місці у м.Вінниці задля убезпечення можливого звинувачення у більш тяжкому проступку - прогул .

Правильним є висновок суду і в тій частині, що представником відповідача не надано суду доказів щодо виробничої необхідності направлення ОСОБА_6 у відрядження, не зазначено які саме питання та завдання йому ставились, так і не доведено перед судом у чому виявилась заподіяна підприємству шкода через невиконання позивачем наказів про відрядження від 09.042014 року та від 11.04.2014 року.

За цих обставин суд першої інстанції правильно вказав на порушення роботодавцем вимог ст.149 КЗпП України під час застосування до працівника дисциплінарного стягнення та обгрунтовано задовольнив вимоги позивача про скасування незаконного наказу, а також правомірно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_6 моральну шкоду за завдані переживання та порушення нормального життєвого стану.

Визначаючись з розміром судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_6, які складались в першу чергу з вимог про поновлення порушених трудових прав, а не лише про стягнення моральної шкоди - як зазначається в апеляційній скарзі ПрАТ «СГ «ТАС», були частково задоволені, тому правильно застосував вимоги ст.88 ЦПК України та ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації втрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Виходячи з викладеного вище колегія суддів вважає, що додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому у відповідності зі ст.307 ЦПК України зміні чи скасуванню не підлягає.

Також колегія суддів вважає законним рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 січня 2015 року в частині скасування наказу № 073/ГО/заг. від 10.04.2014 року та стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» 2 000 грн. моральної шкоди на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що роботодавцем, у зв'язку із прийняттям оскаржуваного наказу № 073/ГО/заг. від 10.04.2014 року, були задіяні дискримінаціїні механізми у питаннях регулювання трудових відносин працівника ОСОБА_6, тобто порушення вимог ст.21 КЗпП України .

Оскаржуваним наказом, який, до речі, регулював організацію роботи лише одного працівника - ОСОБА_6, визначено необхідність в постійному контролі з боку керівництва підприємства за виконанням позивачем своїх щоденних посадових обов'язків, а також встановлено низку заходів ( щоденне, щомісячне, щорічне планування та звітність про виконану роботу), які останній повинен був здійснювати поза обсягом тих обов'язків, що встановлено його посадовою інструкцією, при цьому кожен звіт та план повинен був бути затверджений вищим керівництвом регіонального підрозділу. Цим же наказом передбачалось, що у разі не затвердження складених ОСОБА_6 планів та звітів керівниками регіонального підрозділу, це буде розцінено ПрАТ «СГ «ТАС» як неналежне виконання трудових обов'язків та порушення трудової дисципліни з боку позивача.

Колегія суддів вважає, що визначені в наказі обов'язки ОСОБА_6, форми контролю за ним та встановлення відповідальність за невиконання якогось з пунктів цього наказу за своїм змістом направлені на створення для позивача нестерпних та принизливих умов праці, що прямо суперечить його посадовим обов'язкам, принципам щодо об'єктивної оцінки виконаної працівником роботи та рівності трудових прав поміж інших працівників підприємства, а тому суд першої інстанції обґрунтовано захистив порушені права ОСОБА_6, та виконав покладений ст.51 КЗпП України обов'язок по гарантуванню громадянину права на належні і достойні умови праці, чим сприяв у збереженні роботи позивача .

За цих обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» не спростовують висновків суду, тому рішення у цій частині скасуванню чи зміні не підлягає.

Щодо рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 про скасування наказу № 315-к про скорочення штату та чисельності працівників Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ» ТАС» від 30.04.2014 року та стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» 100 000 грн. моральної шкоди, то колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги позивача необґрунтованими і підстав для скасування рішення не вбачає.

Колегією встановлено, що оскаржуваний наказ № 315-к від 30.04.2014 року був прийнятий на виконання наказу №090/ГО/заг від 30.04.2014 року про внесення змін в типову організаційно-функціональну структуру вертикалі продажів регіональних підрозділів АТ "СГ "ТАС".

