Ухвала суду № 44083267, 07.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/836/15 Справа № 201/1258/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К.О. Доповідач - Васецька В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Васецької В.В.,

суддів - Литвиненка О.О., Дігтярь Н.В.,

за участю секретаря - Звягіної Е.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040030000046 від 26 січня 2015 року, відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ТОВ СК «Кредо» - ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2015 року, за участю прокурора Смирнова В.Р., обвинуваченого ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_4, представника цивільного відповідача ОСОБА_5

В апеляції представник цивільного відповідача ТОВ СК «Кредо» - ОСОБА_3 просить вирок суду в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ТДВ СК «Кредо» скасувати та ухвалити новий вирок, яким в задоволені цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ТДВ СК «Кредо» про стягнення і відшкодування у солідарному порядку матеріальної і моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я в результаті ДТП відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник цивільного відповідача посилається на те, що суд першої інстанції стягуючи з ТДВ СК «Кредо» лімітованої суми морального відшкодування вийшов за межі позовних вимог, оскільки у цивільному позові позивача взагалі відсутні вимоги, щодо лімітованої суми морального відшкодування, у судовому процесі позовні вимоги позивачем не уточнювалися, а у вироку зазначено, що покладення даного стягнення на ТДВ СК «Кредо» вирішено за власним розсудом суду. Крім цього представник цивільного відповідача зазначає, що розрахунки суду про відшкодування моральної шкоди є неправильними та такими, що суперечать ст.ст. 23,24,26-1 Закону України № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також стосовно відшкодування матеріальної шкоди покладеної на ТДВ СК «Кредо» представник цивільного відповідача вказує на те, що у позивача відсутнє право вимоги даного відшкодування, оскільки ним не виконанні вимоги вищезазначеного закону № 1961-ІV, відсутнє порушення його прав з боку ТДВ СК «Кредо», так як позивач не звертався за страховим відшкодуванням до ТДВ СК «Кредо» та збоку страховика відсутні порушення його прав.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 3400 (трьох тисяч чотирьохсот) грн., з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на один рік.

Крім того, за результатами розгляду кримінального провадження судом визначено долю речових доказів.

Цим же вироком з ТДВ СК «Кредо» стягнуто на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 10 849,74 грн.; а в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн..

Також з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 10 000 грн.; а в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.. В іншій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

26 січня 2015 року близько 07.30 години, ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем "Деу Нексія", реєстраційний номер НОМЕР_1, належним ПАТ КБ "Приват Банк", рухався по пр. Карла Маркса, з боку вул. Гоголя у напрямку вул. Жуковського Жовтневого району міста Дніпропетровська.

Під час руху, обвинувачений ОСОБА_2, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та їх змінам, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким у суміжній смузі справа зменшує швидкість та зупиняється транспортний засіб, не переконався, що на ньому немає пішоходів, для яких могла бути створена перешкода чи небезпека, продовжив свій рух, та в районі електроопори № 2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка рухалась по пішохідному переході справа на ліво по ходу його руху.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки зі зміщенням відламків, закритого уламкового внутрішньо-суглобового перелому лівої великогомілкової кістки у верхній третині та голівки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням відламків, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяж кості тілесним ушкодженням, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що обвинувачений ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом - автомобілем "Деу Нексія", порушив вимоги п. 18.4 Правил дорожнього руху України, який наголошує:

- п. 18.4 "Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека", невиконання якого знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій представника цивільного відповідача та адвоката в інтересах потерпілої і просили вирок суду залишити без змін, думку обвинуваченого, який також заперечував проти задоволення апеляційної скарги, обґрунтування представника цивільного відповідача, який підтримав заявлені ним вимоги та просив задовольнити його апеляцію в повному обсязі, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляції, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію представника цивільного відповідача ТОВ СК «Кредо» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо ним не погіршується становище обвинуваченого. Крім того, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з частиною 3 статті 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Основною умовою застосування такого судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчинені за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч.1 ст.91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч.3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.

Цих вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження і технічного запису процесу(арк.п. 50-52 ), потерпілою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні заявлявся цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20849,74 грн. та моральної шкоди у розмірі 100000 грн. (арк.п. 16-18). Такі позовні вимоги обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти розміру заявлених позовних вимог позивача, та вважав, що їх розмір є завеликим.

Всупереч положенням ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджуючи доказів на підтвердження розміру завданої потерпілій як матеріальної так і моральної шкоди, ступеню вини у виникненні ДТП ОСОБА_2 матеріального становища обвинуваченого та інших обставин, які мали істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення у відповідній частині, суд, діючи виключно на власний розсуд, зменшив суми відшкодування завданої шкоди та стягнув з ТДВ СК «Кредо» на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 10 849,74 грн.; а в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.. Також з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 10 000 грн.; а в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн..

Зазначені порушення кримінального процесуального закону призвели до істотного обмеження процесуальних прав обвинуваченого, у тому числі права на захист.

Таким чином, безпідставне застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, є підставою для скасування вироку у повному обсязі.

Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять вказані порушення, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України та ст. 20 КПК України, згідно з якими до них відноситься забезпечення права на захист, вказаний вирок відносно ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження на новий розгляд у суд першої інстанції в іншому складі.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.

Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Виходячи з того, що обвинувачений безпідставно був обмежений у реалізації свого права на захист при проведенні судового слідства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалений ним вирок з викладених вище підстав підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

У зв'язку з чим, скасовуючи вирок у зв'язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляції, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду, які мають істотне значення для кримінального провадження та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ СК «Кредо» - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду :

__ ______ __ Васецька В.В. Литвиненко О.О. Дігтярь Н.В.