Наказом №091/ГО/заг від 30.04.2014 року про затвердження індивідуальної (фактичної) організаційно - функціональної структури вертикалі продажів Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» (приватне), затверджено та введено в дію з 09.07.2014 року індивідуальну (фактичну) організаційно - функціональну структуру вертикалі продажів Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно з Додатком 1.

Наказом №86-ШТ від 30.04.2014 року про внесення змін до штатного розпису Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» (приватне), затверджено та введено в дію 09.07.2014 року штатний розпис Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» (приватне).

Наказому №315-К від 30.04.2014 року з 09.07.2014 скорочено посаду начальника відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» та виключено її із штатного розпису Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» .

Наказом №337-К від 14.05.2014 року внесені зміни в пункт 1 наказу №315-К від 30.04.2014 року, викладено його в наступній редакції: з 17.07.2014 року скоротити посаду начальника відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» та виключено її із штатного розпису Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС».

15.05.2014 року позивача у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України було попереджено про майбутнє вивільнення із займаної посади начальника відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції за п.1 ст. 40 КЗпП України 16.07.2014 року та про відсутність вакансії в АТ «СГ «ТАС» на дату попередження про звільнення.

04.07.2014 року на підставі заяви позивача було видано наказ №1137-ВН, згідно якого йому з 07.07.2014 року по 06.07.2016 року надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом №491-К від 04.07.2014 року про внесення змін до наказу №315-К від 30.04.2014 року про скорочення штату та чисельності працівників Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» (приватне), внесені зміни в пункт 1 наказу №315-К від 30.04.2014 року, викладено його в наступній редакції: з дати фактичного виходу ОСОБА_6, начальника відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку скоротити посаду начальника відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» та виключити її із штатного розпису Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС». Крім того, внесені зміни в пункті 2.2 наказу №315-К від 30.04.2014 року, викладено його в наступній редакції: в день фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_6 начальника відділу майнового страхування Вінницької регіональної дирекції, провести звільнення відповідно до п.1 ст. 40, 49 КЗпП України .

Колегія суддів вважає, що підстави для скасування наказу №315-К від 30.04.2014 року про скорочення штату та чисельності працівників Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» відсутні, оскільки відповідачем надані докази про необхідність у зміні штатної кількості працівників Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС», які були прийняті власником підприємства у межах своєї компетенції.

Також колегія суддів встановила, що фактично питання про порядок звільнення позивача на час розгляду справи вирішувалась не наказом №315-К від 30.04.2014 року, а наказом №491-К від 04.07.2014 року, яким були внесені зміни до наказу №315-К від 30.04.2014 року про скорочення штату та чисельності працівників Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС».

Позивач ОСОБА_6 у судовому порядку наказ №491-К від 04.07.2014 року не оскаржував, що виключає можливість суду оцінювати законність прийнятого роботодавцем рішення про наступне звільнення позивача.

За цих обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 в частині скасування рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні його позову про скасування наказу №315-К від 30.04.2014 року про скорочення штату та чисельності працівників Вінницької регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС».

На підставі викладеного, керуючись ст. 147, 149, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 57, 60, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 січня 2015 року - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 до «Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» про скасування наказу № 326-ст від 05.05.2014 року про застосування дисциплінарного стягнення та оголошення догани скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про скасування наказу № 326-ст від 05.05.2014 року про застосування дисциплінарного стягнення та оголошення догани, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Наказ про застосування дисциплінарного стягнення № 326-ст від 05.05.2014 року та оголошення догани ОСОБА_6 за порушення трудової дисципліни - скасувати.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

В решті залишити рішення суду без змін.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2015 - відхилити.

Додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : (підпис) В.С. Вавшко

Судді: (підпис) С.К. Медвецький

(підпис) В.А. Іващук

З оригіналом вірно :